Рішення № 24270037, 21.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р. Справа № 19/021-12

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Рось», с. Дибинці Богуславського району Київської області;

до Приватного акціонерного товариства «Богуславський маслозавод»,

м. Богуслав Київської області;

про стягнення 52085,67 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 51 від 19.05.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рось»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Богуславський маслозавод»(надалі -відповідач) про стягнення 52085,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 10/07/10 на закупівлю молока від 10.07.2010 р. повністю не оплатив у визначений договором строк отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 52085,67 грн.

Ухвалою від 28.04.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/021-12 та призначив її розгляд на 21.05.2012 р.

Присутнім у судовому засіданні 21.05.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду 14.05.2012 р. від відповідача надійшов відзив за № 157 від 11.05.2012 р., в якому останній позовні вимоги позивача визнає повністю та просить розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2010 р. між позивачем (за договором -товаровиробник) та відповідачем (за договором -заготівельник) було укладено Договір № 10/07/10 на закупівлю молока, згідно з умовами якого товаровиробник зобов'язується продавати заготівельнику молоко коров'яче, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним та санітарним вимогам, а заготівельник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору, позивач у період з вересня по листопад 2011 року відвантажив відповідачеві млоко коров'яче на загальну суму 84510,26 грн., що підтверджується приймальними квитанціями № 1150 від 07.10.2011 р., № 1155 від 02.11.2011 р., № 1158 від 07.12.2011 р., копії яких додані до позовної заяви.

Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунок за прийняте молоко заготівельник проводить на протязі 7 банківських днів з дня його отримання.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 32424,59 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку, копії яких додані до справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 52085,67 грн., що також підтверджується підписаним сторонами станом на 22.03.2012 р. актом звірки розрахунків Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару на суму 52085,67 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 713 Цивільного кодексу України, за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачі, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 52085,67 грн. заборгованості.

Згідно ст.. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Богуславський маслозавод»(09700, Київська область, м. Богуслав, вул. Миколаївська, 129, код ЄДРПОУ 05500948) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рось»(09714, Київська область, Богуславський район, с. Дибинці, вул. Леніна, 20; код ЄДРПОУ 03753603) 52085 (п'ятдесят дві тисячі вісімдесят п'ять) грн. 67 коп. -боргу, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.05.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін