Рішення № 24269715, 14.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/2863-2012 14.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм»простягнення 120 113,23 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаГраб Ю.І. -представник від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм»неустойки у розмірі 120 113,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 20071117 від 27.07.2007 в частині своєчасної сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 617,68 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки останній, за твердженням позивача, після розірвання договору продовжує користуватись транспортним засобом, переданим у лізинг, без достатніх на те правових підстав.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 30.09.2011 заборгованість за договором відсутня. Також відповідач посилається на лист, направлений позивачеві, з проханням визнати право власності на транспортний засіб, так як усі грошові зобов'язання за договором з боку відповідача виконані.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

27.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм»укладено договір фінансового лізингу транспортного засобу № 20071117 (далі -Договір), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого лізингодавець надає у виключне користування лізингоодержувачу на умовах та на строк, визначені цим Договором, транспортний засіб, що набувається лізингодавцем у власність за погодженням з лізингоодержувачем у відповідного постачальника транспортного засобу, а лізингоодержувач буде сплачувати лізингодавцю лізингові платежі та виконувати інші умови лізингу, встановлені цим Договором. Транспортні засоби, що передаються в лізинг за цим Договором набуваються Лізингодавцем у постачальника відповідно до умов та специфікацій, визначених лізингоодержувачем. Постачальник транспортних засобів визначений лізингоодержувачем.

Відповідно до п. 2.1. Договору передача транспортного засобу в лізинг відбувається за актом прийому - передачі транспортного засобу лізингоодержувачу. З моменту підписання зазначеного акту відповідний транспортний засіб вважається отриманим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування автомобіль Toyota Camry, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання передачі № 2007/449 від 20.08.2007.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст. 2 Закону).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (стаття 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Умовами Договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві: перший лізинговий («нульовий платіж») платіж як це визначено в Додатку 1 протягом трьох робочих днів після підписання цього Договору; регулярні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цим Договором, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з Графіком здійснення платежів (Додатку 1). Лізинговий платіж підлягає оплаті щомісяця, за кожен місяць строку лізингу. Лізингові платежі та будь-які інші платежі, належні за цим Договором мають сплачуватись виключно на рахунок Лізингодавця, вказаний в Додатку 1 цього Договору. Лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Договору. В подальшому лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом строку лізингу пропорційно до зміни офіційного курсу Національного Банку України до іноземної валюти, визначеної в Додатку 1, на дату виставлення такого рахунку (п.п. 9.1.,9.2. Договору ).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В період з грудня 2010 по червень 2011 року позивачем щомісяця виставлялись рахунки-фактури на оплату платежів за Договором № 20071117 від 27.07.2007. Вказані рахунки направлялись відповідачеві поштою рекомендованими листами. Доказами отримання відповідачем зазначених рахунків-фактур є відповідні поштові повідомлення про вручення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте судом встановлено, що свого обов'язку по оплаті виставлених позивачем рахунків-факту відповідачем своєчасно не виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 17.3 Договору передбачено, що у разі прострочки здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 617,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у розмірі 119 495,55 грн.

Пунктом 13.1. Договору передбачено, що відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу, лізизингоодержувач зобов'язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням нормального зносу, за адресою лізингодавця.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п. 2.2. Додатку № 1 до Договору строк лізингу становить 48 календарних місяців, а датою повернення транспортного засобу є дата, що визначена в акті прийому-передачі. Кінцевим строком лізингу відповідно до акту прийому-передачі та Договору є 20.08.2011.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повернення лізингоодержувачем транспортного засобу після зазначеної дати. Крім того, даний факт відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на направлений позивачеві лист з проханням визнати право власності на транспортний засіб у зв'язку з виконанням грошових зобов'язань за Договором судом відхиляються, так як, по-перше, умовами договору не передбачено автоматичного переходу права власності на транспортний засіб після сплати всіх передбачених Договором платежів, а по друге, сам по собі лист з проханням визнати право власності за своєю правовою природою правовстановлюючим документом не являється.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом лізингу в період з 21.08.2011 по січень 2012 року у розмірі 119 495,55 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, у зв'язку із задоволенням позову, покладається на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм»(04201, м. Київ, просп. Маршала Рокосовського, 8-Б, ідентифікаційний код 22911541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг»(07400, Київська область, м. Бровари, пров. Оболонський, 4, ідентифікаційний код 31033785) 120 113 (сто двадцять тисяч сто тринадцять) грн. 23 коп. неустойки та 2 402 (дві тисячі чотириста дві) грн. 26 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 18.05.2012