Рішення № 24269663, 22.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-20/5287-2012 22.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО- Страхування»

До Державного підприємства «Українська геологічна компанія»

Про відшкодування 14 235,94грн. шкоди в порядку регресу

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 30.12.2011р.)

Від відповідача ОСОБА_2- предст. (дов. від 14.02.2012р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»про відшкодування 14 235,94грн. шкоди в порядку регресу, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1609,50грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.04.2012р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №5011-20/5287-2012, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.05.2012р.

08.05.2012р. судом одержано заяви від Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»та від Державного підприємства «Українська геологічна компанія»про заміну відповідача у справі №5011-20/5287-2012 -Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»його правонаступником -Державним підприємством «Українська геологічна компанія».

У заяві Державного підприємства «Українська геологічна компанія»також міститься посилання на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду, що є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні 15.05.2012р. суд здійснив заміну сторони у справі №5011-20/5287-2012 Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»(код ЄДРПОУ 25398506) її правонаступником -Державним підприємством «Українська геологічна компанія»(код ЄДРПОУ 38078094).

У судовому засіданні 15.05.2012р. судом оголошено перерву до 22.05.2012р., з метою вирішення питання, щодо наявності чи відсутності пропуску строку позовної давності позивачем, а також, за наявності спливу позовної давності -вирішення питання, щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності.

21.05.2012р. судом одержано від відповідача письмові заперечення на позовну заяву, у яких відповідач просить суд у позові відмовити, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

У судовому засіданні 22.05.2012р. представник позивача звернувся до суду із клопотанням про поновлення строків позовної давності, які були пропущені з поважних причин. Так, у заяві зазначається, що обставина, щодо того, що ОСОБА_3 є працівником відповідача була встановлена лише під час розгляду справи місцевим районним судом. Інформація у довідці ДАІ про те, що власником транспортного засобу є «Північгеологія»не є достатньою підставою, щоб вважати дану особу відповідальною за відшкодування шкоди. Крім того, наприкінці 2008 року позивач звертався із регресною вимогою до ОСОБА_3, однак жодної відповіді та інформації одержано не було.

Представник відповідача в усних поясненнях зазначив, що позивач був обізнаний про те, що власником транспортного засобу є саме Північне державне регіональне геологічне підприємство «Північгеологія», відповідно, підстави вважати, що причини пропуску позовної давності для звернення із даним позовом до суду є поважними, відсутні. Заперечень по суті заявлених позовних вимог представник відповідача не навів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2008р. о 12:10 год. на Великій кільцевій дорозі -вул. Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки SUBARU LEGACY OUTBACK 2006р. випуску, державний номер НОМЕР_4, яким керувала ОСОБА_4 (власник) та автомобіля марки УАЗ, державний номер НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_3 (власник -ПДРГП «Північгеологія»), що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 14.01.2008р.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва №3-1778 2008р. від 11.01.2008р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль марки SUBARU LEGACY OUTBACK 2006р. випуску, державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_4

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування", страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до Висновку спеціаліста №26С/01 автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, нанесеного власнику ДТЗ від 18.01.2008р. матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля SUBARU LEGACY OUTBACK державний номер НОМЕР_4, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 14 235,94грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору №139653 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 26.12.2007р., з терміном дії з 27.12.2007р. по 26.12.2008р. Страхувальником виступає ОСОБА_4, вигодонабувачем - страхувальник.

На підставі Страхового акту від 25.01.2008р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором №139653 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 26.12.2007р., сплатив вигодонабувачу за договором суму страхового відшкодування в розмірі 14 235,94грн., що підтверджується платіжним дорученням №1698 від 30.01.2008р.

Згідно пояснень сторін та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2012р. у справі №22-ц/5294-12р. ОСОБА_3 в момент ДТП, яке сталось 11.01.2008р. перебув у трудових відносинах з відповідачем.

Предметом розгляду справи є вимога позивача до відповідача про відшкодування 14 235, 94грн. шкоди в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3, який перебував із власником автомобіля ПДРГП «Північгеологія»(правонаступником якого є Державне підприємство «Українська геологічна компанія») у трудових відносинах, отже Державне підприємство «Українська геологічна компанія», як правонаступник ПДРГП «Північгеологія»є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки SUBARU LEGACY OUTBACK 2006р. випуску, державний номер НОМЕР_4 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з частиною першою ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Виплативши страхове відшкодування у сумі 14 235,94грн. позивач, у відповідності до вимог ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, набув право регресної вимоги до Державного підприємства «Українська геологічна компанія»на суму 14 235,94 грн.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок перед позивачем щодо сплати 14 235,94грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пп. 1, 6 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, оскільки про особу, яка повинна відповідати за регресною вимогою позивач довідався під час розгляду Дарницьким районним судом м. Києва справи за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО- Страхування»до ОСОБА_3 Саме під час розгляду справи Дарницьким районним судом м. Києва було встановлено, що ОСОБА_3 станом на час ДТП 11.01.2008р. перебував у трудових відносинах із відповідачем, у зв'язку з чим, 11.05.2011р. до участі у справі було залученої у якості співвідповідача - Північне державне регіональне геологічне підприємство «Північгеологія». Так як апеляційною інстанцією рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2012р. в частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО- Страхування»до Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»було скасовано і провадження закрито, саме із 11.05.2011р. починає обліковуватись трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»в порядку господарського судочинства. Що стосується довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 14.01.2008р., то безпосередньо у даній довідці не містилось інформації про те, що ОСОБА_3 станом на час ДТП перебував у трудових відносинах з Північним державним регіональним геологічним підприємством «Північгеологія», яке є власником транспортного засобу. Суд погоджується із позицією позивача щодо того, що інформація про власника транспортного засобу не є достатньою підставою вважати власника автомобіля відповідальною особою за регресною вимогою (наприклад, у випадку перебування транспортного засобу в оренді, лізингу, тощо). На регресну вимогу, яка була направлена позивачем до ОСОБА_3 (одержана згідно повідомлення про вручення поштового відправлення - 24.12.2008р.), останній не надав жодної інформації про перебування у трудових відносинах з відповідачем та про належну особу, яка повинна відповідати за регресною вимогою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду станом на 19.04.2012р. (поштовий штемпель на конверті) -не сплинув.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги позивача щодо стягнення з Державного підприємства «Українська геологічна компанія»14 235,94грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Українська геологічна компанія»(м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 38078094) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО- Страхування»(м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 14 235,94грн. -страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50грн. -судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В.Палій