Рішення № 24269613, 17.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/3947-2012 17.05.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного територіально -галузевого об'єднання «Південно -західна залізниця»

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 226 101,18 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 93/2012/02/13-19.

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреність № 1379- НЮ від 10.04.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально -галузевого об'єднання «Південно -західна залізниця»(далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 226 101,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 19.07.2008 р. по 10.01.2012 р. виникла заборгованість за використану активну електричну енергію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/3947-2012, розгляд справи призначено на 18.04.2012 р.

09.04.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подане клопотання про долучення документів до матеріалів справи та документи на виконання вимог ухвали 27.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3947-2012.

У судове засідання 18.04.2012 р. представник позивача з'явився, подав документи для долучення до матеріалів справи, вимоги ухвали від 21.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3947-2012 позивач виконав частково, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.04.2012 р. з'явився, вимоги ухвали від 27.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3947-2012 відповідач виконав частково, через відділ діловодства подав письмовий відзив на позов, яким заперечив проти позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя оголосив перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору до 17.05.2012 р.

23.04.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подані письмові пояснення на відзив відповідача.

У судове засідання 17.05.2012 р. представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.

У судове засідання 17.05.2012 р. представники відповідача з'явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2000 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго»(далі -позивач, енергопостачальна організація) та Житловою ремонтно - експлуатаційною дільницею № 7 Дарницької дистанції цивільних споруд Південно - Західної залізниці (далі -відповідач, споживач) було укладено Договір на користування електричною енергією № 263, о/р 8309263 (далі - Договір), відповідно до якого енергопостачальна компанія зобов'язалася постачати електричну енергію у відповідності до Договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови Договору (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу у визначених у переліку межах (кВт) (приєднаної) дозволеної до використання потужності згідно з визначеними йому Договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності.

В свою чергу споживач зобов'язується оплачувати використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період , згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами Договору (п. 4.1. Договору).

На вимогу суду представником позивача у судовому засіданні було надано оригінал Договору для огляду.

Дослідивши оригінал вищезазначеного документу, суд дійшов висновку про те, що відповідно до п. 1 Додатку 13 а до Договору, відповідач щомісячно зобов'язується направляти представника до відповідного підрозділу позивача для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних документів для оплати електроенергії в наступному періоді.

Згідно п. 2 Додатку 13 а до Договору, відповідач здійснює оплату платіжних документів самостійно в 3 -денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання по договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 3 ст. 265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Як вбачається з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з вищезазначених норм, між позивачем та відповідачем існували договірні відносини.

У Договорі відповідач зазначив у Переліку об'єктів електропостачання бойлерні, які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 26/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.5. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2180 від 15.10.2011 р. «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1»(далі - Розпорядження) на виконання рішення Київської міської ради від 30.11.2000 № 106/1083 «Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду та інженерних мереж» та враховуючи звернення начальника Південно -Західної залізниці від 05.04.2001 р. № 119-Н5-537 Головному управлінню з питань майна Київської державної адміністрації забезпечити прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передачу до комунальної власності територіальної громади Дарницького району у місті Києві відомчого житлового фонду згідно з Додатком № 1, Додатком № 2 та Додатком № 3, Додатком № 4.

Відповідно до додатку № 3 відповідач фактично мав передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва та в управління позивача бойлерні за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 26/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15.

Листом № 048/644-722/1 позивач повідомив Комунальне підприємство «Господар»про те, що для уникнення відключення бойлерних за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 26/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15, які згідно з п. 1.4. Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2180 від 15.10.2000 р. «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади інженерних мереж та об'єктів соціальної Інфраструктури Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1»передані в управління Комунального підприємства «Господар», необхідно укласти договір на електропостачання зазначених об'єктів та розрахуватись за спожиту електроенергію.

У відповідь на вищезазначений лист Комунальне підприємство «Господар»повідомило листом № 1649 від 03.08.2011 р. про те, що бойлерні за вищевказаними адресами знаходяться в управлінні відповідача.

Листом б/н б/д позивач повідомив Комунальне підприємство «Господар»про перевірку технічного стану вузлів обліку електричної енергії бойлерних за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 26/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15 та просив останнього направити на зазначені адреси свого представника.

Листом № 2954 від 12.12.2011 р. Комунальне підприємство «Господар»повідомило позивача, що бойлерні за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 26/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15 залишились на обслуговуванні попереднього балансоутримувача, а саме у Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1 Південно -Західної залізниці, а тому для проведення перевірки технічного стану вузлів обліку електричної енергії зазначених бойлерних просило позивача звертатися з відповідним проханням до начальника будівельно-монтажного управління №1 «Південно-Західна залізниця».

Актами обстеження бойлерної за адресою: м. Київ, вул. Російська, 42/15, № 0408000679 від 14.12.2011 р. та № 0401000182 від 10.01.2012 р. встановлено, що споживання електроенергії у зазначеній бойлерній має постійний характер та здійснюється в основному трифазними електродвигунами приводів насосів гарячого та холодного водопостачання, опалення.

Згідно з умовами Договору (п. 4.1.) споживач зобов'язаний оплачувати використану електричну енергію. В порушення умов Додатку 13 а до Договору відповідачем не надавались звіти про використану (спожиту) електричну енергію по зазначеним бойлерним.

В Акті № 0401000182 від 10.01.2012 р. контрольного огляду приладів обліку, встановлених у бойлерній, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Російська, 42/15, зазначено, що вартість спожитої електричної енергії за період з 18.07.2008 р. по 10.01.2012 р. складає 226 101,18 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком нарахувань товарної продукції по теплопункту за адресою вул. Російська, 42/15, за період з 19.07.2008 р. до 10.01.2012 р. згідно договору на користування електроенергією від 16.05.2000 р. № 263 (о/р 3309263) (далі - Розрахунок).

Відповідно до опису кладення до цінного листа, наявного в матеріалах справи, позивач направив вищевказаний розрахунок на адресу відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплатив вказану у Розрахунку суму коштів за спожиту електроенергію.

У своєму письмовому відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що на його балансовому обліку не закріплені бойлерні за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 26/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15, згідно з Розпорядженням.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки, відповідачем не надано жодних доказів передачі вищезазначених бойлерних на баланс третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У своєму письмовому відзиві відповідач стверджує, що на момент виникнення спору, між останнім і позивачем не існувало жодних договірних відносин, про що свідчить лист № 1-27/204 від 01.02.2012 р., в якому відповідач повідомляє про небажання продовжувати Договір з позивачем на користування електричною енергією вищезазначеними бойлерами.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 13 Договору передбачено, що Договір укладається на термін до 31.12.2000 р., набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його терміну жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

Лист № 1-27/204 з повідомленням про небажання продовжувати договірні відносини з позивачем був направлений відповідачем лише 01.02.2012 р., що є порушенням умов Договору, а саме п. 13.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем не було дотримано процедури припинення Договору, передбаченої п.13, Договір є чинним, а твердження відповідача про відсутність між ним та позивачем будь-яких триваючих договірних зобов'язань з приводу надання послуг електропостачання будівель бойлерних по вул. Російській, 42/15 та по вул. Харківське шосе, 21/6 у м. Києві до уваги судом не приймається.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 226 101,18 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код: 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 226 101 (двісті двадцять шість тисяч сто одна) грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 522 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 02 коп.

3. Перерахувати борг за спожиту електричну енергію в розмірі 226 101 (двісті двадцять шість тисяч сто одна) грн. 18 коп. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго»зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код: 00131305.

4. Перерахувати витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 522 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 02 коп. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго»№ 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ідентифікаційний код: 26187763.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 22.05.2012 р.