Рішення № 24268963, 24.05.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2012Справа №5002-21/1223-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь

до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради, м. Керч,

про стягнення 46 228,14 грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача ОСОБА_4, юрисконсульт, д/п № 010-Д від 03.01.2012 р.

Від відповідача не з'явився,

Сутність спору: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 46 228,14 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 641,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач повинен був відшкодувати позивачу суму 46228,14 грн. за надані послуги (пільги) на підставі укладеного договору № 27 про надання послуг з надання субсидій та пільг населенню по спожитій електроенергії від 09.08.2011 р.

Представник позивача у судове засідання призначене на 15 травня 2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 15.05.2012 р. не з'явився, на адресу суду 07 травня 2012 року надіслав клопотання за вих. № 1206/21.01-2 від 03 травня 2012 року, у якому просить справу призначену на 15 травня 2012 року розглядати у відсутність його представника та надіслав заперечення на позовну заяву за вих. № 1170/21.01-2 від 28 квітня 2012 року, у яких відповідач просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог (а. с. 63).

Відповідно до ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2012 року слухання справи було відкладено на 24 травня 2012 року.

17 травня 2012 року представником позивача до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим були здані додаткові пояснення за вих. № 10/1941 від 15 травня 2012 року, у яких позивач вказує, що сума заборгованості склалася за період з липня 2011 року по грудень 2011 року у зв'язку з відшкодування відповідачем позивачу сум наданих пільг у межах норм споживання і відповідно до довідки Керченського району електричних мереж ПАТ «Крименерго» № 800 від 06.04.2012 р. складає 46 228,14 грн.: пенсіонери державної пожежної охорони - 3144,35 грн., пенсіонери ОВС - 39980,63 грн., пенсіонери кримінально-виконавчої системи - 3103,16 грн.

У засідання суду 24 травня 2012 року представник позивача з'явився, вимоги позову підтримав.

Представник відповідача у засідання суду 24 травня 2012 року не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Крименерго» в особі Керченського електричних мереж та Управлінням праці та соціального захисту населення Керченської районної державної адміністрації був укладений договір № 27 про надання послуг з надання субсидій та пільг населенню за використану електричну енергію.

Відповідно до умов укладеного договору Підприємство (позивач) взяло на себе зобов'язання щодо надання пільг та субсидій з оплати отриманих послуг пільговим категоріям громадян згідно діючому законодавству України.

Згідно пункту 1.3. договору Управління (відповідач) взяло на себе зобов'язання по відшкодуванню витрат Підприємства, пов'язаних з наданням вказаних пільг та субсидій населенню у відповідності до Законів України про Державний бюджет України на 2011 рік та Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування витрат місцевих бюджетів для здійснення заходів щодо виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», «Про затвердження Порядку перерахувань в 2005 р. деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» № 20 від 11.01.2005 р. з наступними доповненнями та змінами.

Як визначено пунктом 2.3.3. договору Управління зобов'язано перераховувати грошові кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та субсидій при надходженні субвенцій з державного бюджету України.

Згідно пункту 7.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. Дія даного договору розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами з 01 січня 2011 року.

На підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону України «Про міліцію», а саме: частина четверта статті 22 доповнена ловами «працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка з оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива у межах юрм, встановлених законодавством». Крім цього, частина 6 статті 22 закону України «Про пожежну безпеку» доповнена відповідним положенням: «Особовому составу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка з оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива у межах норм, встановлених законодавством». Стаття 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» доповнена положенням: «пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, вдаються за рахунок та в межах бюджетних асигнованій».

При цьому, відповідно до розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» діє з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Тобто, введення «середніх норм споживання» до деяких законодавчих актів діяло лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі за конституційним поданням Верховного Суду України про відповідність Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу ІІ, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року та 101 народного депутата України про відповідність Конституції України про відповідність Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100, розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, підпункти 1-6, 8-12 пункту 35, пункти 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункт 3 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Тобто, положення вищезазначених законів відповідно введення «середніх норм споживання» визнано неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів стосовно правовідносин, що виникли на підставі положень Закону України «Про Державний бюджет країни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Цим Рішенням встановлено, що Конституція України не надає закону України про Державний бюджет най вищої юридичної сили відносно інших законів.

Згідно з «Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту вселення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно пункту 5 вказаного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння рахунків за надані послуги з підприємством, що надають послуги. Також, згідно до пункту 6 Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів направляють щомісячно до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомам місцевих рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

На виконання пункту 2.2.2 договору № 27 між сторонами з липня 2011 по лютий 2012 року щомісячно складались акти звіряння взаємних розрахунків за надані пільги пенсіонерам державної пожежної служби, пенсіонерам органів внутрішніх справ, пенсіонерам кримінально-виконавчої системи. Втім, отримавши акти звіряння за надані послуги даним категоріям, що були нараховані без обмеження середніх норм споживання, відповідачем було проведено перерахунок та виключено із сум ті витрати, що перевищують середні норми споживання. За даними актами звіряння різниця у сумі 46228,14 грн. не визнана відповідачем з тих підстав, що відповідач приймає до розрахунку надані пільги окремим категоріям громадян у межах норм споживання та є предметом позовних вимог.

Згідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших нормативно-правових актів Конституції України та дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними та не можуть бути оскаржені.

Постанова Кабінету Міністрів України № 879 від 01.08.1996 р., якою встановлені норми користування житлово-комунальними послугами, у межах яких надаються встановлені законодавством пільги з оплати житлово-комунальних послуг і яка не передбачає виключень, носить роз'яснювальний характер. Крім цього, у всякому випадку, положення Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку» та «Про державну кримінально-виконавчу службу в України» про надання 50-відсоткової знижки з оплати житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання діяли до 31.12 2008 року, а з 01.01.2009 року дані положення законів передбачають надання 50-відсоткової пільги пільговим категоріям громадян без будь-яких обмежень.

Згідно частини 4 статті 17 Закону України «Про електроенергетику» збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за використаної електроенергії окремим категоріям громадян побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, встановлених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 25 травня 2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради, м. Керч (м. Керч, вул. Кірова, 5; р/р 3547014002559, МФО 824026, в УДК в АР Крим м. Сімферополь, ЄДРПОУ 03193942, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 00131400, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 46 228,14 грн., а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.