Постанова № 24268879, 23.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5024/1715/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиДП "Скадовський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.03.12р.у справігосподарського суду Херсонської областіза позовомKaradeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihgi A. S. ТурціядоДП "Скадовський морський торговельний порт"пророзірвання договору та стягнення 955773,74 доларів СШАв судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_5. (дов. від 03.11.10 № 40714),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 17.11.2011 господарського суду Херсонської області в задоволенні позову про розірвання договору № 34/07 від 19.04.2007 про модернізацію існуючого паромного комплексу Скадовського морського торгового порту та повернення авансового платежу в сумі 955 773, 74 доларів США відмовлено.

Постановою від 01.03.2012 Одеського апеляційного господарського вказане вище рішення скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду, ДП "Скадовський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін.

Відповідачем подано до Вищого господарського суду України телеграму з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю направити своїх представників в дане судове засідання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши мотиви заявленого прохання та відсутність клопотання в порядку ст. 69 ГПК України, не знайшла підстав для його задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у справі, 25.01.2005 сторонами спору укладено договір №09/05, предметом якого була організація роботи міжнародної паромної лінії між портами, сприяння міжнародним наскрізним автомобільним перевезенням і збільшення судозаходів в Порт Скадовськ, здійснення днопоглиблюваних робіт для доведення глибини в порту і на підхідному каналі до 6,5 м.

Відповідно до умов договору від 19.04.07 № 34/07 про модернізацію існуючого паромного комплексу Скадовського морського торгівельного порту, укладеного між сторонами спору, відповідач взяв на себе зобов'язання провести роботи з будівництва існуючої паромної лінії Скадовськ- Зонгулдак-Скадовськ з метою покращення та поновлення паромної переправи відповідно до технічного завдання, яке включає наступні два етапи: 1) будівництво нового причалу, довжиною 172 м. і глибиною 8 м; проведення днопоглиблюваних робіт у причалу і розворотному крузі діаметром 300 м, а також на підхідному каналі; встановлення двох додаткових буїв на існуючому підхідному каналі; 2) будівництво необхідних будівель і споруд для розташування контролюючих служб і сервісу.

Згідно п. 2.2 вказаного договору порт розпочинає будівництво в найкоротші строки і по завершенню будівництва здає термінал в експлуатацію в повному обсязі, не пізніше, ніж 01 червня 2008 року.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що позивач повинен надати Порту аванс в розмірі 1300000 доларів США. Ця сума приймається як аванс за послуги, що надаються Компанії. На протязі будівництва паромного терміналу для завершення будівництва в строк, крім вказаної суми від Компанії не буде вимагатись ніякої іншої оплати.

Пунктами 3.1.3, 4.1.7 договору встановлено зобов'язання порту витрачати кошти строго на будівництво паромного терміналу, з наданням звіту по кожному платежу, а також в найкоротший строк придбати буксир, потужністю 1200 к.с. для забезпечення безпеки суден, що належать позивачу.

Судами з'ясовано, що на виконання умов наведеного вище договору 03.07.2007 позивачем перераховано кошти в сумі 80000 доларів США.

Окрім того, 19.09.2007 сторонами спору та фірмою ThyssenKrupp GfT Bautechnik GmbH (Німеччина) укладений контракт №342-2007, за яким портом придбано сталевий шпунтовий профіль, а позивач виступив в якості платника. Загальна вартість продукції, що постачається за даним контрактом склала 526882, 92 євро або 763980, 23 доларів США, які відповідно до додатку № 1 від 02.10.2007 до договору про модернізацію вважаються частиною авансу, наданого Порту, для модернізації паромного комплексу та були перераховані позивачем на рахунок продавця 09.11.2007, та 12.12.2007.

Також в якості авансу позивачем перераховано 19 грудня 2007 суму 160000 доларів США.

02 червня 2008 сторонами підписано додаток №2 до договору №34/07 від 19.04.2007, згідно з яким сума 296 019, 77 доларів США, сплачена позивачем за виконані роботи для нового причалу згідно договору № 2-4/08/36/18-08, укладеного між ТОВ "Піденьтрансбуд", Портом та позивачем, буде являтись частиною авансу, наданого Компанією Порту, для модернізації паромного комплексу.

22 червня 2008 ТОВ "Піденьтрансбуд", позивачем та Портом укладено договір поруки, відповідно до умов якого, позивач забезпечує як гарант виконання зобов'язань Порту перед кредитором для виконання робіт по будівництву причалу № 1 для суден типу РО-РО в порту м. Складовська, а 02 липня 2008 року позивачем перераховано на користь ТОВ "Піденьтрансбуд" вказану вище суму - 296 019, 77 доларів США.

Отже, судами встановлено, що станом на 02.07.2008 позивачем на виконання умов договору про модернізацію перераховано 1300000 доларів США, що підтверджується, банківськими виписками SWIFT (повідомленнями).

З врахуванням того, що в строки, обумовлені договором, будівництво паромного терміналу не було закінчено, 13 жовтня 2008 сторонами підписано доповнення № 5 до договору №34/07 від 19.04.2007, яким останній доповнено пунктами: 3.1.4 та 3.2.6, згідно з якими порт зобов'язався розпочати щомісячне погашення наданого позивачем авансу з 01.11.2008. У випадку, якщо виплата авансу закінчиться раніше п'ятирічного терміну, Порт зобов'язався і гарантує мінімум 5 років продовжувати надавати Компанії пріоритетне і привілейоване обслуговування, а позивач, в свою чергу має право в рахунок суми авансу, що сплачується за договором про модернізацію, здійснити оплату в сумі 170000 доларів США за договором № 2-4/08/36/18-08 від 05.05.2008, сума якої буде частиною авансу, що сплачується Компанією Порту, згідно з договором про модернізацію.

Таким чином, в результаті підписання сторонами наведеної додаткової угоди умови повернення авансу були змінені таким чином, що Порт почав повертати його з 01.11.2008, не очікуючи завершення будівництва Паромного терміналу.

07 серпня 2008, приймаючи до уваги не виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо будівництва терміналу, сторонами укладено додаткову угоду № 6, відповідно до якої, сума авансу, надана позивачем, буде погашатись Портом з 01.11.2008 шляхом перерахувань коштів у розмірі 50%, але не менше 5000 доларів США, одержуваних від кожного судозаходу суден, що належать позивачу або знаходяться під її контролем, в рахунок погашення наданого авансу, до повного його погашення. Розрахунки, згідно виставлених рахунків-фактур за надані послуги з портовими зборами і оплатою з боку Компанії будуть зафіксовані в окремих документах.

В результаті виконання позивачем своїх зобов'язань, шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо Порту в сумі 240000 доларів США та третім особам за Контрактом і договором поруки в сумі 1230000 доларів США, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1470000 доларів США.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків, станом на 01.12.2010, підписаного сторонами, залишок непогашених коштів складав 961 955,74 доларів США. В жовтні 2010 року 6182,00 доларів США відповідачем повернуто Компанії. Таким чином, відповідно до даного акту заборгованість Порту перед позивачем становить 955 733, 74 доларів США.

Листами від 15.10.10 та від 21.10.10 відповідач повідомив Компанію про неможливість надання їй фінансової скидки згідно з договором, оскільки Порт знаходиться у скрутному фінансовому положенні, має заборгованість перед третіми особами та власними працівниками, та припиняє повернення авансу до 21.12.2010 року. Крім цього, Порт просив терміново перерахувати 5943,40 доларів США за період з 14.10.10 по17.10.10 та 5110, 04 доларів США за період з 20.10.10. по 21.10.10. У разі, якщо вказана плата не буде внесена, відповідач виведе судно "Улусой-2" на рейд, з віднесенням всіх витрат на позивача.

Системне невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором стало підставою для звернення Компанії Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihgi A. S., Турція з позовом у даній справі.

Судами з'ясовано, що позивач неодноразово звертався до Порту щодо проведення днопоглиблювальних робіт.

При цьому 11 лютого 2011 року капітаном судна "Улусой-2", що належить позивачу було заявлено морський протест, з якого вбачається, що під час маневрування судна з метою заходу в порт м. Скадовськ, за допомогою лоцману порту в прохідному каналі, глибина якого складає 7 м, судно сіло на мілину.

Судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо придбання буксиру, потужністю 1200 к.с. згідно п. 3.1.7 договору, так само, як і не було здійснено днопоглиблювані роботи діаметром 300 м біля причалу і на підхідному каналі, глибиною 8 метрів.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що з 28.12.2010 позивачем було здійснено шість судозаходів: суднозахід № 45 і суднозаходи № № 01-05. Загальна сума рахунків, що були виставлені Портом складає 56 922,36 доларів США. Позивачем за цей період сплачено 45 332,16 доларів США, а станом на 28.12.2010 мала місце переплата позивача в сумі 11 590,20 доларів США за попередній період, що разом зі сплаченою сумою складає 56 922, 36 доларів США .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що апеляційним господарським судом в даному випадку обґрунтовано взято до уваги той факт, що починаючи з 21 жовтня 2010 року Порт в односторонньому порядку припинив повернення авансу, не виконував роботи щодо розвантаження судна, однак, позивач оплачував рахунки в повному обсязі. До 28.12.2010 позивачу було встановлено рахунків на суму 107107, 84 доларів США за здійснені 11 судозаходів, за які ним сплачено Порту суму коштів в розмірі 118 698,04 доларів США, при цьому така оплата фактично здійснювалась авансом (до здійснення суднозаходів). Проте, із отриманих коштів Порт не здійснив жодного перерахування позивачу на погашення авансу за договором про модернізацію.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанцій правомірно зазначив про безпідставність висновку місцевого господарського суду щодо прострочення Компанією як кредитором з посиланням на ст. 613 ЦК України.

При цьому апеляційним судом взято до уваги також і те, що починаючи з 15.02.2011 року позивачем припинено здійснення судозаходів до Порту, у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань щодо облаштування підходів біля причалу, оскільки судна при маневруванні в підхідному каналі торкаються дна і місцями сідають на мілину, що створює небезпеку. Численні листи та скарги позивача на стан підхідного каналу, відповідачем залишено без реагування, жодних заходів для створення безпечних умов для заходів суден до Порту не здійснено.

Також правомірно, апеляційним господарським судом розцінено лист позивача від 07.01.2010 як повідомлення про розірвання спірного договору відповідно до п. 6.2, в якому вказується, що через порушення Портом своїх зобов'язань, він вважає, що договір про модернізацію далі не може бути дійсним.

З врахуванням викладеного, встановленого судом факту систематичного, істотного порушення відповідачем умов вказаного вище договору, приписів ст.ст. 610, 612, 651, 653 ЦК України, ст. 224 ГК України, а також того, що п. 4.4 договору про модернізацію передбачено, що сума авансу буде вважатись повністю погашеною тільки після підписання акта звірки платежів, суд апеляційної інстанції дійшов вмотивованого висновку про задоволення позову.

З огляду на зазначене вище, постанову Одеського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 01.03.12 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 5024/1715/2011 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.