Постанова № 24268873, 21.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 5008/1435/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кролевець О.А., Шевчук С.Р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород"на рішення та постанову господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011р. Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 ру справі№ 5008/1435/2011за позовом до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проТовариства з обмеженою відповідальністю "Ованго" Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Тячівського безбалансового відділення філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород" 1. Приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 2. Відділ державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки

за участю представникавідповідача:Яцука С.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011 р. (суддя Васьковський О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. (судді: Процик Т.С., Данко Л.С., Скрипчук О.С.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ованго" (надалі -ТОВ "Ованго") задоволено повністю: визнані недійсними кредитний договір від 19.02.2007 р. № 34/2007, договір іпотеки від 19.02.2007 р. № 1733.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород" (надалі -ПАТ "Промінвестбанк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 216, 241 Цивільного кодексу України, статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, позивач та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту ТОВ "Ованго" (у редакції 2006 року) органом управління та контролю товариства є збори учасників та директор (пункт 12.1 Статуту). Директор у межах своєї компетенції має право без довіреності вчинювати від імені товариства будь-які юридичні акти, у тому числі угоди на суму, що не перевищує 40 000,00 грн. (пункт 14.4 Статуту). Директор не має права розпоряджатися майном та активами товариства без належно оформленої у письмовому вигляді (протокол зборів) згоди учасників товариства (підпункт 14.5.2 пункту 14.5 Статуту).

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Ованго" від 01.02.2007 р. № 7 було прийнято рішення уповноважити директора ТОВ "Ованго" Кухту І.Ю. підписати з Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тячів Закарпатської області" кредитний договір у сумі 200 000 доларів США строком до трьох років та договір іпотеки майнового комплексу колишньої фабрики "Карпати", що належить ТОВ "Ованго" та розміщений за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 50.

19.02.2007 р. між АКПІБ (ЗАТ) (банк, правонаступником якого є ПАТ "Промінвестбанк") та ТОВ "Ованго" (позичальник) було укладено кредитний договір № 34/2007, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на суму 195 000,00 доларів США на умовах, передбачених цим договором, кінцевий термін повернення кредиту -не пізніше 18.02.2010 р.

Кредитний договір від імені ТОВ "Ованго" був підписаний директором Кухтою І.Ю., що діяв на підставі Статуту, посвідченого 01.06.2006 р. Тячівською РДА.

У забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ованго" за вказаним кредитним договором між банком (іпотекодержатель) та позичальником (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки від 19.02.2007 р. № 1733, за умовами якого предметом іпотеки є майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 50.

Договір іпотеки також від імені ТОВ "Ованго" був підписаний директором Кухтою І.Ю., що діяв на підставі Статуту, посвідченого 01.06.2006 р. Тячівською РДА, протоколу загальних зборів товариства від 05.03.2002 р. № 1.

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.10.2011 р. у справі № 1-437/11 Кухта І.Ю. визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною 1 статті 358 і частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Під час розгляду Тячівським районним судом Закарпатської області зазначеної кримінальної справи судом встановлено, що Кухта І.Ю., перебуваючи на посаді виконавчого директора ТОВ "Ованго", підробив протокол загальних зборів співзасновників товариства від 01.02.2007 р. № 7. 19.02.2007 р. Кухта І.Ю. завідомо використав підроблений протокол зборів співзасновників ТОВ "Ованго" від 01.02.2007 р. № 7, надавши його банку, та на підставі якого уклав від імені ТОВ "Ованго" указані кредитний договір та договір іпотеки.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що учасники товариства не уповноважували директора на укладення кредитного договору та договору іпотеки, вказані обставини свідчать про відсутність волевиявлення учасників на укладення таких договорів, а відтак особа (директор Кухта І.Ю.), яка підписала спірні правочини від імені ТОВ "Ованго", діяла без належного обсягу цивільної дієздатності, межі якої визначені Статутом товариства. З огляду на вказане, на підставі статей 203, 215 ЦК України суди попередніх інстанцій визнали зазначені вище договори недійсними.

Проте, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку з огляду на таке.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про господарські товариства" (на момент укладення спірних договорів) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа -орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу. Усі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться, зокрема, те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Оскаржуваними судовими рішеннями не був встановлений факт наявності в момент вчинення правочинів тієї обставини, що третя особа (банк) знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А відтак, саме позивач повинен довести вищезазначені обставини, а господарський суд у силу статті 43 ГПК України оцінити подані докази, керуючись законом.

Крім того, відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення правочину можливе у різних формах, зокрема, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Проте, судами попередніх інстанцій не була надана оцінка наявності чи відсутності конклюдентних дій, на які наголошував відповідач, зокрема, у відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі, щодо фактичного виконання кредитного договору шляхом сплати за відповідний період відсотків за користування кредитом.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами статті 1119 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 1117 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд,

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород" у справі № 5008/1435/2011 задовольнити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. у справі № 5008/1435/2011 скасувати.

Справу № 5008/1435/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: О. Кролевець

С. Шевчук