Рішення № 24268286, 26.04.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-1812/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" квітня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді : Дубаса В.А.

при секретарі : Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_2, ПАТ «Піреус Банк МКБ», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, АТ «Райффайзен Банк Аваль»про скасування постанови державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про скасування постанови державного виконавця та зняття арешту з грошових коштів третіх осіб. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_2 від 14.07.2011 року накладено арешт на кошти, які не належать боржнику (позивачу), а саме на грошові кошти третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які не є боржниками та не мають жодних зобов'язань перед стягувачем за виконавчим провадженням №24567852 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль».

У судове засідання після оголошеної перерви 25.04.2012 року позивач (його представник) не з'явився, проте у судовому засіданні 26.03.2012 року представник вимоги позову підтримала та надала пояснення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмове заперечення (клопотання), вимоги позову не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві вже скасовано накладені арешти на кошти боржника.

Представник ПАТ «Піреус Банк МКБ»у судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмове заперечення, позовні вимоги просив суд відхилити.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, проте подали до суду заяву, якою позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль»у судове засідання не з'явився, однак про місце, день і час розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності осіб, що не з'явились у судове засідання та не повідомили про причини неявки.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що 21.02.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами №2-4638, який видано 18.11.2010 року та №2-2529, який видано 24.11.2010 року, на виконання рішень Дарницького районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ПП «Конкордія»та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»у сумі відповідно 1674838 грн. 59 коп. та 4882958 грн. 51 коп.

Як вбачається із вказаної постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та виконавчих листів жодних вимог у стягувача до третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 немає.

Проте, 14.07.2011 року головним держвиконавцем ОСОБА_2 винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на кошти згаданих третіх осіб, а саме: грошові кошти у сумі 507 092 грн. 27 коп., що знаходились на рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_1, відкритому в АТ "Піреус Банк МКБ" (МФО 300658) на підставі договору банківського рахунку "вільний" № 52636-В.рез/2011 від 30.05.2011 року; та грошові кошти у сумі 507 092 грн. 27 коп., що знаходились на рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_2, відкритому в АТ "Піреус Банк МКБ" (МФО 300658) на підставі договору банківського рахунку "вільний" № 52639-В.рез/2011 від 30.05.2011 року.

Накладення арешту на рахунки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що із заяви стягувача від 04.07.2011 року встановлено, що боржник продав квартиру АДРЕСА_1, а кошти від квартири були перераховані на вищевказані банківські рахунки. У постанові державний виконавець посилається на п. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», у якому визначені заходи примусового виконання рішень, серед яких звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать від інших осіб.

Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження»визначено порядок звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в інших осіб.

Вказаною статтею передбачено, що перед тим, як вчиняти дії по зверненню стягнення на майно боржника, державний виконавець на свій запит повинен отримати інформацію щодо такого майна у осіб у яких воно наявне (або може бути) та не передбачає будь-яких інших джерел, у т.ч. лише за заявою стягувача, якому може бути відомо, що майно боржника перебуває у інших осіб.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 55 цього Закону готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що ним дотримані зазначені вимоги чинного законодавства та надані запити (отримано відповіді) про отримання інформації щодо майна боржника, яка перебуває у інших осіб.

Окрім того, судом встановлено, що 04.03.2011 року між ОСОБА_5, ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги з ФОП ОСОБА_8, відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 відступає ОСОБА_5 та ОСОБА_4 своє право вимоги в рівних частках за договором позики грошей від 03.12.2010 року, укладеного між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Сума позики згідно договору позики грошей від 03.12.2010 року становить 1 800 000 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно приписів ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.3 договору про відступлення права вимоги від 04.03.2010 року іншого не встановлено.

Таким чином, треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вправі вимагати повернення позики у ОСОБА_1 відповідно до договору позики грошей від 03.12.2010 року.

Позивачем 02.06.2011 року в рахунок часткового виконання зобов'язань за договором позики грошей від 03.12.2010 року та відповідно до договору про відступлення права вимоги було перераховано 507 092 грн. 27 коп. на рахунок НОМЕР_1, що відкрито ОСОБА_4 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658 на підставі договору банківського рахунку "вільний" № 52636-В.рез/2011 від 30.05.2011 року та 507 092 грн. 27 коп. на рахунок НОМЕР_2, що відкрито ОСОБА_5 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658 на підставі договору банківського рахунку "вільний" № 52639-В.рез/2011 від 30.05.2011 року.

Тобто, відповідно до ст. 1049 ЦК України позика (її частина, в даному випадку) є повернутою з моменту зарахування грошових коштів, на банківський рахунок.

Після того, як вказані грошові кошти були отримані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від ОСОБА_1 вони вже є їх майном (власністю), а не майном (власністю) позивача на яке може бути звернено стягнення, як на майно боржника.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому вимоги позовної заяви необхідно задовольнити.

У той час доказів того, що наявні підстави, згадані у ст. 346 ЦК України, згідно яких право власності третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на грошові кошти могло би припинитися відповідачем не надано. Окрім того, відповідачем суду не надано доказів того, що ним самостійно скасовано накладені постановами арешти на грошові кошти третіх осіб у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в АТ "Піреус Банк МКБ".

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208-215, 218 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову про арешт коштів боржника винесену головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 14 липня 2011 року.

Зобов'язати АТ "Піреус Банк МКБ" (МФО 300658) зняти арешт грошових коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2, відкритому в Дарницькому відділенні АТ "Піреус Банк МКБ" на ім'я ОСОБА_5 та на рахунку № НОМЕР_1, відкритому в Дарницькому відділенні АТ "Піреус Банк МКБ" на ім'я ОСОБА_4.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: