Ухвала суду № 24262992, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К-6060/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року

у справі № 2-а-11260/08

за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

до Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Сніжнеантрацит»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сніжному Донецької області від 08 квітня 2008 року № 0001441540/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сніжному Донецької області від 08 квітня 2008 року № 0001441540/0 у частині нарахування штрафу у розмірі 30815,34 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сніжному Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Сніжному Донецької області провела невиїзну документальну перевірку ДП «Сніжнеантрацит»з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих за період з 01 жовтня 2007 року по 25 лютого 2008 року та сплачених за період з 09 січня 2008 року по 27 березня 2008 року, по збору на геологорозвідувальні роботи за період з 20 листопада 2006 року по 28 березня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 252/15-31906124 від 04 квітня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгоджених податкових зобов'язань, зокрема, зі збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 66403,04 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що податкові зобов'язання позивача зі збору за геологорозвідувальні роботи, які були узгоджені податковим розрахунком № 12227 від 17 жовтня 2006 року на загальну суму 66403,04 грн., були погашені із порушенням граничного строку сплати.

08 квітня 2008 року ДПІ у м. Сніжному Донецької області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0001441540/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 493 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 66403,04 грн. до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 33201,52 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, 17 жовтня 2006 року позивач подав до податкового органу податковий розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи (вх. № 12227).

Об'єктом застосування штрафу у розмірі 33201,52 грн. ДПІ у м. Сніжному Донецької області визначила сплачені позивачем згідно платіжних доручень (арк. справи 8-13) суми в рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи по податковому розрахунку № 12227 від 17 жовтня 2006 року, які враховані податковим органом в погашення зобов'язань з вказаного збору за попередні періоди, тобто в рахунок погашення податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено абзацом 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання зі сплати штрафу у розмірі 30815,34 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга -без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева