Ухвала суду № 24262517, 23.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К-428/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 року по справі № А-20/367 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Меркурій»до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Меркурій» (далі-ТОВ «Готель «Меркурій», позивач) до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-Калуська ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій №0002772303 від 07.12.2006 на суму 272913,50грн. та №0002762303/0 від 07.12.2006 на суму 400,00грн.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2008 року позовні вимоги -задоволено частково. Скасовано рішення Калузької ОДПІ про застосування штрафних санкцій №0002772303 від 07.12.2006 на суму 272913,50грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та прийнята нова про задоволення позову у повному обсязі.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано недоведеністю факту вчинення позивачем порушень п.п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг»та пропуском строку давності щодо притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, з моменту вчинення яких минуло більше 1 року.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач 22.12.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 06.07.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема: п .п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг», п.2.15 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №72, п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», ст. 250 Господарського кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №1165/23-1/32224073 від 29.11.2006, складеного за результатами виїзної планової перевірки комплексної документальної перевірки ТОВ «Готель «Меркурій»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 30.09.2006, податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій №0002772303 від 07.12.2006 на суму 272913,50грн. та №0002762303/0 від 07.12.2006 на суму 400,00грн.

В обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій покладено зазначені в акті перевірки порушення, а саме: недотримання вимог п.п. п.п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг»(здійснення протягом 01.01.2004 - 25.03.2004 розрахункових операцій по продажу товарів (послуг) без застосування РРО на загальну суму 54582,70грн.); п.2.15 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №72 (видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у розмірі 1600,00грн.).

Застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст.238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Згідно ст.250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО після закінчення одного року з дня його вчинення, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність спірних рішень відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна