Ухвала суду № 24262302, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К-29256/09-С

К-29256/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009

та постанову Господарського суду м. Севастополя від 11.12.2008

у справі № 5020-5/156 Господарського суду м. Севастополя

за позовом Дочірнього підприємства «Севморрос»Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 11.12.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 30.08.2007 № 0000892310/0 та № 0000902310/0, а від 02.11.2007: № 0000902310/0/1, № 0000892310/0/1.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що згідно з нормою підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач порушив порядок направлення платнику податків рішення за наслідками розгляду його скарги, що має наслідком повне задоволення такої скарги на користь платника податків. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР) та Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), на які посилається податковий орган, як на підставу донарахування сум податкових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір.

У касаційній скарзі ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування вищенаведених норм, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, згідно податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті від 20.08.2007 № 504/10/23-123/24691724/129.

Згідно вказаного акта позивачем порушено норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 пункту 5.1, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст.5, пункту 10.1 ст. 10, пункту 11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 4545,00 грн. (в тому числі: за півріччя 2005 року - на 625,00 грн., 1 квартал 2007 року - на 3221,00 грн., півріччя 2007 року - на 432,00 грн.); підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 та 7.4.4. пункту 7.4 ст. 7, пункту 4.5 ст.4 Закону № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1999,00 грн. (в тому числі: за квітень 2005 року - 494,00 грн., лютий 2007 року -971,00 грн., березень 2007 року -432,00 грн., квітень 2007 року -102,00 грн.)

На підставі вказаного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2007 № 0000892310/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2998, 50 грн. (1999,00 грн. - основний платіж; 999,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000902310/0 - податку на прибуток у сумі 5821,60 грн. (4545,00 грн. - основний платіж; 1276,76 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Як встановлено у судовому процесі, вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку. В процедурі апеляційного узгодження донарахованих сум податкових зобов'язань рішенням виконуючого обов'язки начальника ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя від 25.09.2007 № 5891/10/25-020 строк розгляду скарги був продовжений до 03.11 2007, однак рішення про результати розгляду скарги від 02.11. 2007 № 7217/10/25-020 було направлене на адресу позивача лише 20.11.2007. Цей факт суд встановив на підставі дослідженого в судовому процесі листа Севастопольської дирекції УДППЗ «Укрпошта»від 07.12.2007 № 726. Викладеній в цьому листі інформації щодо обставин направлення ДПІ поштового відправлення на адресу позивача суд дав правильну оцінку як такій, що отримана від особи, не зацікавленої в результаті розгляду справи.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про порушення ДПІ вказаної норми, що має наслідком задоволення скарги платника податків.

Крім того, на підставі досліджених у судовому процесі доказів, оцінка яким дана у відповідності до норми ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність порушень вищенаведених норм Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР.

Так, позивач правомірно здійснив корегування даних податкового обліку шляхом зменшення валових доходів та суми податкових зобов`язань з ПДВ щодо надання послуг з пропускного режиму ДП «Севастопольський морський торговий порт»та послуг зв`язку ТОВ «Севастопольський суднобудівний завод «Лазаревське адміралтейство»», оскільки вони були попередньо відображені у податковому обліку позивача, однак вказані послуги не надавались.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Нормою підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначена аналогічна норма, за якою датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Також суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав віднесення до складу валових доходів сум кредиторської заборгованості перед ТОВ «Висо-південь»та ДП «Севморенерго», оскільки вказані суми не набули статусу безповоротної фінансової допомоги, так як строк позовної давності за вказаними кредиторськими зобов`язаннями не сплив.

Безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (підпункт 1.22.1 ст.1 Закону № 334/94-ВР).

Правильним є висновок суду про відсутність порушень норм пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст7 Закону № 168/97-ВР щодо віднесення до складу валових витрат і податкового кредиту вартості витрачених матеріалів у сумі 2160,17 грн. та будівельних матеріалів у сумі 509,75 грн., оскільки актами на списання ТМЦ підтверджено їх використання для ведення виробництва, ремонту караульних приміщень, пошиття спецодягу.

Згідно з підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 11.12.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко