Ухвала суду № 24262284, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К-28044/09-С

К-28044/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009

та постанову Господарського суду міста Севастополя від 10.12.2008

у справі № 5020-5/522 Господарського суду міста Севастополя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Строй»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 10.12.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 07.08.2008 № 0001081520/0.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що помилка, яка була допущена позивачем при поданні уточнюючого розрахунку суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2008 року, не мала наслідком заниження податкових зобов`язань такого платника, а отже і не призвела до невиконання податкового обов'язку, що виключає правомірність донарахування податкових зобов`язань на вказану суму та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У касаційній скарзі ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування норм пункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4, підпункту 17.1.4 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, згідно податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті від 25.07.2008 № 103/15-233/30825453.

Згідно вказаного акта при поданні 23.04.2008 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2008 року, яким було зменшено обсяг поставок та суму податкових зобов'язань, задекларованих за вказаний податковий період, на 426250,00 грн. та 85250,00 грн. відповідно, позивач допустив помилку щодо рядку, в якому відображається сума, на яку зменшилась сума задекларованого раніше податкового зобов`язання, а саме зазначив суму 85250,00 грн. у рядку 8.2 «зменшення суми, що підлягає сплаті до бюджету», тоді як в цьому рядку повинен був зазначити суму 1488,00 грн., яка була задекларована в рядку 18.1 в декларації за березень 2008 року, а в рядку 8.5 уточнюючого розрахунку «збільшення податкового кредиту наступного звітного періоду» - вказати 83762,00 грн. (85250,00 -1488,00).

На підставі висновків вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення від 07.08.2008 № 0001081520/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість (штрафні санкції) у сумі 87950,00 грн.

Відповідно до пункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 ст.17 вказаного Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що допущена позивачем помилка щодо помилкового відображення у рядку 8.2 уточнюючого розрахунку суми, на яку зменшилась сума задекларованого раніше податкового зобов`язання, не призвела до заниження податкових зобов`язань платника податків. Вказана суми є значенням податкового кредиту, який підлягає включенню до податкового кредиту наступного періоду. Отже, застосування до позивача штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, яке можливе лише за встановлення заниження податкових зобов`язань з боку платника податків, є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 10.12.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко