Ухвала суду № 24262261, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2012 р. м. Київ К-37844/09

№ К-37844/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Титенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та заяву заступника прокурора Донецької області

про приєднання до касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2009

у справі № 2а-33769/08/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «Техноскрап»Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

третя особа на стороні відповідача

без самостійних вимог на предмет позову 1. Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області

2. прокурор Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 11.03.2008 № 0000872340/0 про зменшення в податковому обліку Дочірнього підприємства «Техноскрап»ТОВ «Скрап»(ДП «Техноскрап»») за жовтень 2007 року суми бюджетного відшкодування на 508767,00 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірне декларування ДП «Техноскрап»бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року в сумі 508767,00 грн. з посиланням на встановлений в судовому процесі факт розрахунку позивача з постачальниками товару (металобрухту) у вересні 2007 року.

У касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено пункт 1.8 ст. 1. підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), частина 4 ст. 11, ст.ст. 86, 159 КАС України.

У заяві про приєднання до касаційної скарги заступник прокурора Донецької області просить задовольнити касаційну скаргу.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення в податковому обліку ДП «Техноскрап» з податку на додану вартість за жовтень 2007 року задекларованої суми бюджетного відшкодування на 98371,74 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2008 № 0000872340/0 став висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати виїзної документальної перевірки від 26.02.2008 № 365/23-7/20364201, про завищення товариством сум податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченого у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (металобрухту) ТОВ «Лінк», ТОВ «ВігаСтіл»та ТОВ «Південь Метекспорт», на 106501,00 грн. (а.с.12).

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на встановлені під час зустрічних перевірок зазначених суб'єктів підприємницької діяльності та їх контрагентів -постачальників металобрухту по ланцюгу поставок до позивача (ТОВ «Хендлерсталь», Приватного підприємства «Мустанг», ТОВ «УМТ») -факти відсутності у цих суб'єктів виробничих активів (у тому числі складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів (персоналу), які б давали можливість реально здійснювати господарську діяльність, зокрема поставки металобрухту в такому обсязі; ненадання до перевірки документів, які б підтверджували транспортування металобрухту чи інформації стосовно останнього; виконання зазначеними постачальниками посередницької функції з ненаданням при цьому відомостей щодо постачальників (джерела придбання металобрухту) (ТОВ «Хендлерсталь»); відсутності за юридичною адресою без повідомлення контролюючих органів щодо фактичного місцезнаходження, не надання податкової звітності ( ПП «Мустанг»та ТОВ «УМТ»).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу зазначеними постачальниками металобрухту, суми ПДВ в ціні за який позивач включив до податкового кредиту, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування, заявленої до отримання, ДПІ в судовому процесі зазначала на встановлені в ході зустрічних перевірок постачальників позивач ТОВ «Лінк», ТОВ «ВігаСтіл»та ТОВ «Південь Метекспорт»та їх контрагентів ТОВ «Хендлерсталь», ПП «Мустанг», ТОВ «УМТ»факти, які виключають реальність поставок металобрухту цими підприємствами позивачу. Так, ДПІ вказувала на те, що як ці постачальники, так і їхні контрагенти є посередниками в ланцюгу поставок до позивача і що по жодному із цих ланцюгів не встановлено джерело походження металобрухту з огляду на такі обставини, як відсутність постачальника за юридичною адресою та приховування його засновниками місця їх фактичного знаходження; відсутність виробничих активів та трудових резервів для систематичного здійснення поставок металобрухту в таких обсягах; не надання під час перевірки документів щодо транспортування металобрухту, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, довіреностей на отримання металобрухту, документів, які б підтверджували розрахунки за придбаний металобрухт (а.с. 53).

Ці доводи ДПІ суд до уваги не взяв, не перевірив їх відповідність дійсним обставинам справи та не дав їм будь-якої оцінки, тоді як відповідно до частини 2 ст. 69 КАС України пояснення сторін є засобом доказування в адміністративному процесі та підлягають оцінці за правилами статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 4 Закону України «Про металобрухт»операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Частинами 8 та 11 цієї статті встановлені вимоги щодо оформлення приймання металобрухту. Так, приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту.

Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Згідно з частиною 12 цієї статті оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

З огляду на доводи ДПІ про відсутність реальної поставки металобрухту, ПДВ в ціні якого позивач включив до податкового кредиту, а потім заявив до бюджетного відшкодування, суду слід було керуватися наведеними нормами та мати на увазі, що акти приймання металобрухту, оформлені відповідно до вимог частин 8 та 11 ст. 4 Закону України «Про металобрухт»відповідно до частини 4 ст. 70 КАС України є допустимим засобом доказування факту придбання металобрухту та джерела його походження. В разі відсутності таких актів у платника податку та не встановлення їх наявності по ланцюгу поставок ці обставини не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Натомість суди попередніх інстанцій при вирішенні спору виходили лише з аналізу правильності заповнення позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2007 року рядків 24 та 26 та факту сплати позивачем податку, встановивши цей факт на підставі реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, які, однак, не є належним засобом доказування відповідних обставин. Крім того, суд зробив висновок щодо правомірного декларування позивачем бюджетного відшкодування в сумі 508767,00 грн., тоді як спір стосується лише суми 98371,74 грн., яка зазначена в податковому повідомленні-рішення, правомірність якого позивач оспорює.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). В разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

З цією метою суду слід було, зокрема витребувати і дослідити в судовому процесі матеріали зустрічних перевірок, на які посилалась ДПІ і в яких можуть бути докази тих обставин, які суд мав встановити.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного постачання позивачу металобрухту ТОВ «Лінк», ТОВ «ВігаСтіл»та ТОВ «Південь Метекспорт», суми ПДВ в ціні якого включені в податковому обліку до сум податкового кредиту, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачать для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2 та 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити частково, скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак