Ухвала суду № 24261606, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К-4119/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1, дов. №32/11-085 від 12.09.2011

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №648/10/10-010 від 03.04.2012

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року по справі № 13/190А(5/1489-25/348) за позовом ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина»до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина»до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №000325/23-0 від 15.08.2002 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6203563,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1598862,00грн. та №000326/23-0 від 15.08.2002 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3425790,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 368069,00грн.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.08.2007 року в задоволені позову відмовлено за безпідставністю, оскільки господарська операція, що відбулась за договором міни не є операцією з продажу векселя як товару; розрахунки між позивачем та ДП «Фабрика свічок «Галичина»за реалізовані один одному матеріальні цінності проведені шляхом здійснення заліку взаємної заборгованості, а тому дана господарська операція є бартерною (товарообмінною); у взаємовідносинах з ДАК «Хліб України» позивач не виступав продавцем товарів, а тому безпідставно зменшив валовий дохід на суму кредиторської заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вексель в господарській операції, що відбулась за договором міни, виступав в якості товару; укладені між позивачем та ДП «Фабрика свічок «Галичина»не відносяться до бартерних, оскільки розрахунки по ним проведені не в межах однієї господарської операції; у взаємовідносинах з ДАК «Хліб України» позивач набув статусу продавця товару за договором поруки, а тому правомірно зменшив валовий дохід на суму сумнівної заборгованості.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 03.03.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.02.2009 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі (з урахуванням уточнень та доповнень до касаційної скарги) відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року та залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 08.08.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.4, п. 1.11 ст.1, п.п. 3.1.1 п. 3.1, п.3.2 ст.3, п. 4.8 ст.4, п.п. 7.3.2 п.7.3, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 11.3.4 п.11.3 ст. 11, п.п. 12.1.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №23-31/233/1562/10 від 09.08.2002, складеного за результатом позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина»за період з 01.01.2001 по 01.04.2002 та окремо з питань плати акцизного збору за квітень 2002 року, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №000325/23-0 від 15.08.2002 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6203563,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1598862,00грн.; №000326/23-0 від 15.08.2002 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3425790,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 368069,00грн..

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість, що виник у зв'язку з придбанням векселя за договором міни від 01.10.2001 №0110/01, який в подальшому використаний в операції, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»; порушення п.п. 7.3.2 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість; п.п.11.3.4 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невірно визначено податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, валовий дохід та валові витрати, зобов'язання по податку на прибуток за результатами проведеної товарообмінної (бартерної») операції з ДП «Фабрика свічок «Галичина»; порушення п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставно включено до валового доходу у першому кварталі 2002 дебіторську заборгованість ДАК «Хліб України в сумі 11419,30грн. Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).Отже, вексель при його погашенні виступає як розрахунковий документ, а не як товар.

У відповідності з пунктом 6 Інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 02.08.1996. (із змінами та доповненнями, чинної на момент здійснення операцій з векселями), вексель є розрахунковим документом, за яким здійснюються безготівкові розрахунки.

Статтями 11-20,77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією (підписаною 07.06.1930), встановлений порядок передачі векселів шляхом індосаменту, що визначає за векселем якість інструмента вексельного обороту.

Проте, чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, як цінними паперами, що регулюється нормами цивільного права.

У таких випадках вексель вибуває з вексельного обороту і набуває статусу боргового документу (стаття 216 Цивільного Кодексу України), який може бути предметом цивільно - правової угоди.

І в залежності від того, в якій якості використано вексель у господарській операції (як засіб платежу за придбані товари (роботи, послуги), чи як товар (фондова вартість), платник податку відповідно до чинного законодавства повинен визначити свої податкові зобов'язання.

За змістом п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Відповідно до п.1.11 вказаного Закону термін «товари»розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товари -це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

За змістом пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж товарів -це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Судом встановлено, що 01.10.2001 року між позивачем та Львівською філією ДП «Студія Лева-ЗЕД» укладено договір міни № 01.10.01 згідно якого позивач передав нафтопродукти на загальну суму 37221380,81грн., в тому числі ПДВ -6203563,46грн.. що підтверджується виписаною позивачем податковою накладною № 79 від 31.10.2001, а ДП «Студія Лева-ЗЕД»передало позивачу, на виконання умов вказаного договору міни, простий вексель №6330348453808 номінальною вартістю 31017817,35грн. емітентом якого є ТзОВ «Сервер», що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 30.10.2001 року, податковою накладною №86 від 30.10.2001 на суму номінальної вартості векселя (ціни товару) 31017817,35грн. та ПДВ -6203563,46 грн.

Позивач 30.10.2001 вексель №6330348453808, одержаний від ДП «Студія Лева -ЗЕД», пред'явило до платежу емітенту ТзОВ «Сервер». Згідно акту від 30.10.2001 між ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»та ТзОВ «Сервер»проведено зарахування однорідних зустрічних вимог по векселях №6330348453808 (емітент ТзОВ «Сервер») та №733257850746 (емітент АТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина»).

При проведенні вказаної операції, ТзОВ «Сервер»було боржником перед ВАТ «НПК-Галичина»по оплаті векселя № 6330348453808 на суму 31221380,81грн., а ВАТ «НПК-Галичина», в свою чергу, було боржником перед ТзОВ «Сервер»по платі векселя №733257850746 на суму 31221380,81грн.

Відповідно до п.13 розд. І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, видом безготівкових розрахунків є погашення векселя. До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах (розд.УІІІ Інструкції). В дійсності ВАТ «НПК-Галичина»та ТзОВ «Сервер», було проведено залік взаємної заборгованості. При цьому, сторони обрали формою погашення векселів, шлях проведення заліку взаємної заборгованості, а саме однорідних грошових вимог.

Отже, що при виході з вексельного обороту вексель № 6330348453808 на суму 31221380,81 грн. мав статус цінного паперу (грошового зобов'язання), а не товару, що в свою чергу визначає його зміст в попередній господарській операції згідно договору міни між ВАТ «НПК «Галичина»та ДП «Студія Лева-ЗЕД»від 01.10.2001.

Фактично при виконанні договору міни від 01.10.2001р. вчинено передачу векселя №6330348453808 шляхом індосаменту, що визначає за векселем якість інструмента вексельного обороту. На підставі даного довору міни право векселетримача векселя №6330348453808 (емітент ТзОВ «Сервер») перейшло від ДП «Студія Лева-ЗЕД»до ВАТ «НПК «Галичина».

Згідно з п. 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинної на момент здійснення господарської операції) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Оскільки, вексель в господарській операції, що відбулась за договором міни не є операцією з продажу векселя як товару, висновок суду першої інстанції щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 6203563,46грн., нараховану на номінальну вартість отриманого від дії ДП «Студія Лева-ЗЕД» простового векселя є правомірним.

За приписами п.1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.5.3 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для бартерних (товарообмінних) операцій - дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій, обумовлених підпунктом 7.3.4 цієї статті.

Згідно з п. п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата відвантаження платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п..11.3.4 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судами встановлено, що розрахунки за товари реалізовані в серпні, липні 2001 року між позивачем та ДП «Фабрика свічок «Галичина» проведено шляхом заліку взаємних однорідних вимог по погашенню взаємної заборгованості, тобто проведено у формі іншій ніж грошова, що спростовує висновок суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до спірних господарських операцій норми п.п.7.3.4 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 11.3.4 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку продавець товарів (робіт, послуг), у тому числі банки і небанківські фінансові установи, має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця чи стягнення заставленого майна. Судом встановлено, що 30.11.1998 між ДВКП «Торговий дім «Галичина»(Кредитор), ДАК «Хліб України»(боржник), ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина» (поручитель) укладений договір поруки №16-ВР, відповідно до якого Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за борги Боржника, які виникли в 1998 році за одержані нафтопродукти по договору від 08.05.18998 №9/5567 в сумі 17304526,0 грн.

В 1998 році ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина»повністю виконало свої зобов'язання перед ДВКП «Торговий дім «Галичина»шляхом проведення заліку заборгованості останнього на суму 17304526.08 грн. за одержані ним в 1998 році від ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» нафтопродукти.

В жовтні 2001 року ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»звернулося до господарського суду м.Києва про стягнення заборгованості з ДАК «Хліб України». Рішенням господарського суду від 13.12.2001 по справі №18/546 позовні вимоги ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»задоволені повністю, а саме винесено рішення про стягнення з ДАК «Хліб України»на користь ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 21661363,95грн., 2459806,34грн. пені, 202731,29грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 24768205,60грн. процентів за користування товарним кредитом. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2002 рішення господарського суду м.Києва від 13.12.2001 залишено без змін в частині стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 21661363,95грн.

Оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не ототожнює поняття продавець - кредитор - поручитель та не визначає право поручителя (кредитора) на зменшення податкового зобов'язання щодо безнадійної заборгованості, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем п.п.12.1. п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 08.08.2007 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв