Ухвала суду № 24261283, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К-6480/08-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 12.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 року по справі №АС-13/471-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод «Олексіївський»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова за участю прокуратури Дзержинського району міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод «Олексіївський»(далі-ТОВ «Хлібозавод «Олексіївський», позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі-ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 17.03.2006 №0000192330/0 та №0000202330/0.

Рішення судів мотивовано протиправністю донарахування позивачеві податкових зобов'язань за договорами, недійсність яких в судовому порядку не встановлена.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 25.04.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.03.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 12.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом позапланової комплексної ліквідаційної документальної перевірки ТОВ «Хлібозавод «Олексіївський»було складено акт №1283/23030/32437264 від 13.03.2006, на підставі якого податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.03.2006 №0000192330/0, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 303340, грн.. основного платежу та 151670,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0000202330/0, яким визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 379180,00грн. основного платежу та 379180,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірно включено до податкового кредиту та валових витрат суми витрат за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «ПромТехІмпекс»№25/06/03 від 25.06.2004 та ТОВ «Українська промислова експортна компанія»№15/07/03 від 29.07.2004 з огляду на їх недійсність.

Склад валових витрат виробництва та обігу регулюється статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якої дозволяється включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку (пункт 5.1 ст. 5 Закону).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За результатом розгляду справи, було встановлено факт виконання сторонами договорів, за якими позивачеві було визначено податкові зобов'язання та правомірність яких підтверджена рішеннями судів, які набрали законної сили.

Враховуючи вищезазначене, а також, що матеріалами справи підтверджується факт оплати позивачем вартості придбаного товару, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій ї щодо правомірності віднесення позивачем відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 12.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна