Ухвала суду № 24260769, 03.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2012 року м. Київ К-29379/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 11.02.2008 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009

у справі № 3/383А

за позовом Приватного підприємства „Комплекс „Старий млин"

до Державної податкової інспекції у Мостиському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Комплекс „Старий млин" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Мостиському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00006112300/2 від 21.11.2007.

Постановою господарського суду Львівської області від 11.02.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 постанову господарського суду Львівської області від 11.02.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.12.2006 та складено акт № 33/23-0/33434601 від 04.06.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00006112300/2 від 21.11.2007, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на загальну суму 96538,91 грн.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 7.2.1 пп. 7.2.3 пп. 7.2.4 п.7.2 пп. 7.4.1 пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Встановлено віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від наданих ТОВ „Інформаційно правова агенція", ПП „НВП Компас", ТОВ „Консалтингова фірма Респект" послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю, а також включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної виданої 17.05.2006 ТОВ „Компанія Селіон", свідоцтво платника податку якого скасоване на підставі рішення суду від 12.12.2006 з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього самого Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів того, що надані позивачем додатки до актів виконаних робіт не могли бути складені під час здійснення господарських операцій із ТОВ „Інформаційно правова агенція", ПП „НВП Компас", ТОВ „Консалтингова фірма Респект" та що вони містять неправдиві відомості, а відсутність даних про зміст та обсяг наданих позивачу послуг не спростовують факт їх надання і можливість їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Також судами встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

На час укладення угоди з позивачем та видачі податкової накладної ТОВ „Компанія Селіон", було зареєстровано платником податку і мало право видавати податкові накладні.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 11.02.2008 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 у справі № 3/383А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 11.02.2008 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 у справі № 3/383А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко