Постанова № 24257728, 18.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2012 року № 2а-19048/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір року Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2011р. №0006672302

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Вибір року Україна»- звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2011 №0006672302.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено невірно встановлені факти, що призвело до невірного застосування норм закону.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -письмових заперечень по суті позовних вимог суд не надав. В судових засіданнях представник відповідача заперечував в проти задоволення позовних вимог та зазначив, що під час перевірки встановлено, порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 279407,05 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Вибір року Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»за період з 01.04.2010 по 31.01.2011, за результатом якої складено акт від 11.07.2011 №861/23-2/31302071 (далі акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 279407,05 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 №0006672302 (а.с. 38), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 345235,0 грн. (за основним платежем 279407 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65828 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 279407,05 грн., оскільки позивач відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені на користь ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит», угоди з якими на думку Відповідача, є нікчемними.

З акту перевірки вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до акту від 14.02.2011 №80/23-2/37003028 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 та акту від 21.03.2011 №263/23-2/37003028 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, договори укладені з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»є нікчемними, товариство не здійснювало господарської діяльності, товарів (послуг) не реалізовувало.

Зокрема, під час перевірки встановлено, що працівниками головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»: м. Київ, вул. Кіквідзе, 12а, кв 31 та встановлено, що підприємство та його посадові особи за вказаною адресою не знаходяться.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до відповідача надійшла копія пояснень від 04.02.2011 директора ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»ОСОБА_1, згідно якого встановлено, що зазначена особа погодилась тимчасово зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит», ніяких договорів та бухгалтерських документів він не підписував, податкової звітності до ДПІ не подавав, печатки товариства він ніколи не бачив, хто займався діяльністю йому не відомо.

Крім того, відповідачем отримано Висновок спеціаліста від 04.02.2011 № 24. відповідно до якого підписи виконані від імені ОСОБА_1 в копії довіреності від 11.03.2010 року серії ВМК № 219385; деклараціях з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, півріччя 2010 року, деклараціях з податку на додану вартість за 5 місяць 2010 року та 6 місяць 2010 року, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за 5 місяць 2010 року та 6 місяць 2010 року, розрахунку коригуванні сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за 5 місяць 2010 року, реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №2 за 6 місяць 2010 року в кінці документу - ймовірно виконані різними (декількома) особами.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2010 між ТОВ «Вибір року»(Замовник) та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»(Виконавець) укладено договір № 10/10/28 (а.с. 60-61) з організації та проведення розважальних та інших подібного роду видовищних заходів, організація виступу артистів в Національному Палаці мистецтв Україна 20.11.2010.

На виконання умов договору Замовник сплатив Виконавцю передплату у розмірі 714 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а також виписками за особовим рахунком позивача: банківська виписка та платіжне доручення № 396 від 11.11.2010 на суму 120 000грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 398 від 12.11.2010 на суму 135 000грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 399 від 15.11.2010 на суму 135 000грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 401 від 16.11.2010 на суму 120 000грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 403 від 17.11.2010 на суму 99 000грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 405 від 18.11.2010 на суму 99 000грн, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 80-109).

На виконання вимог договору (п. 2.2 Договору) складено та підписано акт про виконання робіт/послуг від 30.11.2010 №30/11-10/10 (а.с 76) .

Крім того, судом встановлено, що 18.11.2010 між ТОВ «Вибір року»(Замовник, Рекламодавець) та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»(Виконавець, Агенція) було укладено договір №10/11/18 (а.с. 62-66).

Також, 18.11.2010 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору щодо організації трансляції Урочистої церемонії «Вибір року»на суму 869 450,00грн., в тому числі ПДВ - 16100,00грн.

Крім того, 18.11.2010 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору щодо організації та проведення заходів у м. Одеса та м. Трускавець.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач сплатив Виконавцю передплату у розмірі 869 450,00грн. за додатком №1, що підтверджується платіжними дорученнями, а також виписками за особовим рахунком позивача: банківська виписка та платіжне доручення № 460 від 17.12.2010 на суму 135 000грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 461 від 17.12.2010 на суму 144 000грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 467 від 23.12.2010 на суму 126 525грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 468 від 23.12.2010 на суму 138 575грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 469 від 24.12.2010 на суму 132 550грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 470 від 24.12.2010 на суму 144 600грн.; банківська виписка та платіжне доручення № 499 від 18.01.2010 на суму 48 200грн.; та додатком №2 у розмірі 96 600,грн.:банківська виписка та платіжне доручення № 517 від 31.01.2011 на суму 96 600грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

На виконання вимог зазначеного договору (п. 5.2 Договору) складено та підписано акти про виконання робіт/послуг від 31.12.2010 (а.с. 77) від 31.01.2011 (а.с. 79).

Також, ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»було виписано податкові накладні від 31.12.2010 №690 (а.с.71), від 11.11.2010 №342, від 12.11.2010 №345, від 15.11.2010 №347, від 16.11.2010 №348, від 17.11.2010 №353, від 18.11.2010 №364, від 17.12.2010 №565, від 17.12.2010 №567, від 23.12.2010 №618, від 23.12.2010 №617, від 24.12.2010 №625, від 24.12.2010 №626, від 31.01.2011 №161 (а.с.110-122).

Крім того. на підтвердження реальності зазначених договорів позивачем надано відео версію міжнародного фестивалю-конкурсу «Вибір року».

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит» виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Судом встановлено, що спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавались. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі.

Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Посилання податкового органу на пояснення директора ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит», які відібрані в порядку ст. 97 КПК України, підлягають оцінці відповідно до вимог ст. 65-67 КПК України, під час розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Рекламна агенція Фаворит»не була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Рекламна агенція Фаворит»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 №0006672302 безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Рекламна агенція Фаворит», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір року України " підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір року України" задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 №0006672302.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда