Постанова № 24257569, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення
15.05.2012
Номер справи
2а-3563/12/2670
Номер документу
24257569
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року № 2а-3563/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0000832309, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 березня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» (далі -ТОВ «АНТ ЯПИ») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0000832309.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-3563/12/2670 призначено до судового розгляду на 18 квітня 2012 року.

В судовому засіданні 18 квітня 2012 року оголошувалась перерва до 23 квітня 2012 року.

В судовому засіданні 23 квітня 2012 року оголошувалась перерва до 26 квітня 2012 року.

26 квітня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 26 квітня 2012 року судом вирішено розглянути справу у письмовому провадженні.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»(ідентифікаційний код 35573003) зареєстровано 29 листопада 2007 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 768854). Вказане товариство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, літера «10-А».

ТОВ «АНТ ЯПИ»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30 листопада 2007 року за № 47192 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100325367 (форма № 2-ПДВ) від 18 грудня 2007 року ТОВ «АНТ ЯПИ»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 355730026550).

Як підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі наказу від 12.01.2012 року № 16, згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «АНТ ЯПИ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено Акт від 19 січня 2012 року № 20/23-9/35573003 (далі -Акт перевірки від 19.01.2012 року № 20/23-9/35573003).

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «АНТ ЯПИ»вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в серпні 2011 року на суму ПДВ 456 358 грн.

На підставі Акту перевірки від 19.01.2012 року № 20/23-9/35573003 ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0000832309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем: + 456 358 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 228 179 грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 19.01.2012 року № 20/23-9/35573003, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «АНТ ЯПИ»згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій встановлено, що одним з основних постачальників позивача є товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 26»(код ЄДРПОУ 36192653).

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначила, що позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. При цьому податковий орган посилається, зокрема, на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Будівельне управління 26»№ 7974/7/07-020/36192653 від 02.12.2011 року, в якому зафіксовано порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства.

Позивач не погодився з висновками Акта № 20/23-9/35573003 від 19 січня 2012 року та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи свої позовні вимоги наступними обставинами.

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо нікчемності правочину, укладеного між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ТОВ «АНТ ЯПИ»умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

На момент здійснення спірної операції, ТОВ «Будівельне управління 26»було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, мало відповідну ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

Відповідачем в Акті перевірки не було наведено жодних достовірних доказів на підтвердження фіктивності ТОВ «Будівельне управління 26», фактичної неможливості цим товариством здійснення господарської діяльності та виконання робіт по вказаному договору на користь ТОВ «АНТ ЯПИ», а також нікчемності проведених цим підприємством операцій.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків та носить нереальний характер.

Позивач звернув увагу суду, що суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період, підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-підрядником податків до бюджету не може впливати на формування податкового кредиту замовником, якщо він має всі документальні підтвердження розмірів визначеного податкового кредиту.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-XIV), Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»від 18.03.2004 р. № 1629-IV (далі - Закон № 1629-IV) з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 01 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»(Замовник) та ТОВ «Будівельне управління 26»(Підрядник) укладено договір № 1/8 на виконання підрядних робіт.

Однією із умов виконання вказаного договору є передання робіт Підрядником і прийняття його Замовником, що оформляється актом, який підписується обома сторонами (пп. 5.2. п. 5 «Порядок прийняття робіт»договору № 1/8 на виконання підрядних робіт від 01.08.2011 року.

На виконання умов вказаного підпункту договору, між Замовником та Підрядником підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи: № 1 від 09 серпня 2011 року; № 2 від 15 серпня 2011 року; № 3 від 20 серпня 2011 року; № 4 від 25 серпня 2011 року; № 5 від 31 серпня 2011 року.

На виконання умов укладеного договору, ТОВ «Будівельне управління 26»виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи: від 09.08.2011 року № 332 на загальну суму 505 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 84 283,33 грн.; від 15.08.2011 року № 333 на загальну суму 495 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 82 616,67 грн.; від 20.08.2011 року № 334 на загальну суму 580 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 96 783,33 грн.; від 25.08.2011 року № 335 на загальну суму 567 450,00 грн., в т.ч. ПДВ 94 575,00 грн.; від 31.08.2011 року № 336 на загальну суму 588 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 98 100,00 грн.

Згідно платіжних доручень від 13 вересня 2011 року № 1862, від 26 вересня 2011 року № 1936, від 04 жовтня 2011 року № 1986, від 04 жовтня 2011 року № 1987, від 04 жовтня 2011 року № 1988 позивач сплатив за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 1/8 на виконання підрядних робіт від 01 серпня 2011 року.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідачем в Акті перевірки від 19.01.2012 року № 20/23-9/35573003 зафіксовано, що ТОВ «Будівельне управління 26»є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) -суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (+,-0,5%), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють, - відсутня.

Згідно висновку в акті перевірки від 19.01.2012 року № 20/23-9/35573003, дані Додатку 5 «Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту» до декларації з ПДВ за серпень 2011 року, поданого ТОВ «Будівельне управління 26»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва підлягають зменшенню:

1.Задекларовані ТОВ «Будівельне управління 26»податкові зобов'язання в сумі 6 847 587,00 грн., а саме за серпень 2011 року, повинні бути зменшені на загальну суму 6 847 587,00 грн. по податкових накладних виписаних вищевказаним контрагентам.

2.Задекларований ТОВ «Будівельне управління 26»податковий кредит в загальній сумі 6 453 851,00 грн., а саме за серпень 2011 року, повинен бути зменшений на загальну суму 6 453 851,00 грн. по податкових накладних, отриманих від вищевказаних контрагентів.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ТОВ «Будівельне управління 26»на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків. Відтак, ТОВ «АНТ ЯПИ»правомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року ПДВ на суму 456 358,00 грн.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI).

Суд виходить з того, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що ТОВ «АНТ ЯПИ»та ТОВ «Будівельне управління 26»були повністю виконані умови договору № 1/8 на виконання підрядних робіт від 01 серпня 2011 року, на підтвердження чого існують належним чином оформлені та підписані первинні документи, зокрема, акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, податкові накладні, наявність яких дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаних операціях до податкового кредиту.

В зв'язку з тим, що ТОВ «АНТ ЯПИ»була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельне управління 26», висновки Акта № 20/23-9/35573003 від 19 січня 2012 року про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд також враховує наявність в матеріалах справи копії ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про вжиття заходів забезпечення позову від 07 грудня 2011 року, якою заборонено використовувати в якості доказів висновки про нікчемність правочинів, вчинених між ТОВ «Будівельне управління 26»та його контрагентами, викладені в Акті зустрічної звірки від 02.12.2011 року № 7974/7/07-020/36192653 до вирішення спору по суті.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 456 358,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 228 179,00 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0000832309, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0000832309.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 456 358,00 грн. та правомірність визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228 179,00 грн., а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»підлягають до задоволення.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»повністю задовольнити та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08 лютого 2012 року № 0000832309.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 185,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08 лютого 2012 року № 0000832309.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 185,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 24257569 ?

Документ № 24257569 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 24257569 ?

Дата ухвалення - 15.05.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 24257569 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 24257569 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 24257569, Окружний адміністративний суд міста Києва

Судове рішення № 24257569, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 15.05.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 24257569 відноситься до справи № 2а-3563/12/2670

Це рішення відноситься до справи № 2а-3563/12/2670. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 24257564
Наступний документ : 24257570