Постанова № 24257459, 17.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2012 року № 2а-19559/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5.(дов. від 27.10.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_4.(дов.від 03.01.2012р. №10/9/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчій ЛТД»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України про визнання дій протиправними.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.05.2012 року в 11 год. 31 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчій ЛТД»(надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України (надалі -Відповідач) про визнання дій протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при складанні Акту від 19.12.2011 № 1511/3-23-40-37119637 дії Відповідача є протиправними, висновки Акту не відображують дійсних обставин, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Лобасом Олександром Сергійовичем було складено Акт від 19.12.2011 № 1511/3-23-40-37119637 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Зодчій ЛТД»код за ЄДРПОУ 37119637 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за вересень 2011 року.

В ході розгляду справи судом встановлено, що дії Відповідача при складанні Акту від 19.12.2011 № 1511/3-23-40-37119637 є протиправними, з огляду про наступне.

Ініціювання процедури проведення зустрічної звірки порушує вимоги чинного законодавства України, що регламентує проведення таких дій органами податкової служби.

Відповідно до п. 73.5. ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення зустрічних звірок регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок».

Так само, відповідно до п. 1 вказаної Постанови зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до п. 2 вказаної Постанови зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Так само, відповідно до п. 2.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених Наказом ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, зустрічна звірка полягає в зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів двох суб'єктів господарювання.

Однак із змісту вказаного Акту вбачається, що Відповідач хотів провести зустрічну звірку в розрізі всіх контрагентів Позивача в період за вересень 2011 року., що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства України.

Окрім того, висновки, щодо результатів неможливості проведення зустрічної звірки, викладені в Акті не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства України, документально та законодавчо не підтверджені.

Відповідно до змісту вказаного Акту зазначено, що діяльність нашого підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єктом господарювання.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, до ознак фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, відносяться: - зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; - не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, жодного з пунктів ст. 55-1 Господарського кодексу України Позивачем не було порушено.

В п. 5.2. Наказу Державної податкової адміністрації України «Порядок оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

В Акті перевірки, надісланому Позивачем немає чіткого викладення змісту порушення нашим підприємством ст. 55-1, тому не зрозуміло, на підставі яких фактичних даних орган ДПІ посилається на норму про фіктивну діяльність суб'єкта господарювання. З огляду на це вважаємо таке посилання недоречним і безпідставним.

По друге, у вказаному Акті зазначено, що оскільки у 2011 році повноваження виконавчого органу ТОВ „Зодчій ЛТД" здійснював не директор Лахтін CO., а інші невстановлені особи, то вказане підприємство не володіло у вказаний період цивільної дієздатністю у правовідносинах з іншими учасниками, в т.ч. контрагентами.

Вказаний висновок було зроблено Відповідачем на підставі дослідження документів експертом сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві 08.12.2011 №2068 року, в якому зазначено, що підпис від імені директора ТОВ „Зодчій ЛТД" в представлених на дослідження документах (податкова декларація з ПДВ ТОВ „Зодчій ЛТД") ймовірно виконані не директором а іншою особою.

Однак, вказане дослідження лише стверджує «ймовірність»того, що підпис саме на податковій декларації, а не договорах, податкових накладних, інших первинних документах, які підтверджують факт укладання того чи іншого правочину, виконані не директором.

Також, в Акту перевірки вказується про укладення нашим підприємством правочинів, які порушують публічний порядок.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; - правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,

незаконне заволодіння ним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року було надано роз'яснення про визнання правочинів такими, що порушують публічний порядок.

Зокрема, в Постанові з цього приводу зазначається, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Немає ніякого вироку суду, постановленного в кримінальній справі, в якому б наше підприємство визнавалося б винним у порушенні публічного порядку. Органам податкової служби відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) такими, що порушують публічний порядок.

Однак, ще раз звертаємо увагу, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, який містить зразок форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податку та відповідно визнавати правочини недійсними (нікчемними).

З огляду на викладене, Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, свідчить про порушення контролюючим органом ч. 2 ст. 19 Конституції України, де вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - але в цьому випадку посадова особа контролюючого органу діяла за відсутності повноважень.

Згідно підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 ПК України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність дій при складанні Акту перевірки Позивача.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11,158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії службової особи Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва при складанні Акту від 19.12.2011 № 1511/3-23-40-37119637 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчій ЛТД»(код за ЄДРПОУ 37119637) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за вересень 2011 року/

3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 30 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчій ЛТД»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур