Постанова № 24257288, 18.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2012 р. Справа № 2a-1120/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представника позивач - Гаврилюка А.В.

представників відповідача - Каюка В.І., Позичайло А.В., Лазаренко Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Варто"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Снятинському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072300 від 17.01.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Варто» (далі - позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Снятинському районі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000072300 від 17.01.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної ДПІ в Снятинському районі перевірки встановлено завищення позивачем заявлене від'ємне значення ПДВ в сумі 15 755 грн., та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за травень 2009 року на загальну суму 21 745 грн. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 37 500 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9735 грн. Позивач зазначає, що виявлені при проведенні перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку щодо нікчемності правочину укладеного між ТзОВ ВКФ «Варто» з ТОВ «Асторг Плюс», оскільки вказаний договір є таким, що порушує публічний порядок, і направлений на незаконне заволодіння майном держави; договір не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених у ньому. Фактично вказаний висновок ґрунтується на даних отриманих ДПІ в Снятинському районі від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Асторг Плюс» згідно якого у ТОВ «Асторг Плюс» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, а такі угоди носять фіктивний характер.

Позивач зазначає, що усі документи, які свідчать про реальність вчинення правочину, були надані до перевірки. Договір купівлі-продажу укладений між ТзОВ ВКФ «Варто» та ТОВ «Асторг Плюс» спрямований на отримання товару покупцем та отримання коштів за таку поставку. Вважає, що посилання податкового органу на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є необґрунтованими та суперечать обставинам, які склались під час виконання вказаного правочину. Вважає, прийняте рішення щодо нарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов. Просили в задоволенні позову відмовити.

На запитання суду пояснили, що єдиною підставою для визначення зобов'язання позивачу слугував акт перевірки ДПІ в Шевченківському районі м. Києва, висновки якого були визначальними та обов'язковими для ДПІ в Снятинському районі при прийнятті оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

08.05.2009 року між ТзОВ ВКФ «Варто» та ТОВ «Асторг Плюс» укладено договір поставки за №АС-53, згідно з яким Постачальник (ТОВ «Асторг Плюс») зобов'язується відповідно до умов Договору поставити Покупцеві (ТзОВ ВКФ «Варто») м'ясну продукцію - курку бройлера патрану першої категорії охолоджену, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (а.с. 13-15).

Вказану продукцію на загальну суму 225 000 грн., було поставлено 08.05.2009 року, згідно видаткових накладних (а.с.16,17).

Оплата за товар проведена Покупцем 08.05.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням за №422 від 08.05.2009 року (а.с.22).

08.05.2009 року ТОВ «Асторг Плюс» виписано податкові накладні за №519 та №520 (а.с.20,21).

У період з 26.12.2011 року по 28.12.2011 року працівниками ДПІ в Снятинському районі проводилась невиїзна документальна перевірка ТзОВ ВКФ «Варто» щодо підтвердження господарських відносин отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Асторг Плюс» за період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, про що складено акт перевірки за №4253/23-30895651 від 28.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ ВКФ «Варто» пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в завищенні за травень 2009 року заявленого від'ємного значення ПДВ в сумі 15 755 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за травень 2009 року на загальну суму 21 745 грн.

На підставі висновків відображених в акті перевірки за №4253/23-30895651 від 28.12.2011 року та розгляду заперечення на нього ДПІ в Снятинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000072300 від 17.01.2012 року, яким ТзОВ ВКФ «Варто» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 46 875 грн., в тому числі за основним платежем - 37 500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9375 грн.

Фактично, висновки податкового органу про допущені порушення позивачем базуються на висновках ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відображених в акті позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Асторг Плюс» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року (а.с. 72-78).

Так, відповідно до вказаного акту, при проведенні перевірки встановлено, що від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано службову записку, в якій зазначено , що у ході проведення заходів співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було встановлено, що стосовно ТОВ «Асторг Плюс» співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Перевіркою зроблено висновок про те, що у зв'язку з тим що посадові особи відсутні за адресою реєстрації, первинні документи до перевірки не надані, тим самими ТОВ «Асторг Плюс» порушено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ «Асторг Плюс» порушено ст.93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», за юридичною адресою ТОВ «Асторг Плюс» немає можливості встановити, тому факт виписки податкових накладних від ТОВ «Асторг Плюс» ТзОВ ВКФ «Варто» за травень 2009 року не можливо.

В зв'язку з чим ДПІ в Шевченківському районі м. Києва з посиланням на вимоги п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.1, п.2.2, п.2.6, п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, зроблено висновок про те, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як наслідок з посиланням на положення ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, податковим органом зроблено висновок про те, що укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямоване на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

На думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, вищенаведене свідчить про відсутність у ТОВ «Асторг Плюс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер, а отже, задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Асторг Плюс» сформовані неправомірно та підлягають зменшенню до 0 з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року в т.ч. за травень 2009 року по взаємовідносинах з ТзОВ ВКФ «Варто» за травень місяць 2009 року в сумі 37500 грн.

Як зазначалось вище, висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, слугували підставою для прийняття ДПІ в Снятинському районі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з положенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Відповідачем також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що правочин, укладений між ТзОВ ВКФ «Варто» з ТОВ «Асторг Плюс», укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України їх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем - ТзОВ ВКФ «Варто» з ТОВ «Асторг Плюс», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам.

Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представниками ДПІ в Снятинському районі, також суду не надано.

Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТзОВ ВКФ «Варто» чи ТОВ «Асторг Плюс» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Посилання представників відповідача на ту обставину, що стосовно ТОВ «Асторг Плюс» співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів), не може слугувати підставою для визнання правочину нікчемним, та як наслідок, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки перевіркою не встановлено факт використання таких документів (печаток, штампів та бланків) при здійсненні операцій з ТзОВ ВКФ «Варто».

Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того, суд зазначає, що товар, який став предметом поставки (м'ясна продукція - курка бройлера патрана першої категорії охолоджена) за угодами відносно яких податковим органом зроблено висновок щодо їх нікчемності, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його поставки.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нікчемності договору поставки за №АС-53 від 08.05.2012 року укладеного між ТзОВ ВКФ «Варто» та ТОВ «Асторг Плюс», та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Акті перевірки контрагента позивача.

В матеріалах справи наявні копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, наявність яких необхідна в силу вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а також документів, що підтверджують якість та кількість товару поставленого позивачу (а.с.16-22).

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Крім того, слід зазначити, що висновок ДПІ в Шевченківському районі м. Києва щодо фіктивного характеру укладених угод, в тому числі, й договору поставки укладеного між ТзОВ ВКФ «Варто» та ТОВ «Асторг Плюс» не може слугувати підставою для прийняття ДПІ в Снятинському районі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки згідно вимог статті 234 ЦК України, правочин може бути визнаний фіктивним лише за рішенням суду.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про невідповідність здійсненого збільшення сум грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 37 500 грн., а відтак є безпідставним застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9375 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд констатує, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак податкове повідомлення - рішення за №0000072300 від 17.01.2012 року є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 468,75 грн., підтверджується платіжним дорученням за №486 від 10.04.2012 року (а.с.2).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Снятинському районі форми "Р" за № 0000072300 від 17.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Варто" понесені ним судові витрати в розмірі 468,75 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 23.05.2012 року.