Постанова № 24257265, 17.05.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 травня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/34/12

15 год. 37 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скакун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом

Державної податкової інспекції у м. Чернівцях

до ОСОБА_1, ТОВ "Нова Експедиція"

про визнання недійсним правочину та стягнення коштів в дохід держави

за участю

секретаря судового засідання Юзька Я.В.

представника позивача Іліки Р.І.

представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_3

представника відповідача ТОВ "Нова Експедиція" - Сидори І.Ю.

СУТЬ СПОРУ:

Державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_1, ТОВ "Нова Експедиція" про визнання недійсними правочинів №277 від 01.07.2010 р., №14/12 від 01.12.2010р., №01/12 від 01.12.2010 р., №010101 від 01.01.2011 р., а також усного правочину про надання товарно-транспортних послуг без номеру та дати, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Нова Експедиція", стягнення з ОСОБА_1 3614065.8 грн., як вартість оплачених послуг за недійсним правочинам, з ТОВ "Нова Експедиція" 3614065.8 грн., як кошти отримані за недійсним правочином.

19 квітня 2012 року, у зв'язку з тим, що в позовній заяві помилково було зазначено договори, укладені ОСОБА_1 з іншими контрагентами, позивачем уточнено позовні вимоги. А саме, позивач просить визнати недійсним правочин № 277 від 01.07.2010 р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Нова експедиція», стягнути в дохід держави з ОСОБА_1 3 614 065.80 грн., кошти, як вартість оплачених послуг за недійсним правочином, стягнути в дохід держави з ТОВ «Нова Експедиція»3 614 065.80 грн., кошти отримані за недійсним правочином (т.1 а.с.188).

17.05.2012 р. представник позивача надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого просить визнати недійсним правочин № 277 від 01.07.2010 р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Нова експедиція», стягнути в дохід держави з ОСОБА_1 3 614 065.80 грн., кошти отримані за недійсним правочином, стягнути в дохід держави з ТОВ «Нова Експедиція»3 614 065.80 грн., як вартість оплачених послуг за недійсним правочином (т. 15 а.с.68).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 228 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що правочин, укладений між відповідачами порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначає, що внаслідок проведення документальної виїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. встановлено завищення податкових зобов'язань за січень 2011 р. в сумі 602334.31грн. внаслідок декларування податкових зобов'язань з ПДВ за нікчемним правочином, при відсутності документального підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Нова Експедиція». Внаслідок проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 не міг фактично самостійно здійснювати господарські операції з надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Позивач запевняє, що перевірці не представлено необхідних первинних документів (товарно-транспортні накладні або інші визначені законодавством документи на перевезення), які б доводили зв'язок з операціями, за результатами або за участю яких у податковому періоді безпосередньо отримано дохід та сформовано податкові зобов'язання. Позивач вказує, що основним контрагентом ОСОБА_1 в січні 2011 р. було ТОВ «Спільне інвестування», яке не могло надавати відповідачу транспортно-експедиційних послуг, оскільки дане підприємство не має власних трудових ресурсів, приміщень, виробничих потужностей, для здійснення будь-якого виду діяльності.

Позивач стверджує, що правочин про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом між ОСОБА_1 та ТОВ "Нова Експедиція" не був спрямований на реальне настання правових наслідків. ОСОБА_1 під час проведення перевірки не було надано первинні документи, які б мали юридичну силу і доказовість, а надані ним документи не можуть бути прийняті як доказ перевезення вантажів саме з контрагентом-перевізником ТОВ "Нова Експедиція".

На думку позивача, в ході перевірки не підтверджено здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом між ОСОБА_1 та ТОВ «Нова Експедиція».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідачів проти позову заперечували. В письмових запереченнях (т.1 а.с.110-113, 119-121) відповідачі зазначають, що позивачем не доведено наміру укладання правочину між ОСОБА_1 та ТОВ "Нова Експедиція" всупереч інтересам держави або суспільства. Оскільки позивачем не надано доказів притягнення ОСОБА_1 та ТОВ "Нова Експедиція" до кримінальної відповідальності, відповідачі вважають, що твердження позивача про наявність у них при укладанні спірного договору мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, є безпідставними. Представник ОСОБА_1 зазначив, що не проводилась виїзна документальна перевірка, 21 квітня 2011 р. позивачем був виготовлений акт №1012/17-120/2742710453 про результати позапланової виїзної документальної перевірки підприємця ОСОБА_1 Проте, відповідно до акту виїзної перевірки від 01.06.2011 р. перевірка проводилась не за місцезнаходженням відповідача, а в приміщенні ДПІ у м. Чернівці. На думку відповідача, це означає, що ревізори не могли дослідити наявні документи у підприємця, так як вони на перевірку не виходили і з документами не знайомилися. Крім того, представник ОСОБА_1 зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази донарахування ОСОБА_1 сум податкового зобов'язання по розглядуваним господарським операціям із ТОВ "Нова Експедиція", так як і відсутні належні докази наявності будь-яких ознак, які б вказували на те, що ОСОБА_1 чи його контрагенти були безпосередньо залучені до зловживань у сфері справляння податків.

У додаткових запереченнях на позов (т.1 а.с.177-178) представник ТОВ "Нова Експедиція", зазначив, що санкції, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України не є цивільно -правовими, а адміністративно -господарськими. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. На думку відповідача, у зв'язку із закінченням шестимісячного строку з моменту встановлення факту виконання оспорюваного правочину, відсутні правові підстави для застосування адміністративно - господарських санкцій. На підтвердження цієї позиції представником відповідача надано практику Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України. У додаткових поясненнях (т. 19 а.с.185-186) відповідач зазначає, що у даному випадку не підлягає застосуванню ч.2 ст.250 Господарського кодексу України, так як стягнення за недійсним правочином не є штрафними санкціями у розумінні Податкового кодексу України.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 р. замінено позивача Державну податкову інспекцію у м. Чернівці на Державну податкову інспекцію у м. Чернівцях.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці в період з 19 травня 2011р. по 25 травня 2011 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. За результатами проведеної перевірки складено акт від 01 червня 2011 р. №1299/17-120/2742710453 про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р.

Відповідно до висновку акту перевірки встановлено порушення:

- ст..203,215,228,662,655,656 Цивільного кодексу України в частині недоодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, а отже є нікчемними. Дані наведені у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р., про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання) є недійсними. Задекларовані фізичною особою-підприємцем податкові зобов'язання та податковий кредит по ПДВ за січень 2011 р. за результатами перевірки зменшуються до нуля.

В акті перевірки податковим органом викладено висновки про завищення ОСОБА_1 суми податкових зобов'язань по ПДВ внаслідок операцій з продажу, зокрема ТОВ "Нова Експедиція" 602334.31грн.

В акті зазначено, що на момент здійснення перевірки у ФОП ОСОБА_1 відсутні первинні документи про пророблену транспорту роботу (заявки, додаткові угоди, маршрутні листи, графіки - заявки, розрахунки вартості автогодин, документи, що засвідчують факт передачі для перевезення вантажу, згідно яких можна було б визначити осіб, які приймали участь у проведенні господарських операцій з перевезення вантажу, визначити номенклатуру, кількість та власників вантажу, тривалість здійснення господарської операції, обсяг роботи (послуг), вид послуг експедитора, розмір плати експедитора. Зазначене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків за договорами про надання транспортно - експедиційних послуг. Тобто, такі правочини є нікчемними.

Перевіркою встановлено, що у ОСОБА_1 найманих працівників немає, окрім бухгалтера, офісних приміщень немає та не орендуються, транспортних засобів немає та не орендуються.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про поширення юрисдикції адміністративних судів на спір за зверненням органу державної податкової служби про визнання недійсним правочину суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 статті 4 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно статті 3 КАС України - справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією України та законами України.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

До письмових заперечень відповідачем ТОВ "Нова Експедиція" надано практику Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, згідно якої позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищими судовими інстанціями переглядалися судові рішення, які були ухвалені до внесення змін до ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності з 01 січня 2011 року, назву ст. 228 Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, а саме «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства», та доповнено частиною третьою такого змісту:

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує позовні вимоги саме ст. 228 Цивільного кодексу України, а не статтею 208 Господарського кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між відповідачами, яка завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Наведена позиція також підтверджується листом Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідачів про необхідність врахування ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування санкцій за недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам з двох підстав.

По -перше, ст. 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, яка є чинною з 01 січня 2011 року. Згідно цієї частини дія статті 250 не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Суд вважає, що конфіскаційні санкції, передбачені ст. 228 ЦК України, підпадають під визначення штрафних санкцій, порядок стягнення яких визначені іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. В даному випадку іншими законами є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" та Цивільний кодекс України.

Отже, посилання відповідача на те, що ці санкції не підпадають під визначення штрафних санкцій Податковим кодексом України є безпідставним.

По -друге, предметом судового розгляду у даній адміністративній справі є визнання недійсним правочину та застосування конфіскаційних санкцій на підставі ст. 228 ЦК України, згідно якої такі санкції є цивільно -правовими, а не адміністративно -господарськими, передбаченими ст. 208 Господарського кодексу України.

В наданій відповідачем судовій практиці Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України предметом судового розгляду було застосування адміністративно - господарських санкцій, передбачених ст. 208 ГКУ, причому, до внесення змін до ст. 250 ГКУ.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У зв'язку з викладеним, суд не бере до уваги докази, надані позивачем, та обґрунтування позовних вимог, які стосуються інших ланцюгів постачань послуг ОСОБА_1 та відповідно ОСОБА_1 іншим контрагентам, окрім ТОВ "Нова Експедиція". Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є визнання недійсним правочину, укладеного виключно між ОСОБА_1 та ТОВ "Нова Експедиція". Судом досліджуються первинні документи, складені на підтвердження укладення між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Нова експедиція»та виконання договору № 277 «Про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом».

Таким чином, безпідставним є твердження відповідачів про преюдиційність судового рішення, яке набрало законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012р., в адміністративній справі № 2а/2470/3391/12 (т.14 а.с.222-225) за позовом ДПІ у м.Чернівці до приватного підприємця ОСОБА_1 та ТОВ «Спільне інвестування»про визнання недійсним правочину та стягнення коштів в дохід бюджету.

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що податковим органом перевірка фактично не проводилась спростовується актом перевірки від 01 червня 2011 р. №1299/17-120/2742710453, який є носієм доказової інформації. Суд враховує ту обставину, встановлену актом перевірки, що ОСОБА_1 офісних приміщень у власності не має та не орендує, фактичним місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності є АДРЕСА_1. Тому, виправданим є проведення перевірки в приміщенні ДПІ у м.Чернівці.

Судом встановлено, що 01.07.2010 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Нова експедиція»укладено договір № 277 «Про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом».

У відповідності до ч.ч.4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ухвалою суду від 19.04.2012р. (т.1 а.с.216) зобов'язано позивача надати копії всіх податкових накладних, виданих ОСОБА_1 ТОВ "Нова Експедиція", а також, докази на підтвердження факту здійснення розрахунків між ОСОБА_1 та ТОВ "Нова Експедиція". Зобов'язано ОСОБА_1 надати суду копії первинних документів на підтвердження реальності операцій за правочином, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Нова Експедиція".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні судом досліджено копії таких первинних документів: реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 52-56), договір № 277 «Про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом»від 01.07.2010р. (т.1 а.с. 189-192), додаткова угода № 1 до договору (т.1 а.с. 193), графік -заявка за січень 2011 року (т.1 а.с.194-208), товарно - транспортні накладні (т.1 а.с.219- 250, т.2 -т.13, т.14 а.с. 1- 216), виписки з банківських рахунків (т. 14 а.с.217- 221), податкові накладні (т.14 а.с. 226-250, т.15 а.с. 1-63), акти виконаних транспортно - експедиційних послуг (т. 15 а.с.71- 157), рахунки на оплату за договором (т.15 а.с. 158-244), маршрутні листи (т.16 -т. 18, т.19 а.с.1-184).

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно -експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Згідно податкових накладних ОСОБА_1 надано транспортно - експедиційних послуг ТОВ "Нова Експедиція" на суму 3614065.8 грн. Перевезення згідно маршрутних листів здійснювалися в січні 2011 року по всій Україні на значні відстані, товар перевозився у великих обсягах.

Дослідженням копій товарно - транспортних накладних судом встановлено, що в частині з них зазначено автопідприємство ТОВ "Нова Експедиція", замовник Фоззі Фуд ООО, автомобіль ОСОБА_1, зазначено номер та марку автомобіля. В іншій частині товарно - транспортних накладних автопідприємством зазначено ОСОБА_1, замовником ТОВ "Нова Експедиція".

Товарно - транспортні накладні оформлені не у відповідності до вимог зазначених норм законодавства, а саме відсутні підписи водія чи експедитора, обов'язкові для заповнення графи не заповнені.

Судовим розглядом справи не встановлено жодних підтверджень залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи, що свідчить про сумнівність операцій за договором, предметом якого є вантажні перевезення у великих обсягах по всій Україні.

На думку суду, зазначення в значній кількості товарно - транспортних накладних автопідприємством ТОВ "Нова Експедиція", засвідчує той факт, що перевезення вантажів здійснювалося безпосередньо ТОВ "Нова Експедиція", без залучення ОСОБА_1

Під час судового розгляду справи не знайшла пояснення та обставина, що в товарно - транспортних накладних в графі «Автомобіль» зазначається ОСОБА_1 та марки та номера великої кількості транспортних засобів, враховуючи те, що ОСОБА_1 у власності не має транспортних засобів, не орендує їх.

Крім того, суд звертає увагу на те, що товарно - транспортні накладні, маршрутні листи, графік -заявка були надані представником ОСОБА_1 лише в судовому засіданні, під час перевірки податковому органу їх надано не було, що свідчить про їх відсутність на момент перевірки у ОСОБА_1

Суд погоджується з твердженням відповідача, що акти виконаних транспортно - експедиційних послуг жодним чином не підтверджують факт надання послуг ОСОБА_1, оскільки не відповідають вимогам щодо зазначення обсягу та змісту операції. В актах зазначено лише найменування робіт -за транспортно - експедиційні послуги. Акти не містять інформації щодо обсягу робіт, виду вантажу, відстані, на які вантаж перевозився, пункти відвантаження та отримання вантажу.

Судом встановлено, що у всіх маршрутних листах зазначено перевізником ОСОБА_1, що ставить під сумнів правдивість зазначених відомостей, враховуючи пояснення представника відповідача в судовому засіданні, що надання послуг ОСОБА_1 полягало виключно у пошуку клієнтів в Інтернеті. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні категорично заперечував необхідність присутності експедитора при перевезенні вантажу.

Суд звертає увагу на те, що графік -заявка, надана представником ОСОБА_1, зовсім не відповідає вимогам до неї, встановленим договором.

На підставі виписок з банківських рахунків суд встановив, що на виконання договору ТОВ "Нова Експедиція" було перераховано ОСОБА_1 кошти в сумі 3614065.8 грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглянувши матеріали справи, суд доходить висновку що фактичного здійснення господарської операції не було. Відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При розгляді адміністративної справи судом особливу увагу звернуто на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій відповідачів, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.

Суд вважає, що у ОСОБА_1 відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для надання транспортно - експедиційних послуг ТОВ «Нова експедиція», яка за твердженням представника самостійно надає транспортно -експедиційні послуги. Доказом цього є відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення.

На думку суду, у ОСОБА_1 відсутня можливість для здійснення операцій (надання транспортно - експедиційних послуг) з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, значної віддаленості пунктів відвантаження та розвантаження.

Суд доходить висновку, що договір № 277 «Про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом»від 01.07.2010р. було укладено Поро копцем В.Л. та ТОВ «Нова експедиція»виключно з метою отримання майнової вигоди шляхом зменшення бази оподаткування. Відповідачі відображали отримання та надання послуг без їх фактичного надання.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тлумачення такої категорії як "суперечність інтересам держави і суспільства" міститься у Розясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 зазначає, що про відсутність умислу в діях ОСОБА_1 свідчить постанова слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 25.11.2011р. про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 (т.1 а.с.209-213).

У відповідності до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявний як у ОСОБА_1 так і у ТОВ «Нова експедиція»в особі директора Швоти Ю.В., який підписував договір №277 від 01.07.2010р.

За таких обставин, враховуючи те, що при укладенні договору № 277 «Про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом»від 01.07.2010р. не додержано вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин повинен бути визнаний недійсним згідно положень ст. 228 Цивільного кодексу України. Тому в дохід держави стягується все одержане сторонами за угодою, а саме, з ОСОБА_1 3 614 065.80 грн., кошти отримані за недійсним правочином, з ТОВ «Нова Експедиція»3 614 065.80 грн., як вартість оплачених послуг за недійсним право чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,72,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочин № 277 від 01.07.2010 р. «Про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом», укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Нова експедиція»

3. Стягнути в дохід держави з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 3 614 065.80 грн., кошти отримані за недійсним правочином.

4. Стягнути в дохід держави з ТОВ «Нова Експедиція»(код ЄДРПОУ 33269068) 3 614 065.80 грн., як вартість оплачених послуг за недійсним правочином.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 17 травня 2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 22 травня 2012 року. Cторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 23 травня 2012 року.

Суддя О.П. Скакун