Постанова № 24257019, 17.05.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2012 року Справа № 23/5005/71/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Науменко І.М.

Секретар судового засідання Фузейникова В.О.

За участю представниквів сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 01.12.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 01.06.11р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2012р. у справі № 23/5005/71/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер",

м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак",

м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в сумі 154 640,00 грн

В С Т А Н О В И В:

По справі оголошувалась перерва з 10.05.2012р. по 17.05.2012р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2012р. (суддя Бєлік В.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" до Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак" про стягнення заборгованості в сумі 154 640,00 грн було задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" 12 375,00 грн - основного боргу, 14 937,83 грн - пені, 2 902,11грн - 3% річних, 604,30 грн - судового збору. В частині стягнення 0,2% від простроченої суми - 71 132,50 грн в позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині відмови в стягненні річних в сумі 71 132,50 грн ТОВ "Європолімер" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду в цій частині скасувати як прийняте із порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким стягнути 0,2% від простроченої суми - 71 132,50 грн, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок, що визначений Позивачем розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, є неустойкою у вигляді пені, що двічі передбачена у договорі. Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що пеня встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ. Крім того, 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення тотожні 72% річних.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, однак розрахунок цих процентів повинен проводитися від річної суми прострочення, а не від кожного дня прострочення. Тому твердження Позивача, що 0,2% від суми прострочення тотожні 72% річних є безпідставним, оскільки договором передбачені саме відсотки за кожен день від простроченої суми, а не річні. Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем двічі визначена одна і та сама санкція -пеня, що суперечить вимогам законодавства. Просив рішення першої інстанції залишити в силі, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

16.05.2012р відповідачем надані додаткові пояснення, в яких він просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не надана належна правова оцінка акту звірення розрахунків, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем відсутня; судом порушені умови нарахування пені та річних, оскільки відповідно до акту від 30.11.2011р. останні повинні бути нараховані по 30.11.2011р., а не по 05.12.2011р.; стягнувши 3% річних суд вийшов за межі позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європолімер" -Постачальник (надалі позивач) та Приватним акціонерним товариством "Профі-Пак" -Покупець (надалі відповідач) було укладено Договір поставки №59-пэ від 09.06.2011р. (надалі договір) строком дії -до 31.12.2011р. До договору були складені та підписані Специфікації №1 -3.

Згідно п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.2, 4.3 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця Товар. Покупець зобов'я-зується прийняти цей Товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором; орієнтовна загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором, складає 10 000 000 (десять мільйонів) гривень; найменування, асортимент, кількість Товару визначається у Специфікаціях; Постачаль-ник постачає Товар партіями у строки (терміни), вказані в Специфікаціях; датою поставки вважається дата, вказана у накладній.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 712 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (поліетилен) на загальну суму 1 053 937,50 грн, що підтверджується видатковими накладними: №305 від 10.06.2010р. на суму 358 875,00 грн, № 352 від 24.06.2011р. на суму 354 750,00 грн, №390 від 11.07.2011р. на суму 340 312,50 грн, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей на ім'я ОСОБА_3 - представника відповідача: №159 від 09.06.2011р., №173 від 23.06.2011р., №197 від 08.07.2011р. (а.с.23,25,27,29,31,33) та не заперечується сторонами.

За поставлений товар позивач пред'явив відповідачу для оплати рахунки: №EV_0000305 від 08.06.2011р. на суму 358 875,00 грн, №EV_0000352 від 23.06.2011р. на суму 354 750,00 грн, №EV_0000390 від 08.07.2011р. на суму 340 312,50 грн (а.с.24, 28, 32).

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України поку-пець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 5.2. Договору сторони узгодили, що вартість партії Товару оплачується протягом 30 календарних днів з дати поставки, якщо інші умови не визначені в Специфікації.

Особливі умови оплати сторони визначили в п.1.3.2. Специфікацій №1 від 09.06.2011р., №2 від 23.06.2011р. та №3 від 08.07.2011р до Договору, згідно яких ціна та вартість товару, в разі його оплати Покупцем після спливу строку для його оплати, вказаного в п.1.2. Специфікацій (30 календарних днів), сплачується у розмірі, зазначеному у п.1.3.2. відповідної специфікації на окрему партію товару, та визначили цю вартість відповідно - 365 062,50 грн, 354 750,00 грн, 346 500,00 грн.

Як вбачається із розрахунків позивача, акту звіряння розрахунків на 30.11.2011р., картки рахунку оплати були здійснені в порушення умов договору частинами в період з 11.07. по 14.11.2011р., тобто з порушенням встановленого Договором 30-ти денного строку. Відтак, суд дійшов правомірного висновку, що під час розрахунків за отриманий відповідачем товар, мають враховуватись саме ті ціни, що встановлені в п.1.3.2. Специфікацій, та загальна вартість отриманого відповідачем товару становитиме 1 066 312,50 грн.

З врахуванням оплати 1 053 937,50 грн, борг складає 12 375,00 грн, що вірно визначено судом, а посилання відповідача на акт звіряння розрахунків на 30.11.2011р. безпідставні, оскільки вказаний документом не можуть змінюватися умови договору, а факт прострочення оплати встановлено при розгляді справи та не спростовано відповідачем.

У випадку несвоєчасної оплати Товару пунктом 9.1. Договору перед-бачена сплата пені за кожен день прострочення у розмірі 0,2% від вартості неоплаченого Товару. Пеня стягується за весь період прострочення. Строк позовної давності для стягнення пені становить три роки.

Судом першої інстанції правомірно визначено пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Зі змісту ст.ст. 231, 343 Господарського кодексу України, Закону України від 22 листопада 1996р. №543,96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»слідує, що визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказана правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 24.11.2011р. у справі №3-114гс11, від 07.11.2011р. у справі №3-121гс11.

Пеня за період прострочення з 11.07.2011р. по 05.12.2011р. з врахуванням часу здійснення відповідачем часткових оплат складає 14 937,83 грн.

У п. 9.2. Договору сторони обумовили наступне «Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України в разі прострочення Покупцем оплати Товару він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення».

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України). Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 9.2 договору поставки в розмірі 0,2% за кожний день прострочення саме з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відтак, виходячи із свободи договору та відсутності прямої заборони закону щодо визначення річних за користування чужими грошовими коштами у вигляді відсотків за кожний день користування, колегія суддів доходить висновку, що позивачем вірно визначено їх розмір за період прострочення з 11.07.2011р. по 05.12.2011р. з врахуванням часу здійснення відповідачем часткових оплат - 71 132,50 грн. А висновок господарського суду про те, що позивачем двічі визначена одна і та ж санкція - пеня за невиконання зобов'язання, що суперечить вимогам законодавства та принципам розумності і справедливості, вважає безпідставним.

Також апеляційний суд зауважує, що в порушення положень п.2 ст.. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог без клопотання позивача та стягнув 3% річних, вимога про стягнення яких позивачем не заявлялася.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105, 122 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2012р. у справі № 23/5005/71/2012 в частині стягнення річних та витрат по сплаті судового збору змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак" - 49049, м. Дніпропетровськ, вул. Далека, 2, код ЄДРПОУ 31792911 (р/р 2600130401502 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" - 49021, м. Дні-пропетровськ, вул. Саранська, 95, код ЄДРПОУ 33474972 (р/р 2600030340301 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) річні -71 132,50 грн (сімдесят одну тисячу сто тридцять дві грн 50 коп), витрати по сплаті судового збору - 1979,40 грн. (одну тисячу дев`ятсот сімдесят дев`ять грн 40 коп).

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2012р. у справі № 23/5005/71/2012 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак" - 49049, м. Дніпропетровськ, вул. Далека, 2, код ЄДРПОУ 31792911 (р/р 2600130401502 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" - 49021, м. Дніпропетровськ, вул. Саранська, 95, код ЄДРПОУ 33474972 (р/р 2600030340301 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) судовий збір по апеляційній скарзі в сумі 804,75 грн (вісімсот чотири грн 75 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Науменко

Суддя Е. В. Орєшкіна

Повний текст постанови складено 18 травня 2012р.