Рішення № 24256781, 14.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 5023/1338/12

вх. № 1338/12

Суддя господарського суду Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 2916 від 26.12.11р.; відповідача - ОСОБА_2, дов. № 488 від 03.04.12р.; ОСОБА_3, дов. № 487 від 03.04.12р.;

розглянувши справу за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", м. Київ 3-я особа - не з'явився

до АТЗТ "Харківський жировий комбінат" м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ "Укргаз-Енерго" м. Київ

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача повернути ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" безпідставно набуте майно - 433,554 тис.куб.м. природного газу, який було відібрано ПрАТ "Харківський жировий комбінат" в березні 2008р. із газотранспортної системи ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що природний газ в загальному обсязі 433,554 тис.куб.м. спожитий відповідачем без наявності правових підстав для цього, оскільки ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", з яким у відповідача були наявні договірні відносини щодо поставки природного газу у 2008 році, не були виділені обсяги природного газу в березні 2008 року для подальшої їх передачі відповідачу. Про зазначений факт позивачу стало відомо лише в листопаді 2011 року з листа ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" № 01-08/1-278 від 25.11.11р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

У підтвердження позовних вимог позивачем надано суду копію Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів природного газу учасниками газового ринку України та наказу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 45 від 27.01.04р., копію листа ЗАТ "Укргаз-Енерго" № 01-08/1-278 від 25.11.11р., копію розрахункових балансів надходження та розподілу природного газу по Україні Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на лютий та березень 2008 року, копію реєстру фактично протранспортованих обсягів природного газу за березень 2008 року та правовстановлюючі документи тощо.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, відповідач 04.04.12р. надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, у зв'язку із тим, що позивач не міг не знати про відсутність у ЗАТ "Укргаз-Енерго" відповідних ресурсів для здійснення поставки природного газу відповідачу, а тому, твердження позивача про те, що він дізнався про ці обставини лише із листа ЗАТ "Укргаз-Енерго" від 25.11.11р. не відповідає дійсності.

Позивач проти заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності заперечує та зазначає, що лише із листа ЗАТ "Укргаз-Енерго" № 01-08/1-278 від 25.11.11р. дізнався про те, що у 1 кварталі 2008р. постачання природного газу ПрАТ "Харківський жировий комбінат" з ресурсів ЗАТ "Укргаз-Енерго" не здійснювалось.

Ухвалою суду від 04.04.12р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" м. Київ.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ "Укргаз-Енерго" у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою отримання ЗАТ "Укргаз-Енерго" ухвали про відкладення розгляду справи та його залучення в якості третьої особи, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення ЗАТ "Укргаз-Енерго" про час та місце розгляду справи, проте третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не скористалася своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`явилася, витребувані судом докази не подала, не повідомила суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності її представника за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Дочірня компанія "Укртрансгаз"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(позивач у справі) створена на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1173 від 24.07.98р. "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу". Відповідно до п.1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, основними видами діяльності позивача є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зі зберігання природного газу.

Позивач не є газовидобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам, оскільки Ліцензійними умовами (п.п. 2.2.1) йому заборонено провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом.

29 листопада 2011 року позивач отримав від третьої особи лист № 01-08/1-278 від 25.11.2011 року, в якому ЗАТ "Укргаз-Енерго" повідомило про те, що у першому кварталі 2008 року воно не здійснювало постачання природного газу деяким промисловим споживачам України, в тому числі відповідачу.

Позивач стверджує, що в розрахункових балансах надходження та розподілу природного газу по Україні Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на лютий та березень 2008 року передбачено надходження імпортованого газу для України в обсязі 4 429,67 млн. куб. м. та 4 735,16 млн. куб. м. відповідно.

Відповідачем, на думку позивача, в березні 2008 року з газотранспортної системи позивача було відібрано 433,554 тис.куб.м. природного газу, що підтверджується реєстрами фактично протранспортированих обсягів природного газу за березень 2008 року.

Таким чином, позивач вважає, що викладені у позовній заяві обставини, свідчать про те, що при здійсненні позивачем транспортування природного газу магістральними трубопроводами безпосередньо відповідачу в березні 2008 року, у позивача на той час були відсутні будь-які відомості щодо відсутності у третьої особи ресурсів природного газу, необхідних для постачання відповідачу. Лише у листопаді 2011 року, як стверджує позивач, згідно листа третьої особи № 01-08/1-278 від 25.11.11р. позивачу стало відомо про відсутність таких ресурсів газу у ЗАТ "Укргаз-Енерго" для подальшої їх передачі відповідачу в березні 2008 року.

У зв'язку з цим позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути йому 433,554 тис. куб. м. природного газу, який на його думку, було безпідставно відібрано відповідачем в березні 2008 року із газотранспортної системи позивача.

Судом встановлено, що 28 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (за договором постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Харківський жировий комбінат" (за договором-покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 108/77/Х-08 (далі-договір).

Відповідно до п.1.1 договору, Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ, в обсязі, зазначеному у ст.2 цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і поширюється на відносини між сторонами щодо постачання природного газу, які виникли з 01.01.08р. по 31.12.11р. включно, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення, з урахуванням умов п.10.12. даного договору (п.11.1).

Підпунктом 2.1.1 договору встановлено щомісячні обсяги поставки природного газу, зокрема у березні 2008 року 780 тис. куб. м.

Факти постачання у березні 2008 року природного газу саме третьою особою різним споживачам, з ресурсів ЗАТ "Укргаз-Енерго" встановлені судовими рішеннями у різних справах, в тому числі і за участю позивача, безпосередньо за його позовами до ЗАТ "Укргаз-Енерго" (арк.с.68-100).

Факт транспортування позивачем магістральними трубопроводами у період з серпня 2007 року по березень 2008 року (а отже і у спірний період березень 2008 року) природного газу, що належав третій особі і який ним поставлявся споживачам, підтверджено судовими рішеннями, а саме:

- рішенням господарського суду м. Києва від 21.12.10р. у справі № 42/78-17/284, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.11р. у справі № 42/78-17/284 і набрало законної сили.

- рішенням господарського суду м. Києва від 20.07.2011р. у справі № 35/206, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 16.02.2012р. у справі № 35/206 і набрало законної сили.

- рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.10р. у справі № 7/676, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.12.10р. у справі № 7/676 і набрало законної сили. Зазначена справа розглядалась судом за участю позивача, як третьої особи.

Позивач не долучив до позовної заяви доказів того, що природний газ, отриманий (набутий) відповідачем у березні 2008 року та який він вимагає повернути, належить йому на праві власності.

Як споживач природного газу, відповідач підключений у відповідному порядку до розподільних трубопроводів, а не магістральних. Отже, у відповідача відсутня технічна можливість одержувати природний газ безпосередньо із магістральних газопроводів, транспортування газу якими здійснює позивач.

Крім того, на думку відповідача, позивач знав, чи повинен був дізнатись ще в 2008 році про можливе порушення свого права, а саме, відсутність достатніх об'ємів на реалізацію природного газу у оптового постачальника газу, з яким у позивача були договірні стосунки, а тому, на думку відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності на пред'явлення позовної вимоги про повернення безпідставно набутого майна.

Таким чином, керуючись ст. 267 ЦК України та ст. 22 ГПК України, відповідач у відповідному клопотанні просить застосувати по даній справі строк позовної давності та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 28 листопада 2011 року позивач отримав від третьої особи лист № 01-08/1-278 від 25.11.11р., в якому позивача було повідомлено про те, що у першому кварталі 2008 року ЗАТ „Укргаз-Енерго" (третя особа) не здійснювало постачання природного газу деяким промисловим споживачам України, в тому числі, відповідачу.

Разом з тим, щодо правового статусу постачальника природного газу для відповідача, то постачання газу відповідачу, у зазначений позивачем період (березень 2008 року), здійснювалось третьою особою на підставі договору на постачання природного газу від 28.11.07р. № 108/77/Х-08. Цей факт не спростовано ні позивачем, ні третьою особою.

Згідно наданих позивачем разом з позовною заявою реєстрів фактично протранспортированих обсягів природного газу магістральними газопрововодами ДК „Укртрансгаз" за березень 2008 року, також вбачається, що спірні обсяги газу поставлені саме з ресурсів третьої особи.

28.02.07р. між позивачем та третьою особою було укладено договір на транспортування природного газу № 117-36, за яким позивач зобов'язався надавати третій особі послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу по території України від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, де передає газ споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних трубопроводів чи уповноваженим особам (п.п. 1.1., 3.3.). Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.11р. у справі № 42/78-17/284 встановлено факт транспортування позивачем природного газу з ресурсу ЗАТ „Укргаз-Енерго" (третьої особи) споживачам з серпня 2007 р. по березень 2008 р. Таким чином, позивач лише транспортував належний газ споживачам.

Зазначені обставини не мають преюдиційного характеру в світлі ч. 2 ст. 35 ГПК України, однак, враховуються судом як докази по справі. Позивач та третя особа в судових засіданнях не спростовували зазначених обставин належними доказами.

Таким чином, твердження позивача, що відповідачем в березні 2008 року з газотранспортної системи позивача, який є володільцем природного газу, транспортування якого в загальному потоці здійснюється мережами ДК „Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", було відібрано 433,554 тис. куб. м. природного газу без наявності правових підстав спростовується вищезазначеними обставинами.

Позивачем у встановленому порядку не доведено того, що стверджуваний обсяг газу, спожитий відповідачем, належав саме позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на звернення до суду мають лише ті особи, право або охоронюваний законом інтерес яких порушується або не визнається іншою особою.

Єдиною правовою підставою для звернення позивачем до господарського суду з позовною заявою, виходячи зі змісту позову, був лист № 01-08/1-278 від 25.11.11р. від ЗАТ „Укргаз-Енерго" (третьої особи), згідно з яким останній повідомив про те, що ним не здійснювалась поставка природного газу відповідачу. Разом з цим, позивачем підтверджується фактична поставка відповідачу газу в об'ємах, вказаних в позові, однак не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, що поставлений газ належав саме позивачу і діями відповідача порушені права чи охоронювані законом інтереси. Більше того, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, від кого та на яких умовах здійснювалось транспортування газу та кому саме належав відвантажений відповідачу газ, а також не надано належних та допустимих доказів отримання позивачем доручення від власника газу на захист прав та інтересів останнього.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на природний газ відповідачем набувалось на підставі угоди між ЗАТ „Укргаз-енерго" (третьою особою) та відповідачем від 28.11.07р. № 108/77/Х-08 на поставку природного газу. Дана угода не визнана судом недійною та не існує іншого судового рішення, яке б вказувало на незаконність набуття відповідачем права власності на природний газ.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, з матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується у позовній заяві можливість отримання відповідачем зазначених обсягів газу від інших постачальників, окрім ЗАТ „Укргаз-Енерго" (третьої особи). Не доведено також наявність у відповідача витребуваного позивачем газу в натурі, станом на дату розгляду справи судом, враховуючи, що, згідно із ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі і саме такий спосіб захисту у позовній заяві просить застосувати позивач.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вказаних вимог позивач не надав будь-які докази передачі природного газу відповідача без достатніх правових підстав. Навпаки, матеріалами справи підтверджується факт наявності між відповідачем та ЗАТ "Укргаз-Енерго" договірних відносин на постачання природного газу у 2008 році (договір № 108/77/Х-08 від 28.11.07р.) і відповідач отримував цей газ. Але, тільки у 2011р. вказане товариство повідомило те, що воно не здійснювало постачання газу відповідачу.

Позивач посилається на відбір відповідачем газу із системи Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" при відсутності виділених обсягів газу і в той же час підтверджує, що у ЗАТ "Украгаз-Енерго" були наявні ресурси природного газу. При цьому у позивача відсутні первинні документи, які б підтвердили фактичну передачу природного газу. В якості обґрунтування позовних вимог він посилається на лист ЗАТ "Укргаз-Енерго", проте він не може бути доказом у справі без наявних певних доказів в обґрунтування вказаного листа.

Правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч.3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 вказаного кодексу України встановлює, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мали місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, визначених ст. ст. 11, 509 ЦК України.

Із зазначених вище приписів вбачається, що цивільним законодавством передбачено повернення майна (коштів тощо) за умови, якщо воно було неправомірно (безпідставно) набуте, або коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вирішуючи спір у даній справі, судом встановлено, що позивачем по справі, в порядку ст.33 ГПК України не доведено як факту безпідставного отримання (набуття) відповідачем природного газу у вказаній вище кількості за березень 2008р., так і взагалі факту отримання відповідачем будь-якої кількості природного газу в березні 2008р. (відсутні акти прийому-передачі природного газу та будь-які інші документи). За таких обставин, доводи заявника, викладені у позові є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються матеріалами справи.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 328, 387, 509, 525, 526, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 179 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Повне рішення складено 21.05.12р.

Суддя Лавренюк Т.А.