Рішення № 24256517, 15.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2012 р. Справа № 20/024-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»

про стягнення 1272342,29 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Ліснича А.А., посв. № 41

від позивача 1: ОСОБА_2, довір. № 290-9-1/1 від 19.01.2012 р.

від позивача 2: ОСОБА_3, довір. № 14/20-14-12 від 12.01.2012 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Заступник прокурора Київської області (далі -прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі -позивач-1) та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі -позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(далі -відповідач) про стягнення 1272342,29 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на недотримання відповідачем порядку сплати лізингових платежів за укладеним 07.06.2007 р. між ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»та ТОВ «Агромехбуд»договором фінансового лізингу № 10-07-348 сфл, у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача 1153482,50 грн. основного боргу, 71444,23 грн. пені, 22174,99 грн. інфляційних втрат, 25240,57 грн. 3 % річних.

Крім того, прокурором було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ «Агромехбуд»в межах позовних вимог, яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»№ 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про забезпечення позову у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 15.05.2012 р. представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримували.

У судові засідання 25.04.2012 р., 15.05.2012 р. відповідач не з'явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.05.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07.06.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(на даний час змінено найменування на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»було укладено договір фінансового лізингу № 10-07-348 сфл, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача відповідно до встановлених останнім умов купує у постачальника предмет лізингу для потреб лізингоодержувача.

Згідно з п. 2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмету лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

За умовами пп. 3.5.3 п. 3.5 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

При цьому згідно з п. 3.6 договору лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, у тому числі -форс-мажору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців.

Відповідно до п. 4.2 договору встановлено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Лізингоодержувач після укладення договору перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості, включаючи ПДВ, та в частині винагороди в розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р. встановлено, що постачальником предмету лізингу за договором є ТОВ «АГРІКОН-КИЇВ», предметом лізингу є станки, у тому числі: станки для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ (3920х361.64) на суму 1417628,80 грн.; станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (351х1814.33) на суму 636829,83 грн.; станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДСГ (1320х897) на суму 1184040,00 грн.; станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СПД (3000х445,34) на суму 1336020,00 грн.; станки для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО (192х6342,28) на суму 1217717,76 грн., загальна вартість предмета лізингу становить 5792236,39 грн., строк лізингу - 7 років.

Також додатком № 1 до договору № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р. передбачено, що предмет лізингу передається згідно з Актами приймання-передачі не пізніше 06.06.2008 р. На дату передачі предмет лізингу знаходиться за адресою: 11500, м. Коростень, вул. Сосновського, 38-з.

20.06.2007 р. ТОВ «АГРІКОН-КИЇВ»(постачальник), ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(лізингодавець) та ТОВ «Агромехбуд»(лізингоодержувач) складено акти № 1, 2, 3, 4, 5 приймання -передачі сільськогосподарської техніки, згідно з яким постачальник на умовах договору поставки (купівлі-продажу) № 07-8 від 09.04.2007 р., укладеного з лізингодавцем, передав, а лізингоодержувач на умовах договору № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р., укладеного з лізингодавцем, прийняв, у тому числі: станки для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ (3920х361.64) на суму 1417628,80 грн.; станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (351х1814.33) на суму 636829,83 грн.; станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДСГ (1320х897) на суму 1184040,00 грн.; станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СПД (3000х445,34) на суму 1336020,00 грн.; станки для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО (192х6342,28) на суму 1217717,76 грн.

Проте лізингоодержувач, всупереч наведеним умовам договору № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р., не сплатив позивачу лізингові платежі згідно графіків (додатки № 2, 4, 6, 8, 10 до договору від 07.06.2007 р.), починаючи з сьомого платежу, а саме -20.12.2010 р., 20.06.2011 р., 20.12.2011 р.

У зв'язку з викладеним у відповідача уторилася заборгованість зі сплати лізингових платежів на загальну суму 1153482,50 грн. станом на 20.12.2011 р.

Оскільки відповідач не розрахувався з ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»за предмети лізингу належним чином, прокурор і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази належного здійснення лізингових платежів та погашення заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості лізингоодержувача за договором фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р., позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 1153482,50 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 7.1 договору № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно п. 7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем-2 було визначено розмір пені в сумі 71444,23 грн., у тому числі за період з 21.12.2010 р. до 18.06.2011 р. на суму 450139,49 грн. в сумі 34407,92 грн., з 21.06.2011 р. до 17.12.2011 р. на суму 351671,52 грн. в сумі 26881,19 грн., з 21.12.2011 р. до 26.02.2012 р. на суму 351671,49 грн. в сумі 26881,19 грн., який є арифметично вірним, обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому прокурором розмірі.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем-2 було визначено розмір 3% річних у сумі 25240,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 22174,99 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому прокурором розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд» (08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 33646624) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16А, код ЄДРПОУ 30401456) -1153482 (один мільйон сто п'ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 50 коп. основного боргу, 71444 (сімдесят одну тисячу чотириста сорок чотири) грн. 23 коп. пені, 22174 (двадцять дві тисячу сто сімдесят чотири) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 25240 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок) грн. 57 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд» (08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 33646624) в доход Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206, судовий збір в сумі 25446 (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 85 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 21.05.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна