Постанова № 24255889, 24.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 5004/1869/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К.,суддіВовка І.В.,суддіКондратової І.Д.,за участю представників сторін від позивачане з'явився;від відповідача не з'явився;від третьої особине з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Волинського обласного військового комісаріатуна рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р.у справі№ 5004/1869/11 Господарського суду Волинської областіза позовомВолинського окружного адміністративного суду доВолинського обласного військового комісаріатуза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Луцька міська радапроусунення перешкод в користуванні майном та вивільнення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Волинський окружний адміністративний суд звернувся з позовом до Луцького об'єднаного міського військового комісаріату про усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання Луцького об'єднаного міського військового комісаріату вивільнити приміщення в м. Луцьку на вул. Словацького, 1, що перебуває в комунальній власності, посилаючись на те, що спірне приміщення згідно рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.02.2008 р. № 125-2 "Про оренду нежитлового приміщення" та договорів оренди від 04.03.2008 р. № 185 та від 17.02.2011 р. № 625 передано позивачу в оренду, тоді як відповідач користується спірним приміщенням без будь-яких на те правових підстав, чим обмежує позивача у здійсненні ним права користування орендним майном.

Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат позов не визнав, посилаючись на те, що звільнення орендного приміщення та подальша його передача Волинському окружному адміністративному суду є неможливою, оскільки у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про Збройні Сили України" питання переміщення військових комісаріатів повинно погоджуватися органами місцевого самоврядування з Міністерством оборони України (в даному випадку - через командувача військ Західного оперативного командування).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.11.2011р. за клопотанням позивача, згідно зі ст. 24 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України здійснено заміну відповідача - Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат, який згідно довідки з ЄДРПОУ №130/07 від 03.12.1997р. є відокремленим підрозділом без права юридичної особи, належним відповідачем - Волинським обласним військовим комісаріатом.

В судовому засіданні 11.02.2012 р. позивач уточнив позовні вимоги, просив суд зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат вжити заходів по вивільненню Луцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом приміщення комунальної власності на вул. Словацького, 1 в м. Луцьку, що передане на умовах оренди Волинському окружному адміністративному суду.

Волинський обласний військовий комісаріат позов не визнав, посилаючись на те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки у відповідності до п. 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1235, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, згідно ч. 3 ст. 6 Закону УКраїни "Про Збройні Сили України" передислокація військових частин, а також військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України до рівня з'єднання здійснюється за рішенням Міністерства оборони України за погодженням з Кабінетом Міністрів України, а тому питання зміни місця дислокації Луцького об'єднаного міського військового комісаріату належить виключно до повноважень Міністерства оборони України. Виконання рішення відповідачем є неможливим у зв'язку з відсутністю у відповідача відповідних повноважень для його виконання.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.01.2012р. у справі № 5004/1869/11 (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. (колегія суддів у складі: Мельник О.В. -головуючий суддя, судді Грязнов В.В., Савченко Г.І.), позов Волинського окружного адміністративного суду задоволено повністю, зобов'язано Волинський обласний військовий комісаріат вжити заходів по вивільненню Луцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом приміщення комунальної власності на вул. Словацького, 1 в м. Луцьку площею 706,9 м2, що передане на умовах оренди Волинському окружному адміністративному суду.

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином.

23.05.2012 р. Волинський окружний адміністративний суд подав клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності представника позивача.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, скаржник відзначає, що господарські суди попередніх інстанцій прийняли рішення та постанову, що стосується прав і обов'язків Луцької міської ради та Луцької міської державної адміністрації, які не були залучені до участі в справі, а також безпідставно не залучили до участі у справі належного відповідача -Міністерство оборони України, за рішенням якого здійснюється передислокація військових частин, а також військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України до рівня з'єднання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.03.2008 р. на виконання рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 125-2 від 29.02.2008 р. між Відділом майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради (орендодавець) та Волинським окружним адміністративним судом (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 185/11, згідно п. 1.1, п. 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1, загальною площею 811,1 кв.м., яке є комунальною власністю територіальної громади міста Луцька (рішення Луцької міської Ради депутатів трудящих від 18 вересня 1950 року № 828 та рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 27 серпня 2004 року № 319 "Про нежитлові приміщення на вул. Словацького, 1" та знаходиться на балансі ЖКП-1, строком дії з 29.02.2008 р. по 28.02.2010 р.

Згідно із рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.02.2011 р. № 125-8 зобов'язано відділ майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради укласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 811,1 кв.м., що на вул. Словацького, 1, з Волинським окружним адміністративним судом на термін з 01.03.2011 р. до 28.02.2013 р.

На виконання зазначеного рішення № 125-8 від 17.02.2011 р., відділом майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради та Волинським окружним адміністративним судом укладено договір оренди нежитлових приміщень № 625 від 17.02.2011 р. термін з 01.03.2011 р. до 28.02.2013 р.

19.05.2011 р. на виконання рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 19.05.2011 р. № 347-1 "Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.02.2011 р. № 125-8" між Відділом майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради та Волинським окружним адміністративним судом укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якому сторони погодили строк дії договору з 01.03.2011 р. по 31.01.2014 р.

Судами попередній інстанцій встановлено, що згідно акту прийому-передачі від 01.04.2009 р. на підставі розпорядження міського голови від 31.03.2008 р. № 241 проведено передачу нежитлового приміщення площею 59,9 м2., яке знаходилось в оренді Луцького об'єднаного міського військового комісаріату в оренду окружному адміністративному суду. 30.05.2008 р. було передано приміщення площею 44,3 м2 і загальна площа переданих суду приміщень складає 104,2 м2. Приміщення площею 706,9 м2 позивачу не було передано, оскільки ним користується Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат, який відмовляється звільняти приміщення, посилаючись на те, що органи місцевого самоврядування в порушення вимог чинного законодавства не забезпечили міський військовий комісаріат службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць).

Апеляційним судом встановлено, що 08.09.2005 р. Житлово-комунальним підприємством-1 та Луцьким міським військовим комісаріатом укладено договір № 486 оренди нежитлових приміщень комунальної власності, згідно п. 1.1., п. 1.2.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, загальною площею 779,4 м.кв. за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1.

Пунктом 9.1 договору від 08.09.2005 р. передбачено, що він діє з 01.09.2005 р. до 30.08.2006 р. включно.

За змістом п. 9.8 договору від 08.09.2005 р.. для продовження договору оренди орендар зобов'язаний за 45 днів до закінчення терміну оренди подати у відділ обліку майна заяву на продовження оренди, яка розглядається орендодавцем у встановленому порядку. Відсутність такої заяви у вказаний термін розцінюється як відмова від продовження договору оренди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять належного доказу звернення Луцького об'єднаного міського військового комісаріату чи Волинського обласного військового комісаріату, якому перший підпорядкований, до Луцької міської ради із заявою про продовження договору оренди за 45 днів до закінчення терміну оренди, тобто до 30.08.2006 р.

Судовими інстанціями встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат після закінчення терміну дії договору оренди № 486 від 08.09.2005 р. продовжує займати спірне приміщення по вул. Словацького, 1 в м. Луцьку, що належать територіальній громаді міста Луцька та передане в оренду позивачу, тобто з 01.09.2006 р. Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат перебуває у спірному приміщенні без законних на те підстав, чим порушує права позивача щодо володіння та користування майном, передане йому власником за договором оренди, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно із ст. 396 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, в тому числі шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння, а також усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні ним, відшкодування шкоди.

Враховуючи обґрунтований висновок судів попередніх інстанцій про незаконність дій Луцького об'єднання міського військового комісаріату щодо користування спірним приміщенням після закінчення строку дії договору оренди № 486 від 08.09.2005 р., чим порушуються права позивача як орендаря спірного майна, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд і суд апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального права щодо захисту права володіння і зобов'язали відповідача, як особу, якій підпорядковується міський військовий комісаріат, вжити заходів по вивільненню Луцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом приміщення комунальної власності на вул. Словацького, 1 в м. Луцьку площею 706,9 м2, що передане на умовах оренди Волинському окружному адміністративному суду.

Доводи касаційної скарги, які ґрунтуються на тому, що Волинський обласний військовий комісаріат не є належним відповідачем у справі з посиланням на те, що згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про Збройні Сили України" передислокація військових частин, а також військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України до рівня з'єднання здійснюється за рішенням Міністерства оборони України за погодженням з Кабінетом Міністрів України, а з'єднань - за рішенням Президента України, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі не є вимога про передислокацію військової частини. Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є вимогам позивача про захист його прав як орендаря спірного приміщення шляхом усунення перешкод в користуванні ним зі сторони Луцького об'єднаного міського військового комісаріату, належним відповідачем у даній справі є безпосередньо юридична особа - Волинський обласний військовий комісаріат, якому підпорядковується Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат, що є відокремленим підрозділом та не має статусу юридичної особи, а відповідно не може бути відповідачем у справі.

Доводи скаржника про те, що згідно ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць), проте всупереч даної норми господарські суди попередніх інстанцій прийняли рішення та постанову у даній справі, не залучивши до участі в справі Луцьку міську раду та Луцьку міську державну адміністрацію, визнаються судом касаційної інстанції безпідставними, оскільки питання щодо виконання органами місцевого самоврядування обов'язку щодо забезпечення міського військового комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць) не є предметом спору та дослідження у даній справі, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції, відхиливши ідентичні доводи апеляційної скарги.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі оскаржених судових рішень не вбачається.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2012 р. відповідачу було надано відстрочку сплати судового збору та зобов'язано надати суду до 23.05.2012 р. належні докази сплати судового збору в розмірі 751,10 грн., проте відповідач не виконав вимоги ухвали суду, сума судового збору в розмірі 751,10 грн. підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. у справі № 5004/1869/11 -без змін.

Стягнути з Волинського обласного військового комісаріату (43008, м. Луцьк, вул. Теремнівська, 85 а, код 08013516) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 751,10 грн.

Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови

Головуючий суддя Могил С.К.Суддя Вовк І.В.СуддяКондратова І.Д.