Постанова № 24255806, 23.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5023/9544/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.,суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ "Ремхладомонтаж"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.03.2012та рішеннягосподарського суду Харківської області від 31.01.2012у справі№ 5023/9544/11за позовомЗАТ "Ремхладомонтаж" (надалі -Товариство)до1. ТОВ "Пейнт" 2. ТОВ "Шагія"провизнання права власностіза участю представників: від позивача - не з'явилисьвід відповідача-1- не з'явилисьвід відповідача-2- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Пейнт" та ТОВ "Шагія" про:

- визнання за позивачем права власності на нежитлові будівлі загальною площею 3079,2 кв. м., що розташовані по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові та складаються з наступних будівель: літ. "А-1" площею 748,4 кв. м., літ. "В-2" площею 1 137,4 кв. м., літ. "Б-1" площею 277,2 кв. м, літ. "Д-1" площею 197 кв. м., літ. "Е-1" площею 76,6 кв. м., літ. "Г-1" площею 505.4 кв. м, літ. "Ж-1" площею 137,2 кв. м.;

- витребування із чужого незаконного володіння ТОВ "Пейнт" та ТОВ "Шагія" вказаних приміщень;

- скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірні приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2012 (суддя: Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 (судді: Шепітько І.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.09.2001 Харківською обласною спілкою споживчих товариств та ЗАТ "ВК Світло шахтаря" було створено ЗАТ "Ремхладомонтаж", яке є правонаступником підприємства облспоживспілки "Ремхладомонтаж".

Згідно Акту приймання-передачі основних засобів від 28.09.2001, Харківська облспоживспілка передала до статутного фонду Товариства спірне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 80.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2010 у справі № 38/248-10 визнано право власності Товариства на вказані спірні нежитлові будівлі.

Також, рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2010 у справі № 29/272-10 право власності на спірні нежитлові будівлі визнано за Харківською обласною спілкою споживчих товариств.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 у справі № 38/248-10 рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2010 скасовано частково, а саме в частині задоволення зустрічного позову Товариства про визнання права власності на спірне майно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 у справі № 29/272-10, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011, рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за Харківською облспоживспілкою відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період після прийняття 15.09.2010 господарським судом Харківської області рішення у справі № 29/272-10 та набрання ним законної сили і до скасування його постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 Харківська облспоживспілка здійснила реєстрацію за собою права власності на спірне майно.

В подальшому, право власності на спірні приміщення за відплатним договором купівлі-продажу набуло ТОВ "Пейнт", яке також здійснило за собою реєстрацію права власності на спірне майно.

Звертаючись з позовом про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, Товариство мотивує свої вимоги тим, що воно є власником спірних приміщень, проте відповідачі незаконно, без відповідної на це правової підстави заволоділи ним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 387 вказаного Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначені норми вказують, що саме власник майна може звернутися із позовом про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2007 № 7/5, право власності повинно підтверджуватися відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у встановлених законодавчими нормами випадках здійснюється реєстрація права власності.

Проте, позивачем не було надано суду першої та апеляційної інстанції жодних правовстановлюючих документів, які, відповідно до вказаних норм чинного законодавства, слугували б доказами набуття ним у власність спірного нежитлового приміщення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірні приміщення, а відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства з вимогами про визнання права власності на майно, витребування його з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на нього може звертатись лише власник такого майна, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили в позові.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч. ч.1, 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Ремхладомонтаж" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2012 у справі № 5023/9544/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

С у д д і: Н. Мележик

О. Подоляк