Рішення № 24253985, 25.05.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/396/2012

Номер провадження 2/2025/317/2012

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2012 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за уточненою позовною заявою Харківського національного університету внутрішніх справ, в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "про стягнення витрат за навчання в університеті",-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача стягнення витрат за навчання в университеті, посилаючись на те, що наказом ХНУВС від 15.08.2007 року відповідача зараховано до складу курсантів університету. 01.09.2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ та відповідачем було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Після закінчення ХНУВС курсанта факультету ОСОБА_3 з 18 червня 2011 року було направлено для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Харківській області. Наказом ГУМВС України в Харківській області від 08.10.2011 року дільничного інспектора СДІМ Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням. В зв"язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача фактичні витрати у сумі 88109,06 грн..

У судовому засіданні представник позивача, Харківського національного університету внутрішніх справ, яка діє на підставі довіреності від 22 березня 2012 року, ОСОБА_2 наполягала на задоволенні уточнених вимог викладених в заяві про зменшення розміру позовних вимог, яка подана до суду 18 квітня 2012 року, посилаючись на те, що ХНУВС є державним вищим навчальним закладом. Відповідно до п. 2.1.3 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Харківській області та ОСОБА_3 01 вересня 2007 року, в обов»язки Виконавця входить: забезпечення Особи харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України. Продовольче забезпечення курсантів і слухачів здійснюється на підставі наказу МВС України від 20.09.1996 № 684 «Про забезпечення продовольчими пайками осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ, курсантів та слухачів навчальних закладів системи МВС України». Протягом усього терміну навчання здійснювалось харчове забезпечення відповідача, що підтверджується довідкою-розрахунком витрат на харчування ОСОБА_3. Крім цього, протягом навчання у ХНУВС ОСОБА_3 також отримував щомісячне грошове забезпечення, про що свідчить довідка відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ХНУВС від 01.11.2011 № 1109. Після закінчення ХНУВС ОСОБА_3, був виданий диплом спеціаліста від 18.06.2011 серії МВ № 11551843, нагрудний знак випускника ХНУВС, відповідні грошові виплати. Також на підставі протоколу персонального розподілу випускників ХНУВС у 2011 році від 24.05.2011, наказом ХНУВС від 18.06.2011 № 274 о/с курсанта факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки за спеціальністю «правознавство»лейтенанта міліції ОСОБА_3 з 18 червня 2011 року було відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Харківській області. Таким чином, Харківський національний університет внутрішніх справ, як вищий навчальний заклад зі свого боку виконав усі передбачені Договором зобов»язання. В свою чергу, представник позивача прохала суд врахувати дану обставину, що посилання відповідача на те, що з останній змушений був в примусовому порядку залишити гуртожиток Університету і за власний кошт, винаймати собі житло. Дана обставина не відповідає дійсності, оскільки, Університет несе відповідальність за життя та здоров»я своїх студентів, для чого в учбовому закладі існує так зване казармене положення, яке означає, що будь-який курсант, для того щоб мати можливість хоча б на деякий час залишити територію Університету, наприклад, вийти в місто чи сходити до тієї ж крамниці, має написати відповідний рапорт, потім отримати дозвіл -звільнення, і тільки після того, залишити територію Університету. В свою чергу, на території гуртожитку існують свої правила та обмеження, наприклад, залишати гуртожиток після 22 години ночі, вже не дозволяється. Тобто, існує ряд обмежень і деякі із студентів, не бажаючи дотримуватися такого чіткого розпорядку, за власним бажанням, залишають територію Університету і винаймають житло за власний кошт, що в свою чергу, дозволяється відповідними нормативними актами України та локальними нормативними актами Університету. Дійсно, відповідач деякий час не проживав у гуртожитку Університету, і винаймав власне житло, однак, це було його особисте рішення. Перед тим як Університет надав відповідачу на це свій дозвіл, ОСОБА_3, написав відповідний рапорт на керівника Університету, який знаходиться в особовій справі ОСОБА_3. Тобто, складається таке враження, що у відповідача з»явилися відповідні усні претензії до Університету тільки тоді, коли до нього пред»явили грошові вимоги, а до цього часу, останнього все влаштовувало. Що стосується посилання відповідача у своїх запереченнях на позов та письмових поясненнях про те, що за Конституцією забороняється використання примусової праці, бо кожен має право сам вибирати де йому працювати, представник позивача зазначила. Кожен хто має бажання навчатися на державному замовленні в їх Університеті, має дотриматися відповідної процедури -звернутися до відповідного відділення міліції за місцем свого проживання для отримання відповідного направлення для навчання, пройти співбесіду, медичну комісії, а потім із всіма документами, звертатися до Університету. Дану процедуру відповідачем було дотримано і після відповідних процесуальних процедур, останній був зарахований до Університету, про що складено відповідний Наказ та договір про навчання. Будь-яких зауважень у відповідача до умов договору у ОСОБА_3,. не було. З приводу продовження його навчання після закінчення терміну дії основного договору, то у відповідача також ніяких претензій чи зауважень не було, бо він навчався і успішно закінчив їх Університет. Отримав відповідне направлення, однак, свого обов»язку не виконав, бо не відпрацював обов»язкові три роки у відділенні міліції куди його було направлено, бо звільнився за власним бажанням. Не мав відповідач і будь-яких претензій до Університету і на той час коли отримував вказане направлення на роботу. Претензії у відповідача з»явилися лише тоді, коли до нього пред»явили позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні позов позивача з урахуванням поданих уточнень не визнав, мотивуючи тим, що відповідно до п. 5.2., Договору, однією із підстав дострокового розірвання договору без відшкодування фактичних витрат на підготовку є невиконання Виконавцем або Замовником зобов»язань за цим договором. Відповідно до диплому серія МВ № 11549278 від 30 липня 2010 року ОСОБА_3 закінчив у 2010 році Харківський національний університет внутрішніх справ і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Право»та здобув кваліфікацію бакалавра права. Наказом ХНУВС від 18.06.2011 року № 274 о/с курсанта факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки за спеціальністю «Правознавство»лейтенанта міліції ОСОБА_3 з 18 червня 2011 року було відраховано зі складу курсантів ХНУВС та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Харківській області, чим також було порушено умови Договору. Крім цього, відповідно до ст. 53 Конституції України Держава забезпечує доступність і безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. А відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Він дійсно знав, про те, повинен буде обов»язково відпрацювати три роки. Дійсно, в нього на той час не було будь-яких претензій до Університету, з приводу навчання, проживання в гуртожитку та отримання направлення на роботу до районного відділення міліції. Він дійсно приступив до роботи, працював певний час, а потім зрозумів, що за своїм характером, він не може працювати робітником міліції, тому і прийняв рішення про написання заяви про звільнення за власним бажанням, про що роботодавцем вчинено відповідний запис у трудовій книзі із зазначенням Наказу про звільнення. Саме враховуючи те, що він не повинен примусово працювати, ним і не визнаються вимоги позивача. Доказів в обґрунтування того, що його в примусовому порядку змусили залишити територію Університету і шукати собі житло за власний кошт, він не має, оскільки дійсно писав рапорт про надання йому дозволу проживати за межами Університету. З його боку не було претензій до Університету з приводу і самого навчання та не укладення з ним додаткової угоди на продовження навчання, оскільки на той час, його все влаштовувало, а на даний час, він не згоден із тими нормативними актами, на підставі яких він повинен сплати університетові кошти за комунальні послуги, якими він не користувався, бо не проживав у гуртожитку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 415 о/с від 15.08.2007 року відповідача ОСОБА_3, було зараховано курсантом 1-го курсу за спеціальністю 6.060100 «Правознавство» з серпня 2007 року, з присвоєнням спеціального звання «молодшого сержанта міліції»(а.с.№ 5).

01 вересня 2007 року, між ХНУВС та ОСОБА_3, був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, затверджений Наказом МВС України від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України». (а.с.№ 3-4).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, а саме п. 2.3.6 відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільненні з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (а.с.№ 3)

Пунктом 3 зазначеного договору передбачені підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку, а саме: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжити навчання або порушення нею дисципліни; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу.

Оцінюючи вищевказаний договір, що був укладений між сторонами по цій справі, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку мав місце звичайний договір про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Для належного виконання зобов'язань позивача за договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, лейтенанта міліції ОСОБА_3, було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Харківській області відповідно до наказу ХНУВС № 274 о/с від 18.06.2007 року. (а.с.№ 6)

Із позовних вимог позивача та пояснень Відповідачем, судом було встановлено, що відповідачем було порушено умови п. 2.3.6 договору, а саме, не допустимість звільнення з органів внутрішніх справ, у зв'язку з відмовою останнього від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу протягом перших трьох років після закінчення навчання, що беззаперечно підтверджується витягом із наказу Головного управління МВС України в Харківській області від 08.10.2011 року № 223 о/с згідно із яким лейтенанта міліції ОСОБА_3, звільнено в запас Збройних сил України за власним бажанням (а.с.№7).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3, умов договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, за останнім склалася заборгованість, у вигляді витрат пов'язаних з утриманням рядового за час навчання у ХНУВС України, яка згідно довідки, долученої до справи складає 84 325 (вісімдесят чотири тисячі триста двадцять п»ять) гривень 29 копійок.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ ґрунтуються на законі, а тому підлягають безумовному задоволенню.

Згідно до п.6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь позивача з відповідача судовий збір в розмірі 843 грн. 25 коп..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 45, 57, 58, 59, 60, 79, 88, 209, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України; суд,-

В И Р І Ш И В:

Уточнену позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ, в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "про стягнення витрат за навчання в університеті"- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект 50 річчя СРСР, 27, м. Харків, ЄДРПОУ 08571096, р/р 31259272210027 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011) фактичні витрати, пов"язані з його навчанням, а саме грошові кошти в розмірі 84325 (вісімдесят чотири тисячі триста двадцять п"ять) гривень 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект 50 річчя СРСР, 27, м. Харків, ЄДРПОУ 08571096, р/р 31259272210027 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011) судовий збір у розмірі 843 (вісімсот сорок три) гривень 25 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий

у судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд