Ухвала суду № 24246301, 24.04.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0623/1-5/2012

Стаття ч.2 ст.185, ч.. 3 ст. 185,

ст. 198, ч.1 ст. 213, ч.1 ст. 304 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Ляшука В.В.

суддів: Гузовського О.Г., Романова О.В.

з участю прокурора Колотюка В.Д.

захисника ОСОБА_1

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2012 року, яким засуджено:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовозобов'язаного, непрацюючого, раніше судимого:

- 14.12.1993 року Червоноармійським районним судом за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) на два роки позбавлення волі з конфіскацією ј частини майна з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

- 18.04.1994 року Червоноармійським районним судом за ст.ст.140 ч.2, 17, 117 ч.1, 42, 43 КК України (в редакції 1960 року) на чотири роки позбавлення волі;

- 06.03.1998 року Червоноармійським районним судом за ч.2 ст.206 КК України (в редакції 1960 року) на два роки шість місяців позбавлення волі;

12.03.2001 року Червоноармійським районним судом за ч.3 ст.81 КК України (в редакції 1960 року) на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією ј частини майна;

- 18.05.2005 року Житомирським районним судом за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі;

- 17.07.2009 року Червоноармійським районним судом за ч.1 ст.125, 71 КК України на десять місяців чотирнадцять днів позбавлення волі;

- 06.06.2011 року Червоноармійським районним судом за ч.1 ст.115 КК України на десять років позбавлення волі;

- 24.10.2011 року Червоноармійським районним судом за ч.2 ст.307, ч.2 ст.308, ч.2 ст. 317 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і за ч. 4 ст.70 КК України на 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

За ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4(чотирьох) років позбавлення волі;

За ч.1 ст.304 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України приєднано частково невідбуте покарання за вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24.10.2011 року та визначено остаточне покарання у виді 10 (десяти) років 9 (дев'яти) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 визначено рахувати з 12 січня 2011 року.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт. Червоноармійськ, Житомирської області, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України з неповною середньою освітою, неодруженого, невійськовозобов'язаного, непрацюючого, раніше судимого:

- 26.07.2011 року Червоноармійським районним судом Житомирської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- відповідно до постанови Червоноармійського районного суду від 27.01.2012 року звільнення від відбування покарання скасовано, засудженого направлено для відбування покарання у виді обмеження волі;

за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70, ст.72 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання з урахуванням вироку Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26.07.2011 року та призначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя АДРЕСА_3 українця, громадянина України з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого

за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину, буде повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та без дозволу даного органу не буде виїжджати за межі України на постійне проживання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної залишено попередній - підписку про невиїзд.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с. Липівка, Красноармійського району, Кокчетавської області, Росія, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_11, з середньо освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого

за ч.1 ст.213 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт.

За ст.198 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину, буде періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та без дозволу даного органу не буде виїжджати за межі України на постійне проживання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: мобільний телефон моделі «LG KP-110» який передано під розписку ОСОБА_6 - залишено власнику; всі інші речові докази, які здані на зберігання в камеру речових доказів Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області - передано в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати по справі за проведення трасологічної експертизи та за проведення товарознавчої експертизи в сумі 300 грн. 48 коп. та 206 грн. 40 коп., а всього в сумі 506 грн. 88 коп; з підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, в рівних частках по 68 грн. 80 коп. з кожного за проведення товарознавчої експертизи, а всього в сумі 206 грн. 40 коп., які постановлено перерахувати на р/р №31258272211843 НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601, в УДК Житомирської області, МФО 811039.

Згідно вироку 27 серпня 2010 року, близько 22 год., ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в магазині «Продукти», що знаходиться в АДРЕСА_14, Червоноармійського району Житомирської області, в підсобному приміщення помітив куртку, яка належала потерпілому ОСОБА_6, в кишені якої знаходився мобільний телефон моделі «LG KP-110», вартістю 320 грн., з стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн., на рахунку якого було 10 грн.

ОСОБА_4 переслідуючи мету на крадіжку чужого майна, пройшов в середину підсобки, яка не була замкнена, де умисно, повторно, викрав куртку з зазначеним телефоном, а всього викрав майна на загальну суму 355 грн., чим спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_6 на вказану суму.

В період з 23 жовтня по 29 жовтня 2010 року, у вечірній час, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_7 (вбитий ІНФОРМАЦІЯ_13), переслідуючи мету на крадіжку чужого майна, прийшов на територію спортивного майданчику Ялинівської ЗОШ 1-11 ступенів, що в с. Ялинівка, Червоноармійського району, Житомирської області, яка ніким не охороняється, де шляхом пошкодження металевої конструкції спортивного інвентарю «Рухомо-бігової доріжки», умисно, повторно, таємно викрав металевий брус вартістю 300 грн., чим спричинив матеріальних збитків ЗОШ 1-11 ступенів на вказану суму.

В середині грудня 2010 року, у вечірній час, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, являється неповнолітнім, запропонував останньому та ОСОБА_2 вчинити крадіжку.

Переслідуючи мету на крадіжку чужого майна, прийшовши до житлового будинку потерпілої ОСОБА_8, що в АДРЕСА_12, вони зірвали навісного замка, проникли в середину, та умисно, таємно, повторно викрали майно, а саме:

- металеве ліжко, вартістю 500 грн.;

- двоє чавунних дверцят до плити вартістю 100 грн. за одну;

- чавунний верх до плити, вартістю 250 грн., а всього викрали майна на загальну суму 950 грн., чим спричинили матеріальної шкоди ОСОБА_8 на вказану суму.

17 грудня 2010 року, у вечірній час, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, являється неповнолітнім, запропонував останньому повторно вчинити крадіжку. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи мету на крадіжку чужого майна, вони прийшли до житлового будинку потерпілої ОСОБА_9, що в АДРЕСА_13 де зірвавши навісного замка, проникли в середину, звідки умисно, повторно, таємно викрали:

- двоє чавунних дверцят до плити, вартістю 100 грн. за одну на суму 200 грн.;

- чавунний верх до плити, вартістю 250 грн.;

- металеву духовку, вартістю 130 грн., а всього викрали майна на загальну суму 580 грн., чим спричинили матеріальної шкоди ОСОБА_9 на вказану суму.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_4 знову запропонував неповнолітньому ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вчинити крадіжку.

З цією метою вони 18 грудня 2010 року, близько 20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшли знову до житлового будинку потерпілої ОСОБА_9, що в АДРЕСА_14, де відкривши двері, проникли в середину, звідки умисно, повторно, таємно викрали:

- металеве ліжко, вартістю 200 грн.;

- металеве ліжко, вартістю 500 грн., а всього викрали майна на загальну суму 700 грн., чим спричинили матеріальної шкоди потерпілій на вказану суму.

В першій половині грудня 2010 року, у вечірній час, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи мету на крадіжку чужого майна, прийшов до житлового будинку потерпілої ОСОБА_8, що в АДРЕСА_12 де через горище зазначеного будинку, проник всередину, звідки умисно, таємно викрав газовий (пропан-бутан) балон ємкістю 50 літрів, вартістю 100 грн., чим спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_8, на вказану суму.

Підсудний ОСОБА_3, не маючи спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення операцій з металобрухтом, одержання якого передбачене законодавством, в порушення ст.4 Закону України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року та п.35 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року, з літа 2009 року організував за місцем свого проживання в АДРЕСА_11 незаконний пункт прийому металобрухту, де систематично до 8 січня 2011 року незаконно заготовляв брухт кольорових, чорних металів шляхом купівлі їх у громадян.

При цьому, в середині грудня 2010 року, у вечірній час, ОСОБА_3, перебуваючи в своєму житловому будинку та достовірно знаючи, що ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5, вчинили крадіжку металевого ліжка, двох чавунних дверцят до плити, чавунного верху до плити, заздалегідь не обіцяючи, придбав у останніх викрадений метал, вагою близько 40 кг за гроші в сумі 40 грн., тобто придбав майно, завідомо одержане злочинним шляхом, зберігав його в себе та в подальшому збув.

17 грудня 2010 року, у вечірній час ОСОБА_3, перебуваючи в своєму житловому будинку та достовірно знаючи, що ОСОБА_4, та неповнолітній ОСОБА_5 повторно вчинили крадіжку двох чавунних дверцят та чавунного верху до плити, металевої духовки, повторно, заздалегідь не обіцяючи, придбав в останніх метал вагою близько 40 кг., за гроші в сумі 40 грн., тобто придбав майно, завідомо одержане злочинним шляхом.

18 грудня 2010 року, у вечірній час ОСОБА_3, перебуваючи в своєму житловому будинку та достовірно знаючи, що ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5, знову вчинили крадіжку двох ліжок, повторно, заздалегідь не обіцяючи, придбав у останніх даний метал, вагою близько 50 кг., за гроші в сумі 50 грн., тобто придбав майно, завідомо одержане злочинним шляхом.

8 січня 2011 року за місцем проживання ОСОБА_3 при проведенні у останнього обшуку, було виявлено та вилучено заготовлений ним брухт чорних металів вагою 162 кілограма.

В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, фактичні обставини скоєного злочину, юридична кваліфікація дій засуджених не оспорюється, вважає, що суд припустився помилки при призначенні засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покарання.

Так, в резолютивній частині вироку від 20.02.2012 р. суд першої інстанції до призначеного ОСОБА_4, ОСОБА_2 покарання частково приєднав покарання за попередніми вироками суду, тоді як за ч.4 ст.70 КК України потрібно було б за сукупністю злочинів зарахувати покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Просить, внести зміни, в резолютивну частину вироку, в частині призначення покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_4 зарахувати відбуту частину покарання за вироком від 24.10.11 р. та визначити йому остаточне покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_2 призначити остаточне покарання відповідно до ч.4 ст. ст. 70,. 72 КК України з урахуванням вироку від 26.07.11 р шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначити у виді 4 років позбавлення волі.

В решті вирок просить залишити без зміни.

До початку розгляду прокурор надав доповнення до апеляції, в якому просив призначити остаточне покарання ОСОБА_2 на підставі ч.4 ст. 70, ст. 72 КК України з урахуванням вироку від 26.07.2011 року у виді 3 років 1 місця позбавлення волі, тобто в межах, які визначив суд першої інстанції.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 вказує, що вирок, в частині його засудження за ст. 198 КК України є незаконним і підлягає скасуванню за невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю та неповнотою судового слідства, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що висновки суду про те, що він придбавав завідомо крадене майно ґрунтуються лише на суперечливих показаннях засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в ході судового слідства неодноразово змінювали свої показання. Крім того, суд не взяв до уваги їх показання в суді, в яких вони стверджували, що оговорили його на вимогу працівників міліції. Зазначає, що вказані особи проживають зовсім в іншому населеному пункті і про їх злочинну діяльність йому не було відомо.

Вказує, що судом не взято до уваги показання ОСОБА_2, який пояснював, що він у нього відмовлявся приймати крадене майно, а зокрема газовий балон.

Суд в мотивувальній частині вироку навів лише докази, які підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.213 КК України, за якою він вину у вчиненні даного злочину визнав.

Також вказує, що у вироку суд безпідставно послався на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки вказаних свідків в ході судового засідання не допитано і їх показання на досудовому слідстві судом не оголошувались.

Вважає, що в ході досудового слідства допущена неповнота, яка в ході розгляду судом справи не усунута, а саме не проводилося впізнання викраденого металу потерпілими, не зрозуміло, який саме метал вилучили працівники міліції, його чи викрадений.

Стверджує, що по даній кримінальній справі йому пред'явлено неконкретне обвинувачення.

Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.198 КК України, оскільки йому не було відомо, що метал який він придбав у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був крадений.

Просить вирок Червоноармійського районного суду від 20 лютого 2012 року щодо нього змінити, за ст.198 КК України виправдати, а за ч.1 ст. 213 КК України визнати винним та звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

Як вбачається зі змісту апеляції засудженого ОСОБА_4 він вважає незаконним його засудження за ч.1 ст. 304 КК України, стверджує, що не знав, про те, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, вказує, що докази його вини, в цій частині зібрані судом з порушенням законодавства, а зокрема підсудні з'являлись до суду в стані сп'яніння. Вважає, що судом не враховані при призначенні покарання пом'якшуючі обставини, а саме щире каяття, сприяння розкриттю злочину, тяжкі сімейні обставини. Просить внести у вирок відповідні зміни.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та заперечив щодо задоволення інших апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали свою апеляцію, думку засудженого ОСОБА_2, який не заперечував щодо задоволення усих апеляцій, перевіривши матеріали справи відповідно до ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 - ч.1 ст. 213 КК України за обставин наведених у вироку, в апеляціях не оскаржуються та підтверджуються дослідженими судом доказами детально наведеними у вироку, як і висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3, в заздалегідь не обіцяному придбанні та зберіганні майна завідомо одержаного злочинним шляхом, за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів та ОСОБА_4, в умисному втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність, які останні оскаржують.

Так, допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 пояснював, що викрадене з будинків ОСОБА_8, ОСОБА_10 майно вони з ОСОБА_4 здавали як металобрухт ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_4 повідомляв останнього, що майно потрібно заховати бо воно крадене. ОСОБА_3 запевняв, що метал на наступний день буде відвезений в Житомир та зданий. (т.3 а.с. 76-78, 296)

Зазначені показання узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні показаннями ОСОБА_5 на досудовому слідстві з участю захисника, які він визнав правдивими у суді.(т.2 а.с. 184-185, 3 а.с. 77)

Будучи допитаним на досудовому слідстві ОСОБА_5 пояснював: „ОСОБА_3 знав, що речі крадені про це йому відразу казав ОСОБА_4 (ОСОБА_4) і останній попросив щоб той сховав, а ОСОБА_3 повідомив, щоб ми не переживали увесь метал в завтра раненько поїде на м.Житомир." „В третій раз ОСОБА_4 говорив йому, що це крадені речі, але ОСОБА_3 не встиг їх заховати бо прийшов ОСОБА_13 (ОСОБА_13.)" (т.3 а.с. 184-185).

Фактично аналогічні за своїм змістом показання, в судовому засіданні також дав підсудній ОСОБА_4, він пояснив, що викрадене майно здавали ОСОБА_3 за гроші, продукти харчування. Він повідомляв, що майно крадене, а ОСОБА_3 запевняв, що метал буде завезений в м. Житомир. Також, ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив свої показання на досудовому слідстві, де він неодноразово при допитах, очній ставці з ОСОБА_3 давав ідентичні пояснення (т.3 а.с. 79, 296, 297).

Зазначені показання засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у колегії суддів сумніву, в їх об'єктивності не викликають, оскільки вони узгоджуються між собою, а також показаннями цих осіб на досудовому слідстві, які були послідовними.

Крім того, колегія суддів вважає, що вказані висновки підтверджуються і іншими доказами, а зокрема показаннями свідка ОСОБА_13, який в суді пояснив, що прослідкував за підсудними та виявив, що викрадене у його баби майно вони здали ОСОБА_3, в послідуючому це майно як вбачається з протоколу огляду домоволодіння ОСОБА_14 було у нього виявлено та вилучено, а також даними протоколу обшуку (т.1 а.с. 47, 69, т.3 а.с 138)

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснив, що був присутнім при проведенні обшуку, в домоволодінні ОСОБА_14 та вказав, що частину предметів з металу в останнього було виявлено прихованими під сіном( т.3 а.с. 305).

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_4 про те, що він не був обізнаний з тим, що ОСОБА_5 являється неповнолітнім то вказані доводи колегія суддів вважає надуманими та такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 являється родичем (дядьком) ОСОБА_5, багато часу проводив з ним, а відповідно він не міг не знати, що останній навчається в школі та є неповнолітнім. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив, що ОСОБА_4 знав про його неповнолітній вік (т.3 а.с. 76).

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_14 про те, що висновки суду обґрунтовані доказами, які не були безпосередньо досліджені судом, а саме показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 колегія суддів вважає безпідставними.

Так, з матеріалів справи, а зокрема протоколу судового засідання вбачається, що судом у відповідності до положень ст. 306 КПК України, в зв'язку з поважними причинами неявки вказаних свідків до суду, за згодою усих учасників, в тому числі і засудженого ОСОБА_14, були досліджені у судовому засіданні їх показання на досудовому слідстві. ( т.3 а.с. 174)

З показань ОСОБА_14 у суді (т.3 а.с.80) вбачається, що він визнає факт приймання викрадених предметів з металу в підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а лише заперечує свою обізнаність з тим що ці предмети були викрадені, а тому за цих обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з достатньою повнотою з'ясована кількість та перелік майна придбаного ОСОБА_14 у ОСОБА_4, ОСОБА_5, яке вони викрали у потерпілих.

Колегія суддів вважає доводи засудженого ОСОБА_14 про неконкретність пред'явленого йому обвинувачення досудовим слідством та викладення його формулювання у вироку необгрутнованими.

Зміст постанови про притягнення, в якості обвинуваченого ОСОБА_14 відповідає вимогам ст. 132 КПК України.

При формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, в мотивувальній частині вироку судом дотримано вимог ст. 334 КПК України, в тому числі зазначено місце, час, спосіб вчинення, наслідки, форму вини, мотиви та інше.

Будь-яких сумнівів щодо допустимості, належності, достатності та достовірності доказів на які суд послався у вироку колегія суддів не вбачає, доводи апелянтів, в тому числі і ОСОБА_4 про покладення в основу вироку показань підсудних, які перебували у стані сп'яніння, вважає безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_2, дійсно 04.01.2012 р. з'явились до суду в стані алкогольного сп'яніння, однак суд визнав з цих підстав розгляд справи не можливим та будь-яких доказів не досліджував.(т.3 а.с.334)

Покарання засудженому ОСОБА_4 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують його покарання.

Призначене ОСОБА_4 остаточне покарання за ч.4 ст. 70 КК України за своїм розміром лише на два місця перевищує термін покарання встановленого йому за попереднім вироком, від 24.10.2011 року, а тому доводи його апеляції про суворість призначеного покарання колегія суддів також вважає безпідставними.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_4 остаточне покарання 10 років 9 місяців позбавлення волі на підставі ч.4 ст. 70 КК України суд вказав про приєднання частково не відбутого покарання за вироком від 24.10.2011 року тобто використав принцип призначення покарань за сукупністю вироків, що суперечить положенням вищенаведеної норми закону, за якою остаточне покарання визначається лише шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Аналогічної помилки припустився суд також призначаючи остаточне покарання ОСОБА_2 на підставі ч.4 ст. 70 КК України з врахуванням вироку від 26.07.2011 року.

За таких обставин вказана помилка підлягає виправленню шляхом внесення у вирок змін з уточненням, що призначені згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_2 остаточні покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України встановлені шляхом часткового складання призначених покарань.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляцію прокурора задовольнити частково.

Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2 змінити.

Внести зміни у резолютивну частину вироку:

Вважати засудженим ОСОБА_4, відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, до остаточного покарання визначеного судом першої інстанції - 10 /десяти/ років 9 /місяців/ позбавлення волі з конфіскацією майна шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2011 року

Вважати засудженим ОСОБА_2 відповідно до ч.4 ст. 70, ст. 72 КК України до остаточного покарання визначеного судом першої інстанції - 3 /трьох/ років 1 /місяця/ позбавлення волі шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 липня 2011 року.

В решті вирок суду залишити без змін.

Судді: