Рішення № 24246258, 22.05.2012, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №2-2644/12

Категорія 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого - судді Полонця С.М.

секретаря с/з Божинської Т.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати кредитний договір №ZRZ0GA00003553, укладений 05.01.2007р. між позивачем та відповідачем, недійсним та визнати недійсним договір іпотеки №27, укладений 09.01.2007р. між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Житомисрького міського нотаріального округу про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1. При цьому посилається на те, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а також суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, вчинений під впливом помилки щодо природи правочину, із застосуванням обману з боку відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, зазначених у позові, а представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.01.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №ZRZ0GA00003553, відповідно до якого відповідач отримав на поновлювальну кредитну лінію кошти у розмірі 21000 доларів США на споживчі потреби, а також 932 долари США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків, строком до 04.01.2011р. за умови часткового щомісячного постійного погашення.

В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором 09.01.2007р. між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №27. За умовами зазначеного договору іпотеки відповідач передав позивачу в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2009р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь відповідача заборгованість по договору в сумі 34772,98 доларів США, що еквівалентно 278093,43 грн., звернувши стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки відповідачем з укладанням від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням Витягу з Держпавного реєстру прав власності, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вказаним рішенням суду встановлено, що 05.01.2007р. між сторонами було укладено вищезазначені кредитний договір та договір іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був ознайомлений під підпис із всіма істотними умовами оскаржуваних договорів та подав банку анкету-заяву від 29.12.2006р. для надання йому кредиту.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, банк умови кредитного договору виконав, надавши в користування позивачу грошові кошти, у розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про порушення банком при укладенні кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливість умов кредитного договору, які стосуються сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, права банку на зміну процентної ставки, дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, недотримання банком істотних умов договору, посилаючись на ст.ст.11, 15, 19, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", однак доказів в обґрунтування вказаних вимог не надав.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кредитний договір є підписаним сторонами, а отже, сторони дійшли згоди щодо всіх його умов, та є обов`язковим для виконання.

Таким чином, уклавши кредитний договір та договір іпотеки, позивач погодився з їх умовами, отримав кредитні кошти та розпорядився ними, а також частково виконував умови кредитного договору.

Стаття 203 Цивільного Кодексу України чітко регламентує загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п 'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».

Вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до моменту укладення кредитного договору, а після його укладення до спірних правовідносин застосовуються спеціальні норми матеріального права, що регулюють кредитні відносини.

Жодних доказів щодо порушення прав позивача та невідповідності оскаржуваних кредитного договору та договору іпотеки вимогам ст.ст. 203, 229, 230 ЦК України та іншим нормам матеріального права, що регулюють кредитні відносини і відносини іпотеки та доказів, які б доводили обґрунтованість позовних вимог, позивач не надав.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: