Ухвала суду № 24240010, 13.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року справа №2а-10918/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

13 квітня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганської окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-10918/11/1270 за позовом Державного підприємства „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)" до Краснодонської об'єднаної держаної податкової інспекції Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. задоволений позов Державного підприємства „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)" до Краснодонської об'єднаної держаної податкової інспекції Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011 р. № 0000792340 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 96355 грн., в тому числі за основним платежем - 77084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19271 грн., № 0000782340 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 120442,50 грн., в тому числі за основним платежем - 96354 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24088,50 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скаргу обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у неправильному застосуванні податкового законодавства, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому апелянт вказує на те, формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ „Інвестиційні торгові системи" не підтверджено первинними документами, оскільки документи, наявні у позивача та видані директором ТОВ „Інвестиційні торгові системи" ОСОБА_2, не є первинними документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" через встановлення вироком суду фіктивності створення даного підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)" з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ „Інвестиційні торгові системи" за період квітень-травень 2009 р. № 1130/23-08680388 від 12.10.2011 р. прийняті 28.10.2011 р. наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000782340 про збільшення Державному підприємству „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 120442,50 грн., в тому числі за основним платежем - 96354 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24088,5 грн., № 0000792340 про збільшення Державному підприємству „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 96355 грн., в тому числі за основним платежем - 77084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19271 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2009 р. на 96354 грн., а також порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість на 77084 грн., в тому числі за квітень 2009 р. - на 41667 грн., за травень 2009 р. - на 35417 грн.

Як вбачається з акту перевірки, збільшення сум грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтується на висновку податкового органа про недодержання позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами, здійснених з ТОВ „Інвестиційні торгові системи" за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р., оскільки валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість сформовані позивачем за рахунок укладання нікчемних правочинів при придбанні товарів (робіт, послуг) з контрагентом ТОВ „Інвестиційні торгові системи" у зв'язку з тим, що вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 р. у справі № 1-274/2011 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1, 2 ст.205, ч.2 ст.357 Кримінального кодексу України. Згідно з вироком, ОСОБА_3 вирішив перереєструвати на підставну особу ОСОБА_2 ТОВ „Інвестиційні торгові системи". Після перереєстрації ТОВ „Інвестиційні торгові системи" ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 печатку та статутні документи підприємства, а також пароль і систему захисту системи програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк". Відтак, відповідач вважає, що ОСОБА_2 податкову та іншу звітність ТОВ „Інвестиційні торгові системи" не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити, тому діяльність ТОВ „Інвестиційні торгові системи" не відповідає вимогам ст. ст. 3, 42, 44 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення господарських операцій позивачем та підтвердження валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ТОВ „Інвестиційні торгові системи" та Державним підприємством „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)" укладені договори № 08/04/09 від 08.04.2008 р., №13/04/09 від 13.04.2009 р., № 09/04/09 від 09.04.2009 р., № 20/05/09 від 20.05.2009 р., № 21/05/09 від 21.05.2009 р., № 22/05/09 від 22.05.2009 р., за умовами якого ТОВ „Інвестиційні торгові системи" продає, а позивач придбаває пшеницю.

Виконання договорів підтверджено наявними в матерілах справи первинними документами, зокрема, договорами, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару, приймальними актами, журналом реєстрації довііреностей. Податкові накладні, видані ТОВ „Інвестиційні торгові системи" включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Оприбуткування придбаного у ТОВ „Інвестиційні торгові системи" товару (пшениці), а також використання цього товару позивачем у оподаткованих операціях у межах власної господарської діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: картками аналізу зерна, договором, укладеним позивачем з Державним департаментом з питань виконання покарань № 32 від 26.02.2009 р. про купівлю-продаж пшеничного борошна, калькуляцією визначення вартості послуг переробки зерна на млині позивача, рознарядками до договору, сертифікатами якості борошна, довідками на відвантаження борошна, картками складського обліку борошна, лімітно-заборними картками.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який регулював спірні правовідносини на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Формування валових витрат позивачем по господарським операціям з ТОВ „Інвестиційні торгові системи" підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні валових витрат, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правомірність формування валових витрат позивача обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з ТОВ „Інвестиційні торгові системи".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки формування податкового кредиту позивачем за спірними господарськими операціями підтверджено податковими накладними, відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання правочинів, укладених позивачем з ТОВ „Інвестиційні торгові системи", нікчемними, оскільки виконання договорів підтверджено належними первинними документами.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта стосовно невідповідності документів, наданих позивачем на підтвердження виконання спірних договорів, вимогам, які пред'являються до первинних документів Законом України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", через встановлення вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 р. у справі № 1-274/2011 фіктивності ТОВ „Інвестиційні торгові системи".

Зазначеним вироком суду не встановлено, що первинні документи, видані від імені ТОВ „Інвестиційні торгові системи", не підписувались та не видавались директором підприємства ОСОБА_2

Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 у справі № 1-274/2011 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.1, 2 ст.205, ч.2 ст.357 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 В матеріалах справи відсутні будь-які правові рішення відносно директора ОСОБА_2 Питання підписання чи не підписання ОСОБА_2 податкових накладних, наданих Державному підприємству „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)", у вироку суду не відображені, почеркознавча експертиза в кримінальній справі не проводилась, тому твердження відповідача про те, що наявні у позивача податкові накладні складені та підписані не ОСОБА_2 вироком суду не підтверджуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою, тому за відсутності обставин щодо вчинення ОСОБА_2 протиправної діяльності щодо надання недостовірних документів Державному підприємству „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)", вказаний вирок суду не може бути доказом неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ „Інвестиційні торгові системи".

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганської окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-10918/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганської окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-10918/11/1270 за позовом Державного підприємства „Підприємство Суходільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 36)" до Краснодонської об'єднаної держаної податкової інспекції Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.