Постанова № 24239388, 30.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року справа №2а/0570/22298/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

30 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Макаганчука С.В.

представника відповідача Полякової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Іліташ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р. в справі № 2а/0570/22298/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Іліташ" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р. відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Іліташ" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005831540 від 06.09.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 77317 грн.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Позивач зазначив, що методологічна помилка в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. не призвела до недоплат в бюджет. Крім того, уточнюючою податковою декларацією позивач самостійно виправив помилку. Відповідачем ця декларація не прийнята як податкова звітність з порушенням вимог Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справи, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2011 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька здійснена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток ТОВ „ВО „Іліташ", висновки якої викладені в акті перевірки від 23.08.2011р. № 570/1540/23187892.

За результатами перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 06.09.2011 р. на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України за порушення п. 146.12. ст. 146 цього кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005831540, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77317 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0005831540 оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Донецькій області № 18162/10/25-113-1 від 03.10.2011 р. скарга позивача залишена без розгляду у зв'язку із недоліками її оформлення. Рішенням ДПС України № 5441/6/10-2115 від 14.11.2011р. рішення ДПА у Донецькій області залишено без змін.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання є встановлення порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а саме, відповідно до таблиці 3 „Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат" додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011р. від 08.05.2011р. № 9002972720, рядок 3 „Сукупна балансова вартість на початок звітного року" складає 8 487 441 грн., сума ліміту на звітний рік становить 848 744,00 грн., фактичні обсяги поліпшення за І квартал складають 278 219,00 грн., що знайшло відображення у рядку 04.10 „Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин" декларації з податку на прибуток у сумі 278 219 грн.

В таблиці 3 „Сума витрат на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до п. 146.12 ст. 146 розділу III Податкового кодексу України, додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011р. балансова вартість на початок звітного (податкового) року складає 15 248 519 грн.; фактичні обсяги поліпшень за звітний (податковий) період складають 869 508 грн. Цю суму включено до рядку 06.2.3.2 АМ додатку АВ та відповідно до рядка 06.2 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011р.

Відтак, порушення п. 146.12 ст. 146 розділу III ПК України полягають у завищенні показника рядку 06 „Інші витрати" на суму 298 983 грн. (298 983 = (8 487 441 * 10%) - 278 219 - 869 508. У додатку АВ до рядка 06.2 податкової декларації з податку на прибуток, адміністративні витрати (сума рядків 06.2.1 - 06.2.12) складає 1 210 099 грн., а повинна складати 911 116 грн. (911 116 = 1 210 099 -298 983). Таким чином, показник рядку 06 „Інші витрати" повинен складати 1 117 267 грн.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, оскільки суд вважав доведеним порушення позивачем норм п. 146.12. ст. 146 Податкового кодексу України, оскільки у декларації за ІІ кв. 2011р. позивач визначив суму витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (адміністративних витрат) в рядку 06.2. в сумі 1 210 099,00 грн., яка перевищує встановлений даною нормою ліміт на 298 983,00 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Не є спірним та обставина, що позивачем, дійсно, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. допущені порушення п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу.

Проте, 23.08.2011 р. позивачем подана ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька електронною поштою уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р., в якій позивач виправив самостійно виявлені помилку у рядку 06.2, виключивши суму 298983 грн. з валового доходу.

Такі дії платника податків повністю узгоджуються з приписами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, позивач скористався правом, наданим діючим податковим законодавством, та виправив самостійно виявлені помилки у податковій звітності за 1 квартал 2011 р., подавши уточнюючу податкову декларацію з податку на прибутку.

Листом від 25.08.2011р. № 36804/10/15-112 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька повідомлено позивача, що надана електронною поштою уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2011р. не визнана як податкова звітність на підставі п. 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України, оскільки платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за звітний період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється контролюючим органом.

Дійсно, з акту камеральної перевірки, за наслідками якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вбачається, що камеральна перевірка податкової звітності була проведена саме 23.08.2011 р.

Пунктом 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України в редакції, яка діє з 07.07.2011 р., встановлено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відтак, на час подання позивачем уточнюючої декларації (23.08.2011 р.) законодавчо встановлено, що платник податків не має права подавати уточнюючи розрахунки до раніше поданих декларацій за будь-який звітний період під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

З обставин справи вбачається, що податковим органом 23.08.2011 р., тобто, у день подання позивачем уточнюючої декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р., податковим органом була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2011 р.

Отже, платник податків не мав законодавчо визначених обмежень для подання податковому органу уточнюючої декларації, а тому дії позивача з подання 23.08.2011 р. уточнюючої декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. цілком узгоджуються з приписами ст. 50 Податкового кодексу України.

Крім того, колега суддів зазначає, що правові наслідки подання платником податків уточнюючої декларації, за період, що перевірявся податковим органом, визначені п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, контролюючий орган, у разі подання уточнюючого розрахунку платником податків за період, що перевірявся, має право на проведення позапланової перевірки, а не для невизнання такої уточнюючої декларації як податкової звітності.

Підстави для невизнання податкових декларації як податкової звітності встановлені ст. ст. 48, 49 Податкового кодексу України.

Пунктами 49.10., 49.11. ст. 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно з п. 49.12. ст. 49 Кодексу, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України не передбачені такі підстави для невизнання податкової звітності як подання уточнюючого розрахунку до податкової звітності під час проведення камеральної перевірки декларації.

Отже, дії відповідача з невизнання уточнюючої декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р., поданої позивачем 23.08.2011 р., податковою звітністю є протиправними.

Та обставина, що позивачем не оскаржене рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації, не є правовою підставою для відмови у задоволенні позову про оскарження податкового повідомлення-рішення, оскільки колегією суддів встановлена протиправність дій відповідача з невизнання уточнюючої декларації як податкової звітності.

З урахуванням приписів ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст.2 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

У відповідності до ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягають стягненню судові витрати

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Іліташ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р. в справі № 2а/0570/22298/2011 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р. в справі № 2а/0570/22298/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Іліташ" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити в справі № 2а/0570/22298/2011 нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Іліташ" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005831540, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька 06.09.2011 р., про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Іліташ" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 77317 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Іліташ" судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 44 (сорок чотири) грн. 33 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений 04.04.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.