Ухвала суду № 24239230, 21.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року справа №2а/0570/19742/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

21 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника відповідача Захарчука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. в справі № 2а/0570/19742/2011 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Агротех" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. задоволений позов ТОВ „Агротех" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення, скасоване податкове провідомлення-рішення від 26.09.2011 року № 0002852340 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2636 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 659 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що актом перевірки встановлені порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", при цьому відповідач виходив з того, що ТОВ „Агротех" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 2636,34 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ „Текфорум", установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнані постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2010 року по справі 2а-10363/09/0570 недійсними.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Агротех" є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 07298832 НБ № 321420 від 03.08.2004 року.

01.08.2008 р. ТОВ „Агротех" укладений договір купівлі-продажу б/н з ТОВ „Текфорум", за умовами якого продавець (ТОВ „Текформу") зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити будівельні матеріали, асортимент, найменування, ціна та кількість яких вказується у товарних накладних. Загальна сума договору складала 2050000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 341666,67 грн.

Крім того, позивачем 01.08.2008 р. був укладний договір купівлі-продажу з ТОВ „Текфорум", за умова якого ТОВ „Текфорум" продає позивачу товари.

На виконання умов зазначених договорів продавцем товару - позивачем були видані ТОВ „Текфорум" видаткова накладна від 01.08.2008 року за № А-00000525 та податкова накладна від 01.08.2008 року № 368 на суму 15818,10 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 2636,35 грн. На виконання умов договору, у якому покупцем є позивач, ТОВ „Текфорум" видані позивачу податкова накладна № 130804 від 13.08.2008 р. на суму придбання товару 13068 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2178 грн., податкова накладна № 130805 від 13.08.2008 р. на сумму придбання - 2750,10 грн., в тому числі податок на додану вартість - 458,34 грн., а також видаткові накладні №№ 3/13-08 від 13.08.2008 р. та 2/13-08 від 13.08.2008 р.

З договору між ТОВ „Агротех" та ТОВ „Техфорум" про залік взаємних вимог вбачається від 30.08.2008 р., що сторони дійшли згоди про залік взаємних вимог за цими поставками.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним №№ 130804 та 130805, виданим ТОВ „Текфорум" позивачу були включені позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2008 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним Декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року. Як зазначалось вище, розрахунки між суб'єктами господарювання проводились шляхом взаємозаліку, відповідно до Договору про залік взаємних вимог від 30.08.2008 року на суму 15818,10 грн. (видаткові накладні від 01.08.2008 року за № А-00000525, від 13.08.2008 року № 3/13-08, від 13.08.2008 року № 2/13-08).

На підставі наказу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 914 від 08.08.2011 року, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ „Агротех" з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з ТОВ „Текфорум" за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року.

У висновках акту зазначено те, що документ, який має назву договір купівлі-продажу б/н від 01.08.2008 року не має таких істотних умов, як асортимент та кількість товару, не визначені умови постачання, що є порушенням Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс". Крім того, податковим органом в ході проведених заходів по збору доказової бази було встановлено, що Донецьким окружним адміністративним судом постановою від 03.07.2009 року по справі № 2а/10363/09/0570 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ „Текфорум" через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можливо усунути з моменту реєстрації, тобто з 15.05.2007 року. Крім того, даною постановою було визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 100042020, видане ТОВ „Текфорум" податковим органом (ДПІ у Калінінському районі м. Донецька) з 22.05.2007 року, на підставі чого правочини відповідно до пп. 1,2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За наслідками перевірки працівниками податкового органу складений акт від 10.08.2011 року № 1010/23-2/31906543 та встановлені порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині завищення ТОВ „Агротех" податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 2636,34 грн., внаслідок вчинених нікчемних правочинів з ТОВ „Текфорум", що призвело до заниження ТОВ „Агротех" податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 2636,34 грн. Відповідачем на підставі цього акту прийнято податкове повідомлення-рішення за 0002852340 від 26.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3295 грн., в тому числі за основним платежем - 2636,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 659,00 грн.

При складанні акту та прийнятті податкового повідомлення - рішення відповідач посилався на на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року по справі № 2а/10363/09/0570. Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що зазначена постанова була скасована рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року по справі 2н/0570/31/2011 за заявою Приватного підприємства „КІР" про перегляд постанови суду від 03.07.2009 року по справі №2а-10363/09 за позовом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до Скальчук С.С., Товариства з обмеженою відповідальністю „Текфорум" за нововиявленими обставинами.

В ході розгляду зазначеної заяви було спростовано обставини, встановлені судовим рішенням від 03.07.2009 року по справі №2а-10363/09, у зв'язку із чим у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до Скальчук С.С., Товариства з обмеженою відповідальністю „Текфорум" про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ „Текфорум" через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути з моменту реєстрації тобто з 15 травня 2007 року, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість №100042020, видане ТОВ „Текфорум" ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 22.05.2007 року, було відмовлено повністю та зобов'язано Управління Державної реєстрації Донецької міської ради скасувати реєстраційну дію щодо внесення судового рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а-10363/09 щодо припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Текфорум", що не пов'язано з її банкрутством.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 року по справі №2а-10363/09 (2н/0570/31/2011) постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року було залишено без змін, тобто в розумінні ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набрала законної сили.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для звільнення від доказування, зокрема, частиною першою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При чому частиною другою ст. 255 Кодексу визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача в спірному акті перевірки на той факт, що ТОВ „Текфорум" було зареєстровано особою, що не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність та займатися цією діяльністю, а також, щодо нікченості правочину, спростувалось обставинами, встановленими у справі 2н/0570/31/2011 за заявою Приватного підприємства „КІР" про перегляд постанови суду від 03.07.2009 року по справі №2а-10363/09 та не підлягають доказуванню.

Також колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо посилань відносно відсутності істотних умов (асортименту та кількості товару) у договорі, що є порушенням вимог ст. 180, ст. 265, ст. 266 Господарського кодексу України, та не встановлення факту передачі товарів (виконання робіт/послуг) від ТОВ „Текфорум" до ТОВ „Агротех" та зазначає.

Частиною 2, 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Частиною 4 ст. 265 Господарського кодексу України, умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2 договору б/н від 01.08.2008 року, укладеного між ТОВ „Агротех" та ТОВ „Текфорум" асортимент, найменування, ціна ті кількість товару визначається у товарних накладних.

Частина перша, п'ята ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається та відповідно до частини першої вказаної статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 228 Цивільного кодексу України надано повний перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Судом першої інстанції встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договор не віднесений законом до нікчемного, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладений між позивачем та його контрагентом договір порушує публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), проте відповідно до ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином, суд першої інстанії правомірно зазначив, що відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного між ТОВ „Агротех" та ТОВ „Текфорум" правочину, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договору, що є недопустимим. Його позиція про те, що зазначений договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Закон України „Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини у 2008 р., визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 цього Закону, який кореспондується із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону зазначено, що вважається датою виникнення права платника податку на податковий кредит.

В підтвердження виконання умов договору та в підтвердження факту отримання товару позивачем була надана податкова накладна від 01.08.2008 року № 368 на суму 15818,10 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 2636,35 грн.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Доказом є видаткова накладна № А-00000492 від 29.08.2008 року, за якою товар, отриманий від ТОВ „Текфорум" (ящики для м`яса, мусат, ножі) були продані позивачем ТОВ „Українська промислова компанія „Артем-Агро", а залишок товару використовується позивачем у своєму виробництві на свинокомплексі у с. Моспіно, що підтверджується картками рахунку 22.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. в справі № 2а/0570/19742/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. в справі № 2а/0570/19742/2011 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Агротех" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2012 р.

Головуючий: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.