Ухвала суду № 24238482, 15.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року справа №2а/0570/14874/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

15 лютого 2012 р. Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Донецьку, по б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р. в справі № 2а/0570/14874/2011 за позовом Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2011р. № 0000561312/24189/10/15-16-23/3 на суму 584914,60 грн. та № 0000551312/24192/10/15-16-23/3 на суму 823225, 80 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р. позовні вимоги підприємства задоволені частково. Суд визнав недійсними податкове повідомлення-рішення № 0000561312/24189/10/15-16-23/3 від 14.06.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 48171,09 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000551312/24192/10/15-16-23/3 від 14.06.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 88146,48 грн. Відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000561312/24189/10/15-16-23/3 від 14.06.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3458,68 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000551312/24192/10/15-16-23/3 від 14.06.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 72398,98 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в який він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що законодавством передбачено зарахування податкових платежів на погашення податкового боргу. Бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень суперечить законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів. У зв'язку із несвоєчасним погашенням податкових зобов'язань усі сплачені кошти були направлені на погашення податкових зобов'язань з того ж самого платежу у порядку календарної черговості відповідно до вимог діючого законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, в тому числі, з земельного податку за 2010 року (березень-грудень), за 2011 рік (січень-лютий), за наслідками якої складено акт від 30.05.2011р. № 360/15-16-23/3-33161769.

Перевіркою встановлено порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань з земельного податку з березня 2010 року по лютий 2011 року в сумі 1408140,40 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0000561312/24189/10/15-16-23/3, яким застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 51629,76 грн., та №0000551312/24192/10/15-16-23/3, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 160545,46 грн.

Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія" у відповідності до вимог законодавства були надані розрахунки земельного податку за 2010 р. № 9000104345 та за 2011 р. № 9000144884.

Як вказувалось раніше, перевірка позивача проводилась податковим органом за період з 2010 р. (березень-грудень) та за 2011 р. (січень-лютий). У цьому періоді податковим органом були встановлені порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 1408140,40 грн.

Як випливає з акту перевірки, штрафні санкції були застосовані до позивача за несвоєчасне перерахування узгодженого зобов'язання з земельного податку також до 01.01.2011 р.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв у 2010 році, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як передбачено пп. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З набранням чинності Податковим кодексом України (01.01.2011 р.) підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені статтею 126 Кодексу, яка визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Кодексу є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог Закону, самостійно сплачувались суми узгоджених податкових зобов'язань за наданими податковому органу податковими деклараціями, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.06.2010 р. № 4774 погашено недоїмку у сумі 132534,49 грн. по розрахунку № 9000104345, а не п/д № 58 як зазначено в акті перевірки; від 23.07.2010 р. № 90 позивачем погашено недоїмку у сумі 25446,40 грн. по розрахунку № 9000104345, а не 21.07.2010 р. як зазначено в акті перевірки; від 30.09.2010 р. № 3559 позивачем погашено недоїмку у сумі 26790,22 грн. по розрахунку № 9000104345, а не п/д № 3553 як зазначено в акті перевірки; від 26.08.2010 р. № 653 позивачем погашено недоїмку у сумі 66421,05 грн. по розрахунку № 9000104345, а не 30.07.2010 р. як зазначено в акті перевірки; від 30.09.2010 р. № 3559 позивачем погашено недоїмку у сумі 4646,35 грн. по розрахунку № 9001639315, а не п/д № 3553 як зазначено в акті перевірки; від 30.11.2010 р. № 6450 позивачем погашено недоїмку у сумі 4646,35 грн. по уточнюючому розрахунку № 9001639315, а не п/д № 4789 як зазначено в акті перевірки; від 30.11.2010 р. № 6450 позивачем погашено недоїмку у сумі 271,42 грн. по уточнюючому розрахунку № 9004017827, а не п/д № 4789 як зазначено в акті перевірки.

Не звертаючи на це уваги, податковий орган нарахував платнику податків штраф за порушення строків сплати грошового зобов'язання.

Преамбулою Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинний на час дії спірних відносин, визначено, що зазначений закон є спеціальним з питань оподаткування і встановлює серед іншого порядок визначення податкового зобов'язання, базового податкового періоду, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 цього Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання, відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України, є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Таким чином, платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатись належним йому майном на свій розсуд. Розпорядження коштів полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України „Про платіжні системи та перекази коштів в Україні".

Одним із таких інструментів, у розумінні п.1.30 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є платіжне доручення, яке за правовою природою є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку або іншій установі-члену платіжної системи , що його обслуговує здійснюючи переказ визначеної в ньому зазначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 цього Закону, форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, п. 3 якої визначені реквізити платіжного доручення.

Так відповідно до п. 3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається шляхом надання до установи банку платіжного доручення, воля власника коштів при визначенні підстав їх перерахування відображається у реквізиті „Призначення платежу".

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень, позивачем у реквізиті „Призначення платежу" вказано перерахування податків та зборів (обов'язкових платежів) за поточні періоди.

Згідно п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості їх виникнення, а в разі одночасного його виникнення зі різними податковими зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела погашення податкових зобов'язань відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" по обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону.

Оскільки Законом України „Про державну податкову службу в Україні", Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків, відповідач неправомірно вважає, що податкові зобов'язання, зазначені у розрахунках, сплачені із порушенням граничних строків.

До того ж, оскільки платник податків Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія" не погашав податковий борг, а самостійно сплачував узгоджену суму податкового зобов'язання з земельного податку, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" правових підстав для застосування штрафних санкцій в сумі 88146,48 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000551312/24192/10/15-16-23/3 та в сумі 48171,09 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000561312/24189/10/15-16-23/3 за період до 01.01.2011 р.

Колегія суддів здійснює апеляційний перегляд справи в межах апеляційного оскарження, тому судом апеляційної інстанції не переглядається постанова суду в частині відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000561312/24189/10/15-16-23/3 від 14.06.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 48171,09 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000551312/24192/10/15-16-23/3 від 14.06.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 88146,48 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р. в справі № 2а/0570/14874/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р. в справі № 2а/0570/14874/2011 за позовом Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Геращенко І.В.

Компанієць І.Д.