Постанова № 24238328, 31.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Малашкевич С.А.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року справа №2а-4315/08/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

при секретарі: Газарян А.В.

за участю сторін: представник позивача Гавриш М.Г.

представник прокуратури Вартанова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2008 року в адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства "Сервісстрой" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, третя особа Головне управління Державного казначейства в Луганській області, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання сплатити з державного бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ, -

В С Т А Н О В И В :

15.01.2008 р. Мале приватне підприємство «Сервісстрой» (далі - МПП «Сервісстрой») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, який в ході слухання уточнювався, до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську (далі - Ленінська МДПІ в м.Луганську) про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання сплатити з державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 501718грн., відсотки за несвоєчасне перерахування бюджетної заборгованості у розмірі 312067,99 грн. та поновити строк звернення до суду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2008 р. позовні вимоги задоволено частково: поновлено позовний строк; визнано неправомірною бездіяльність Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську щодо ненадання відповідних документів на перерахування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по податку на податку вартості; зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію в м. Луганську надати відповідні документи на перерахування з Державного бюджету України на користь МПП «Сервісстрой» 501718 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із заявами про бюджетне відшкодування у строки, передбачені підпунктом 15.3.1. пункту 15.3. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платником податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», тому має право на отримання відшкодування ПДВ за липень, грудень 2004 року. Позовні вимоги документально обґрунтовані і підтверджені матеріалами справи. Сплата податкових зобов'язань продавцями товару -МПП «Сервісстрой» підтверджено Довідками податкового органу про результати перевірок МПП «Сервісстрой». Посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на день прийняття рішення) суд першої інстанції зазначив, що, оскільки відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду, і відповідач неправомірно своєчасно не передав висновки про бюджетне відшкодування до казначейства, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати відповідні документи на перерахування з Державного бюджету України на користь позивача залишку бюджетної заборгованості по податку на додану вартість відповідають чинному законодавству України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, щодо задоволених позовних вимог, прокурор Луганської області подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2008 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити (т.2 а.с.36, 139).

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, а саме те, що на момент судового розгляду справи сума податку на додану вартість вже фактично відшкодована. Крім того, апелянт зазначив, що судом порушено вимоги ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платником податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» щодо можливості подібних стягнень впродовж 1095 днів від дня виникнення права на відшкодування.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009р. в задоволенні заяви прокуратури Луганської області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2008р. в справі № 2а-4315/08 за позовом Малого приватного підприємства "Сервісстрой" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, третя особа Головне управління Державного казначейства в Луганській області, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання сплатити з державного бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ, відмовлено (т.2 а.с.51).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2011р. касаційну скаргу задоволено, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009р. скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги (т.3 а.с.63).

У судовому засіданні представник прокурора та позивача підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства в Луганській області до суду не з'явився, подано заяву про приєднання до апеляційної скарги та розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що МПП «Сервісстрой» зареєстровано Луганською міською радою 21.04.1999 р., знаходиться на податковому обліку в Ленінській МДПІ в м.Луганську з 29.04.1999 р., отримало свідоцтво платка податку на додану вартість №302797112365.

МПП «Сервісстрой» впродовж 2004 року заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 960826 грн., а саме: червень 2004 р. - 149195 грн., липень 2004 р. - 409386 грн., вересень 2004 р.- 149195 грн., жовтень 2004 р. - 101502 грн., листопад 2004 р. - 151548 грн.

Ленінською МДПІ в м. Луганську були проведені документальні перевірки декларацій з податку на додану вартість МПП «Сервісстрой», наданих до податкового органу та складені довідки: Довідка №1713/23-3/30279712 від 07.12.2004р. за наслідками перевірки МПП «Сервісстрой» з питання обґрунтованості заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за червень 2004 року, якою встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість надана до Ленінської МДПІ 20.07.2004р. за №5739, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок - 03.12.2004р. № 94008 з від'ємним значенням у сумі 149195 грн., і загальна сума ПДВ до відшкодування з бюджету згідно декларації та уточнюючого розрахунку за червень 2004 року складає 149195 грн. (т.1 а.с.49); Довідка № 1818/23-3/30279712 від 21.12.2004р. за наслідками перевірки МПП «Сервісстрой» з питання обґрунтованості заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за липень 2004 року, якою встановлено, що сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету згідно декларації з ПДВ за липень 2004 року, складає 409 386 грн. (т.1 а.с.14); Довідка №207/23-3/30279712 від 28.02.2005р. за наслідками перевірки МПП «Сервісстрой» з питання обґрунтованості заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за вересень - листопад 2004 року, якою встановлено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету згідно декларацій з ПДВ складає за вересень 2004р. - 149195 грн., за жовтень 2004р. - 101502 грн., за листопад 2004р. - 151548 грн. (т.1 а.с.11).

Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено те, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на день прийняття рішення) відповідач своєчасно не передав висновки про відшкодування до казначейства, оскільки відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Закон України «Про податок на додану вартість», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин, визначав поняття платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із статтею 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7); бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 вказаного Закону, дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, і яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Як передбачено підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Отже, податковий орган після закінчення перевірок, відповідно до норми закону, зобов'язаний був у п'ятиденний термін надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів встановила, що податковим органом була дотримана норма закону щодо надання державному казначейству висновків із зазначенням суми, що підлягала відшкодуванню з бюджету, а заявлені позивачем суми відшкодування ПДВ на день прийняття судом першої інстанції рішення вже були відшкодовані чи не підлягали відшкодуванню з наступних підстав.

Так, МПП «Сервісстрой» по податковим періодам було заявлено до відшкодування ПДВ за червень 2004 р. - уточнююча декларація № 94008 від 03.12.2004р. у сумі 149195грн. Відповідачем проведено перевірку та складено Довідку №1713/23-3/30279712 від 07.12.2004р., після чого податковим органом було складено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 414 від 08.12.2004р. на суму 149195грн. (т.1 а.с.111). Вказана сума, у повному обсязі, у розмірі 149195грн. була відшкодована 09.12.2004р. на розрахунковий рахунок позивача на підставі висновку податкового органу № 414. Вказане підтверджено карткою особового рахунку станом на 31.12.2004р. (т.1 а.с.108).

Але, відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 94773 від 13.12.2004р. за червень 2004р., позивачем зменшено суму, заявлену до відшкодування з бюджету (рядок 7.4) на суму 149195грн. Вказане підтверджено декларацією № 94773 від 13.12.2004р., яка було надано в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що сума відшкодування з ПДВ, яка була заявлена позивачем за червень 2004р. на підставі уточнюючої декларації № 94008 від 03.12.004р. на суму 149195грн. не підлягала відшкодуванню у зв'язку з поданням позивачем 13.12.2004р. іншої уточнюючої декларації № 94773. Тобто, сума відшкодування у розмірі 149195грн., яка була здійснена на підставі висновку податкового органу № 414 від 08.12.2004р. є переплатою відшкодування з ПДВ.

МПП «Сервісстрой» заявлено до відшкодування ПДВ за липень 2004р. - уточнююча декларація № 95245 від 14.12.2004р. у сумі 409386грн. Відповідачем проведено перевірку та складено Довідку № 1818/23-3/30279712 від 21.12.2004р., після чого податковим органом складено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 137 від 29.04.2005р. (т. 1 а.с. 109). На підставі вказаного висновку № 137 позивачу 29.04.2005р. було відшкодовано суму 380821,95 грн., що підтверджено карткою особового рахунку платника станом на 31.12.2005р., яка була надана представником податкового органу тільки в апеляційній інстанції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач 01.02.2005р. подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2004 р. № 15998, відповідно до якої позивач зменшив суми, заявленої до відшкодування з бюджету (рядок 7.4) на суму 409386грн. Вказане підтверджено зазначеним розрахунком, який був наданий представником відповідача в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сума відшкодування з ПДВ, яка була заявлена позивачем за липень 2004р. на підставі уточнюючої декларації № 95245 від 14.12.2004р. на суму 409386грн. не підлягала відшкодуванню у зв'язку з подачею позивачем 01.02.2005р. іншої уточнюючої декларації № 15998.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що сума відшкодування у розмірі 380821,95грн., яка була здійснена на підставі висновку податкового органу № 137 від 29.04.2005р. є переплатою відшкодування з ПДВ.

МПП «Сервісстрой» заявлено до відшкодування ПДВ за вересень 2004 р.- 149195 грн. - декларація № 81768 від 20.10.2004р.; за жовтень 2004 р. - 101502 грн. декларація № 93762 від 22.11.2004р., за листопад 2004 р. - 151548 грн., декларація № 97637 від 20.12.2004р.

Відповідачем проведено перевірку з питання обґрунтованості заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за вересень - листопад 2004 року та складено Довідку №207/23-3/30279712 від 28.02.2005р., після чого податковим органом складено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 138 від 29.04.2005р. (т.1 а.с.109). На підставі вказаного висновку № 138 від 29.04.2005р. позивачу 29.04.2005р. було відшкодовано суму 28178грн., що підтверджено карткою особового рахунку платника станом на 31.12.2005р., яка була надана представником податкового органу тільки в апеляційній інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що на момент судового розгляду справи сума податку на додану вартість вже фактично була відшкодована позивачу. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на день прийняття судом першої інстанції рішення з бюджету необґрунтовано було здійснено переплату відшкодування з ПДВ у розмірі 155949,95грн.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2012 року.

Керуючись статтями 196, 197, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2008 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2008 року в адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства "Сервісстрой" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, третя особа Головне управління Державного казначейства в Луганській області, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання сплатити з державного бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ, скасувати.

У задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства "Сервісстрой" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, третя особа Головне управління Державного казначейства в Луганській області, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання сплатити з державного бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ, відмовити.

Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон