Рішення № 24237955, 08.05.2012, Жданівський міський суд Донецької області

Справа № 0518/1331/2012

Провадження № 2/0518/117/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року Жданівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бузанова П.М.

при секретарі Широковій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління Донбас»про відшкодування моральної шкоди в розмірі 75 000 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:

Під час виконання трудових обов'язків у шкідливих умовах на підземних роботах в тому числі і у відповідача, він отримав хронічне професійне захворювання - хронічний бронхіт, друга стадія у фазі затихаючого загострення. Легенева недостатність першого ступеня, прикореневий і нижнечастковий пневмосклероз, ЛН 1-2 ст. (один-два). Має більш ніж 22 роки стажу на роботах у важких і шкідливих умовах праці, в період яких працював на різних посадах і професіях. Робота була в дуже важкому і запиленому вугільним пилом середовищі, унаслідок чого останні роки роботи позивач став відчувати себе погано. З'явилася задишка, загальна слабкість, пітливість, біль в грудній клітці, посилився кашель з важко відокремлюваною мокротою, почало мучити безсоння, з'явилося відчуття браку повітря, болі в суглобах рук і ніг. Оскільки підприємство не завжди забезпечувало засобами індивідуального захисту, йому доводилося дихати пилом і це негативно позначалося на його фізичному стані, що приносило фізичний біль і страждання. Він був вимушений звертатися до лікарів, приймати лікарські засоби, які при запиленні легенів фактично не допомагали.

Після тривалого лікування, державною установою "Інститут медицини праці національної академії медичних наук України" клінікою професійних захворювань йому було встановлено, що він хворіє хронічним бронхітом, друга стадія у фазі затихаючого загострення. Легенева недостатність першого ступеня, прикореневий і нижнечастковий пневмосклероз, ЛН 1-2 ст. (один-два), а також ряд супутніх захворювань. Внаслідок чого йому була протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах, в несприятливих метеоумовах, у контакті з пилом, газами.

Після проходження МСЕК, 01.03.2012 року був звільнений з підприємства по п. 2 ст. 40 КЗпП України. На даний час він фактично просто існує, дуже часто хворіє. Був змушений змінити свій спосіб життя. Хвороба прогресує, йому важко дихати, постійно мучить задуха. Лікарські засоби допомагають, але не надовго.

Унаслідок хвороби позивач не може працевлаштування, і це приносить йому моральні страждання. Постійно мучить відчуття власної неповноцінності.

До теперішнього часу ні у фонд ні на підприємство із заявою про відшкодування моральної шкоди унаслідок отриманого профзахворювання не звертався.

Вважає, що в зв'язку з порушенням законних прав на безпечну праця, що привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків є підстави для відшкодування йому моральної шкоди.

А тому на підставі всього вищевикладеного просив відшкодувати, стягнувши з відповідача по справі, на його користь одноразову грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 75 000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - ПАТ «Шахтоуправління Донбас»в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував повністю, вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими, незаконними та такими що не підтягає задоволенню, в задоволенні позову просив відмовити. При цьому посилається на ті обставини що позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди. Він не проходив лікування в зв'язку з професійним захворюванням. Відсутні докази зміни образу життя та погіршення стану здоров'я. Привідом звільнення позивача стало небажання працювати, так як йому надавалась можливість працювати у відповідача в якості охоронника та електрослюсаря підземного та він відмовився. Він працював і на других підприємствах горно робочим очисного забою, і тому ті підприємства мусять нести відповідальність при наявності шкоди.

На підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини:

Позивач ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах на підземних роботах у тому числі і у відповідача по справі - ПАТ «Шахтоуправління Донбас»понад 21 рік.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 17.01.2012 року ( а. с. 8 ) професійне захворювання виникло через запиленість повітря робочої зони та несприятливий клімат. А причиною захворювання є недосконалість технологічних процесів добичі вугілля, тривала праця в умовах сприяння шкідливих факторів виробництва: пил кремнійвміщуючий фіброгенної дії, несприятливий мікроклімат.

Висновком МСЕК від 22.02.2012 року (а. с. 9 ), вперше, ОСОБА_1 визнаний втратившим 40 % професіональної працездатності та інвалідом III групи. Протипоказана праця в підземних умовах у контакті з пилом, газами у несприятливих метеоумовах, важка фізична праця. Потребує медикаментозного та санаторно-куротного лікування по професійному захворюванню, (а. с. 9 ), внаслідок чого він був звільнений за ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності дія працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 3.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого житія, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких, покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював на підприємстві у відповідача по справі - ПАТ «Шахтоуправління Донбас», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, звільнення в зв'язку з професійним захворюванням, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: довідкою МСЕК, тяжкістю захворювання та його тривалістю, що свідчить про виникнення необхідності додаткових зусиль з боку позивача для організації свого життя (а.с. 9).

Посилання відповідача як на підставу про відмову у позові на те що, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди. Відсутні докази зміни образу життя та погіршення стану здоров'я, на ті обставини що позивач працював і на других підприємствах горно робочим очисного забою, і тому ті підприємства мусять нести відповідальність при наявності шкоди, не можуть бути підставами не задоволення позову.

Так наявність самого факту спричинення шкоди здоров'ю позивача з вини відповідача, хвороба, втрата проф. працездатності на 40 % та визнання його інвалідом третьої групи, звільнення його за частиною 2 ст. 40 КЗпП України, свідчить про втрату нормальних життєвих зв'язків, необхідності додаткових зусиль з боку позивача для організації свого життя, що свідчить про наявність моральної шкоди.

Вказані відповідачем обставини, що він не проходив лікування в зв'язку з професійним захворюванням, привідом звільнення позивача стало небажання працювати, так як йому надавалась можливість працювати в якості охоронника та електрослюсаря підземного та він відмовився, не відповідають дійсності.

Факт лікування в зв'язку з проф. захворюванням до встановлення групи інвалідності та звільнення вбачається з амбулаторної карти, історії хвороби, гак як позивач знаходився на лікуванні з 19.06.2009 року по 30.06.2009 року, та з 16.05.2010 року. Сам факт захворювання відповідачем не оспорюється.

Про вину відповідача свідчить наявність факту порушення відповідачем законних прав позивача як працівника, та причинного зв'язку між цими порушеннями та захворюванням позивача що привело до втрати проф. працездатності та настання моральної шкоди. Про що свідчить факт працевлаштування позивача до відповідача на момент якого стан здоров'я позивача був задовільний, що в суді відповідачем не оспорюється.

А звільнений він був за ч. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я, а не небажанням працювати горно робочим очисного забою.

При вирішення питання про встановлення розміру моральної шкоди судом враховано ті обставини, що він працював не тільки у відповідача а й на інших підприємствах.

На час працевлаштування до відповідача стан здоров'я позивача був задовільний, що підтвердив у суді і представник відповідача.

При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи в умовах дії шкідливих факторів виробництва, та безпосередньо у відповідача, який складає понад 5 років 6 місяців.

Виходячи з вищевикладеного на думку суду вказаний позивачем розмір моральної шкоди суд вважає не обґрунтованим та значно завищеним.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, позов таким, що підлягає задоволенню, у вигляді стягнення суми, достатньої і необхідної для задоволення причиненої шкоди, а тому таким, що підтягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 107,3 грн. на користь держави.

На підставі викладеного,керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень ЗО копійок) на р/р 31213206700050, код класифікації і доходів бюджет)': 22030001, ЄДРПОУ: 37980638, МФО: 834016, банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області, отримувач УДКСУ у м. Жданівка, код ЄДРПОУ (суду) 23599672.

Стягнуті суми вказані без стягнення обов'язкових платежів.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

позов задоволено частково

Суддя Жданівського міського

суду Донецької області П.М. Бузанов