Постанова № 24232287, 14.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1379/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представників позивача - Щербак В.М., Ященко О.В.

представника відповідача - Вербицька І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те що позивачем під час проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не було взято до уваги договори укладені з ТОВ "Террамет", ТОВ "НВП "Брат", ПП "Гелей", первинні бухгалтерські документи оформлені за результатами виконання вказаних договорів, податкові накладні виписані вказаними контрагентами та таварно-транспортні накладні надані відповідачу на підтвердження реальності транспортування придбаного товару.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, в зв'язку відсутністю товарно-транспортних накладних. Крім того, у ТОВ "Террамет" відсутні необхідні основні фонди, виробничи потужності та трудові ресурси, ТОВ "НВП "Брат" відсутнє за місцезнаходженням, а ПП "Гелей" - ліквідовано.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" зареєстровано 20.05.1997 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області, з 25.06.1997 року перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 23994370 від 23.11.2004 року.

В період з 17.01.2012 року по 06.02.2012 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2012 року № 716/23-2/24826615, яким зокрема зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4, п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді з 01.07.2010 року по 30.09.2010 pоку на загальну суму 538 475 грн.; п. 1.3 ст. l, п. 6.4 ст. 6, пп..7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п.7.2, п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено від'ємне значення (р. 19) по Декларації за березень 2011 року на суму 31115 грн. та п. 1.3 ст. l, п. 6.4 ст. 6, пп..7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п.7.2, п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого платником податків занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за результатами діяльності за перевіряємий період у сумі 164 697 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкові повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 0003832301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 599 666,50 грн. (в тому числі за основним платежем 538 475,00 грн. та за штрафними санкціями 61191,50 грн.), № 0003862301 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31 115,00 грн. та № 0003852301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 186 417,75 грн. (в тому числі за основним платежем 164 697,00 грн. та за штрафними санкціями 21 720,75 грн.).

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 4.1 ст. 4 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові докyменти та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Террамет" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 351 від 01.04.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору наступний товар: Алюміній А5.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Укрлитпром" та ТОВ "Террамет" з придбання алюмінію А5, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури № СФ-0000038 від 02.07.2010 року, № СФ-0000039 від 07.07.2010 року, № СФ-0000041 від 09.08.2010 року, № СФ-0000043 від 10.08.2010 року; видаткові накладні № РН-0000325 від 02.07.2010 року, № СФ-0000326 від 07.07.2010 року, № РН-0000363 від 09.08.2010 року, № РН-0000364 від 09.08.2010 року; податкові накладні № 70201 від 02.07.2010 року, № 70701 від 07.07.2010 року, № 80901 від 09.08.2010 року, № 80902 від 09.08.2010 року. Крім того, позивачем до суду надано посвідчення про якість отриманого алюмінію за 02.07.2010 року та 07.07.2010 року, 09.08.2010 року та витяги з журналу реєстрації довіреностей за 2010 - 2012 роки.

02.08.2010 року між ТОВ "Укрлитпром" (покупець) та ПП "Гелей" (постачальник) укладено договір поставки № 01/08/1 від 02.08.2010 року за умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити алюміній АК5М2, АК12М2, АК12ПЧ в найменовані, номенклатурі, кількості та по цінам визначеним на момент відвантаження товару.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Укрлитпром" та ПП "Гелей" з придбання алюмінію АК5М2, АК12М2, АК12ПЧ, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки № 082035 від 20.08.2010 року, № 082635 від 26.08.2010 року, № 0827135 від 27.08.2010 року, № 082735 від 27.08.2010 року; накладні № 082035 від 20.08.2010 року, № 082635 від 26.08.2010 року, № 0827135 від 27.08.2010 року, № 082735 від 27.08.2010 року; податкові накладні № 082035 від 20.08.2010 року, № 082635 від 26.08.2010 року, № 0827135 від 27.08.2010 року, № 082735 від 27.08.2010 року. Крім того, позивачем до суду надано сертифікати якості № 1Б від 20.08.2010 року, № 1А від 20.08.2010 року, № 2Б від 26.08.2010 року, № 2А від 26.08.2010 року, № 4Б від 27.08.2010 року, № 4А від 27.08.2010 року, № 3Б від 27.08.2010 року та витяги з журналу реєстрації довіреностей за 2003 - 2012 роки.

01.02.2011 року між ТОВ "Укрлитпром" (покупець) та ТОВ НПП "Брат" (постачальник) укладено договір поставки № 11 від 01.02.2011 року за умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити алюміній АК5М2, АК12М2, АК12ПЧ в найменовані, номенклатурі, кількості та по цінам визначеним на момент відвантаження товару.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Укрлитпром" та ТОВ НПП "Брат" з придбання алюмінію АК5М2, АК12М2, АК12ПЧ, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки № 11 від 01.03.2011 року, № 12 від 02.03.2011 року, № 13 від 03.03.2011 року, № 14 від 04.03.2011 року, № 15 від 10.03.2011 року, № 17 від 11.03.2011 року, № 18 від 14.03.2011 року; накладні № 11 від 01.03.2011 року, № 12 від 02.03.2011 року, № 13 від 03.03.2011 року, № 14 від 04.03.2011 року, № 15 від 10.03.2011 року, № 17 від 11.03.2011 року, № 18 від 14.03.2011 року; податкові накладні № 11 від 01.03.2011 року, № 12 від 02.03.2011 року, № 13 від 03.03.2011 року, № 14 від 04.03.2011 року, № 15 від 10.03.2011 року, № 20 від 11.03.2011 року, № 18 від 14.03.2011 року. Крім того, позивачем до суду надано сертифікати якості № 11 від 02.03.2011 року, № 12 від 03.03.2011 року, № 13 від 04.03.2011 року, № 14 від 10.03.2011 року, № 15 від 11.03.2011 року, № 16 від 14.03.2011 року та витяги з журналу реєстрації довіреностей за 2010 - 2012 роки.

На підтвердження транспортування придбаного у вказаних контрагентів алюмінію позивачем суду надано товарно-транспортні накладні № 082035 від 20.08.2010 року, № 082635 від 26.08.2010 року, № 0827185 від 27.03.2010 року, № 082735 від 27.08.2010 року, № 11/90 від 01.03.2011 року, № 121/1 від 02.03.2011 року, № 13 від 03.03.2011 року, № 14 від 04.03.2011 року, № 15 від 10.03.2011 року, № 16 від 11.03.2011 року, № 18 від 14.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 351 від 01.04.2010 року транспортування придбаного у ТОВ "Террамет" товару здійснювалось автотранспортом покупця (ТОВ "Укрлитпром"). В підтвердження здійснення транспортування власним автотранспортом позивачем суду надано накази про прийняття ОСОБА_4 на посаду водія та посаду експедитора за сумісництвом та про зарахування ОСОБА_5 на посаду старшого комірника, договори про повну матеріальну відповідальність укладені з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, копія паспорту та посвідчення водія ОСОБА_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензію серія НОМЕР_4 згідно якої ТОВ "Укрлитпром" має право на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, ліцензійну картку до вказаної ліцензії, витяг з журналу довіреностей за 2010 - 2012 роки та подорожні листи вантажного автомобіля № 62 від. 02.07.2010 року, № 65 від 07.07.2010 року, № 69и від 09.08.2010 року.

Судом критично оцінюються твердження відповідача з приводу того, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимога чинного законодавства, оскільки не містять повної назви пунктів навантаження та розвантаження товарів, без зазначення конкретних адрес, у зв'язку з наступним.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 визначені лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку та податку на додану вартість.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому надані позивачем товарно-транспортні накладні містять всі реквізити, які дають змогу встановити найменування та кількість товару, який перевозився, перевізника та автомобіль, на якому здійснювалося перевезення, вантажовідправника та вантажоодержувача.

Відсутність у вказаних товарно-транспортних накладних конкретних адрес місць розвантаження та завантаження товарів (вулиць) не може бути підставою для сумнівів у придбанні товару, оскільки реальність його придбання підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку наявними в матеріалах справи.

На підтвердження реальності оплати за придбаний товар позивачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення № 517 від 08.07.2010 року, № 537 від 14.07.2010 року, № 553 від 19.07.2010 року, № 566 від 22.07.2010 року, № 626 від 10.08.2010 року, № 630 від 11.08.2010 року, № 633 від 12.08.2010 року, № 642 від 12.08.2010 року, № 643 від 13.08.2010 року, № 648 від 16.08.2010 року, № 661 від 18.08.2010 року, № 735 від 07.09.2010 року, № 737 від 08.09.2010 року, № 739 від 09.09.2010 року, № 758 від 10.09.2010 року, № 236 від 17.03.2011 року, № 256 від 22.03.2011 року, № 258 від 23.03.2011 року, № 265 від 24.03.2011 року, № 269 від 25.03.2011 року, № 278 від 30.03.2011 року; реєстри платіжних документів.

На підтвердження використання придбаного у контрагентів алюмінію у власні господарській діяльності позивачем до суду надано договори оренди обладнання № 14/12 від 16.12.2009 року, № 24/12 від 30.12.2010 року, акти списання № СпТ-000103 від 31.08.2010 року та № СпТ-000103 від 31.08.2010 року та акт від 31.08.2010 року про використання матеріалів.

Договори постачання товару від 02.08.2010 року та № 1/12 від 04.01.2011 року укладені між позивачем (постачальник/продавець) та ВАТ "Електромотор" (покупець) за умов яких постачальник/продавець зобов'язується виготовляти та постачати покупцю деталі, а покупець зобов'язаний приймати даний товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між ВАТ "Електромотор" та ТОВ "Укрлитпром" останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, накладні копії яких наявні в матеріалах справи, видаткові накладні згідно реєстру документів за березень 2011 року. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано довіреності виписані працівникам ВАТ "Електромотор" на отримання алюмінієвих деталей від ТОВ "Укрлитпром". Також позивачем долучено до матеріалів справи перелік та вартість деталей виготовлених шляхом лиття під тиском ТОВ "Укрлитпром".

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування деталей реалізованих ВАТ "Електромотор" відсутні оскільки, товариство орендує ливарні дільниці у ВАТ "Електромотор" в підтвердження чого суду надано договори суборенди ливарної дільниці № 3/12 від 04.03.2010 року, № 8/12 від 04.03.2011 року, отже передача товарів здійснювалась в межах однієї території, а саме за адресою м. Полтава, вул. Фрузне, 155.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договорів купівлі-продажу № 351 від.01.04.2010 року, поставки № 01/08/1 від 02.08.2010 року та № 22 від 01.02.2011 року ТОВ "Террамет", ТОВ "НВП "Брат", ПП "Гелей" були відсутні за місцезнаходження чи до єдиного державного реєстру було внесено запис про припинення юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Полтава.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Крім того, як визначено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2176,19 грн. Відтак, суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" з Державного бюджету України надмірно сплачену відповідно до квитанції ПАТ "Полтава-Банк" від 05.03.2012 року суму судового збору в розмірі 32 грн. 19 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003832301, № 0003862301, № 0003852301 від 29.02.2012 pоку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" з Державного бюджету України надмірно сплачену відповідно до квитанції ПАТ "Полтава-Банк" від 05.03.2012 року суму судового збору в розмірі 32 грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко