Постанова № 24231623, 14.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3660/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12год. 00хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними дії при проведенні перевірки та складанні акту перевірки та визнання недійсним та скасування податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 року №0000141701,

за участю представників сторін

від позивача: Косякова Д.І.,

від відповідача: Ломова Н.А., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Трест Красноармійськшахтобуд», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними дії при проведенні перевірки та складанні акту перевірки від 14.02.2012 року №213/17-1/00180798, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2012 року №0000141701.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст.79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Ані наказу на проведення перевірки, ані повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки не надсилалось і не надавалось позивачу. Відповідно, перевірка не повинна була проводитись, оскільки умови для її проведення - відсутні. Окрім цього, в акті перевірки не зазначається інформація щодо дати видачі та номеру направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав, дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки,як того вимагає норми п.2.4 розділу 2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 року №984. В порушення вимог Наказу ДПА України від 22.12.2010 року №984, відповідачем не зазначається яке саме конкретне порушення встановлено перевіряючи ми, який факт виявлено, які обставини свідчать про вчинене порушення, зміст порушення. Не зазначається конкретне порушення з причин його відсутності. Звітність за 2 квартал 2011 року була подана своєчасно, у повному обсязі, недостовірних відомостей та/або помилок у сумах доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, у сумах утриманого з них податку - не було.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (а.с.45) в яких зазначив, що позивач помилково посилається на п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України стосовно проведення перевірки на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, адже, податковим органом було застосовано п.79.1 ст.79 цього кодексу: керівником органу держаної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки,визначених статтями 77 та 78 цього кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпунктах 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в іншій спосіб, передбачений законом».

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України - «органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. В Податковому кодексу України зазначено, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Тобто, позивачем невірно інтепрітовані норми Податкового кодексу України, а також, помилково склалася думка про проведення податковим органом нібито документальної позапланової невиїзної перевірки яка проводиться на підставі ст.78 вищезазначеного кодексу.

Тому просив суд відмовити ВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд» у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Трест Красноармійськшахтобуд» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 27.02.1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи 00180798, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.8,9) Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.11)

Керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання подання з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2 квартал 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 14.02.2012 року №213/17-1/00180798. (а.с.23)

В висновках акту перевірки встановлено порушення позивачем п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України.

Як зазначено в акті перевірки, на підставі п.176.2 ст.176 та ст.51.1 ст.51 Податкового кодексу України позивач подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2 квартал 2011 року з недостовірними відомостями 09.08.2011 року за №31991. Уточнюючий податковий розрахунок до Красноармійської ОДПІ надано 15.09.2011 року за №32986.

На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення - рішення від 05.03.2012 року №0000141701, яким згідно з п.п.54.3.3, 54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України визначена сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00грн. (а.с.25,65)

Для перевірки було використано облікова справа, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ) за 2 квартал 2011 року; уточнюючий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ) за 2 квартал 2011 року.

Керуючись вимогами п.79.1 ст.79 кодексу, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В п.79.3 ст.79 передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Суд не приймає посилання позивача на п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, стосовно проведення перевірки на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, адже, фахівцями Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області було застосовано вимоги п.79.1 ст.79 цього ж кодексу, які не передбачають оформлення наказу керівника податкового органу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Згідно п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 кодексу, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом;

Керуючись п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

В п.18.1 ст.18 цього ж кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. (п.18.2 ст.18 Податкового кодексу)

Пунктом 162.1 статті 162 кодексу передбачено, платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Також в п.163.1 ст.163 Податкового кодексу, зазначено, що об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

В статті 164 кодексу передбачено, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ставка податку передбачена пунктом 167.1 статті 167 кодексу, а саме становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Податковий агент як учасник податкових правовідносин зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Порядок нарахування та сплати податку деталізовано в п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

На податкового агента покладається обов'язок подавати у встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Цей обов'язок податкового агента продубльовано і в ст.51 Податкового кодексу «Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам».

Податковий розрахунок складається та подається відповідно до наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

В п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Крім того, стаття 67 Конституції України наголошує, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Тобто з урахуванням викладеного, платник податків повинен був своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки до бюджету та нести відповідальність за свої дії.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції 09.08.2011 року було подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011 року вхід.№31991. (а.с.39)

Крім того, позивачем до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції 16.09.2011 року було подано уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011 року вхід.№32986. (а.с.87)

Суд визначає, що пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно п.50.2 ст.50 кодексу, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

В п.50.3 ст.50 Податкового кодексу, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Виправлення допущених помилок може бути здійснене одним із таких способів:

подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації у встановленій формі;

відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

І в першому і в другому випадку платник податків не звільняється від обов'язку сплатити суму недоплати та штраф.

Відповідно до п.119.2 ст.119 кодексу, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Склад правопорушення, передбаченого пунктом 119.2 може виражатись в таких альтернативних діях, як неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Обов'язок подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку встановлюється статтею 51 і конкретизований пунктами 14.1.180 та 176.2 Кодексу. Така інформації має бути подана в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу.

Суб'єктом даного правопорушення є податковий агент, який відповідно до п. 14.1.180 визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений Розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та Розділом IV цього Кодексу.

За вчинення зазначеного правопорушення Кодексом передбачається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Дослідивши матеріали справи та зробивши їх аналіз, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, на виконання пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка, яка організована за рішенням голови комісії з проведення реорганізації Красноармійської ОДПІ, начальника Красноармійської ОДПІ - доповідна на проведення документальної невиїзної перевірки ВАТ «Красноармійськшахтобуд» від 02.02.2012 року. (а.с.48) Також 02.02.2012 року позивачем отримано повідомлення від 02.02.2012 року №2118 з запрошенням для підписання акту перевірки на 11год. 00хв. 13.02.2012 року до Красноармійської ОДПІ за адресою: м. Краснолармійськ, вул.. Горького, 1, каб.№11. (а.с.49)

Також, посилання позивача на п.п.4, 5 наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» щодо оформлення акту документальної перевірки, судом не приймається, так як спірний акт документальної невиїзної перевірки складено в зв'язку з поданням податкового розрахунку за формою 1ДФ з недостовірними відомостями, перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства податковим органом в даному випадку не проводилася.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем було подано до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011 року з недостовірними відомостями, у зв'язку з чим він же самостійно і визнав та надав уточнюючий розрахунок. А стаття 119 Податкового кодексу України передбачає як склад порушення так і відповідальність за це правопорушення.

Статтею 159 КАС України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем в ході судового розгляду було доведено та підтверджено матеріалами справи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 05.03.2012 року №0000141701 за результатами перевірки.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку суду позивач не довів протиправність дій податкового органу, що стосуються предмету позову.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 159, 161, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними дії при проведенні перевірки та складанні акту перевірки від 14.02.2012 року №213/17-1/00180798, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2012 року №0000141701, відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 14 травня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 18 травня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.