Постанова № 24231113, 25.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/20/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Корнійчука П.М., відповідача - Киричка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками

податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000608812 від 27.07.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 729317 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що витрати на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської діяльності, яка є підставою для формування податкового обліку товариства. Підприємство веде діяльність, яка не ставить під сумнів обставини реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку. Постачальниками позивача за результатами вчинення господарських операцій задекларовано податкові зобов'язання, податкові накладні відображені у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця, усі первинні документи, які засвідчують реальність господарської операції між позивачем та його постачальниками були надані посадовим особам податкового органу під час проведення перевірки.

Під час судового розгляду справи задоволено клопотання про заміну відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись, при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані заперечення, у яких зазначив, що діючим законодавством встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені стани нерозривно пов'язані між собою: сплата податку (включення до податкових зобов'язань), а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені до бюджету. Тобто право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість. Матеріали перевірки свідчать про те, що протягом перевіреного періоду Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» здійснювало операції, які свідчать про отримання податкової вигоди шляхом завищення податкового кредиту за рахунок залучення до схеми поставок товарів «сумнівних» контрагентів та отримання бюджетного відшкодування. З огляду на викладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» зареєстрований як юридична особа 09.11.1993 року розпорядженням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, реєстраційний №112/1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 09.11.1993 року № 0275.

Загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про перейменування ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» в ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». У зв'язку із зміною назви державну реєстрацію змін до установчих документів проведено виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 17.05.2011 року, запис №122410050014010538.

У період з 05.07.2011 року по 13.07.2011року на підставі п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 3, п. 4, п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» відповідно до п. п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу відділу податкового супроводження підприємств металургійної галузі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Єцковим Є.А. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1244/08-02/2-05393122 від 14.07.2011 року. Вказаною перевіркою встановлені порушення:

1) ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за квітень 2011 року на загальну суму 729317 грн. Дане порушення призвело до порушення п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 729317 грн. за квітень 2011 року.

2) абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на 4397072 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000608812 від 27.07.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 729317 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до ДПА у Дніпропетровській області та Державної податкової адміністрації України, проте скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» були залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Пунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до ст. 201.1, абз. «а» ст. 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Судом встановлено, що в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 14.07.2011 року № 1244/08-02/2-05393122 зазначено, що на виконання розпорядження ДПА України від 24.02.2011 року № 48-р «Про відпрацювання підприємств» та наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацювання розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», встановлені підприємства - постачальники Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод», які мають ознаку «сумнівні» та «транзитери». У розрізі контрагентів по ланцюгу постачання у квітні 2011 року встановлено постачальники, по яким: до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію); порушено провадження у справі про банкрутство; прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

Під час розгляду справи ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» до матеріалів справи були долучені копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно - транспорті накладні,акти прийому - здачі робіт, прибуткові ордери та оригінали платіжних доручень на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

Право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Матеріалами справи (податковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі приміщення в оренду, банківськими виписками по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями) підтверджено фактичну сплату позивачем отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Система автоматизованого співставлення є виключно інформаційною базою, відомості Системи не є достатньою підставою для висновків про неправомірність формування платником бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд враховує, що перевіркою не встановлено порушень щодо порядку видачі чи отримання податкових накладних, товарність здійснених позивачем операцій та факт сплати позивачем ПДВ податковим органом не оспорюється.

Також, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 28 грн. 23 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4975 від 12.12.2011 року.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 28 грн. 23 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000608812 від 27.07.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 729317 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» здійснені ним судові витрати в сумі 28 грн. 23 коп. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 12.04.2012 року.

Суддя М.В. Дєєв