Постанова № 24230955, 27.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р. Справа № 2а-13233/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Богдан Я.Б.

відповідача Скворцової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кривбас-Оіл»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання недійсним Рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням рівня звичайних цін № 0001982301 від 06.10.2010 р.,-

в с т а н о в и в :

22 жовтня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кривбас-Оіл»(далі -ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі -Південна МДПІ у м. Кривому Розі) № 0001982301 від 06.10.2010 р. про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін на суму 87 048 грн., в тому числі 58 032 грн. -за основним платежем, 29 016 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішенням № 0001982301 від 06.10.2010 р. Південна МДПІ у м. Кривому Розі визначила податкові зобов'язання ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»із застосуванням звичайних цін на суму 87 048 грн. (з яких 58 032 грн. -основний платіж, 29 016 грн. -штрафні (фінансові) санкції) відповідно до наказу від 20.09.2010 р., та згідно акту перевірки від 23.09.2010 р. №1121/232/33575281. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням податкового органу, вважає його неправомірним, посилаючись на те, що в Україні відсутній законодавчо встановлений порядок визначення податкових зобов'язань платників податків за непрямими методами, а тому у податкового органу не було законних підстав для винесення оскаржуваного рішення. Крім того, позивач не погоджується з висновком податкового органу про реалізацію ним ПП «Грацвіт-Схід»оливи І-20, І-40 за заниженими цінами, оскільки вважає його не обґрунтованим відповідними доказами, та зазначає, що ціна реалізації ПП «Грацвіт-Схід»зазначеної оливи вище ціни її придбання у підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»на 14 836 грн. З огляду на це, позивач вважає, що ним дотримані вимоги п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже, висновок податкового органу щодо заниження ним податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 58 032 грн., є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що під час перевірки позивача, податковим органом було встановлено факт заниження ним податкових зобов'язань за квітень 2009 р. на суму 58 032 грн., у зв'язку з тим, що ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»здійснювало реалізацію оливи I-20, I-40 за цінами, що значно відрізняються між собою, нижчими за звичайну ціну. Враховуючи, що під час перевірки платник податків на запит податкового органу не обґрунтував застосування ціни, у відповідності до вимог п. 4.3 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі Рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням рівня звичайних цін від 06.10.2010 р., йому було донараховано податкові зобов'язання із застосуванням рівня звичайних цін на суму 87048 грн., в тому числі 58032 грн. -за основним платежем, 29016 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, яке відповідач вважає правомірним. У зв'язку з цим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кривбас-Оіл»зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 16.05.2005 р. (а.с. 8), та з 25.05.2005 р. перебуває на податковому обліку в Південній МДПІ у м. Кривому Розі (а.с. 9).

У період з 12.07.2010 р. по 04.08.2010 р. та з 17.09.2010 р. по 20.09.2010 р., на підставі направлень від 12.07.2010 р. № 780/23-2, від 19.07.2010 р. № 854/23-2, від 26.07.2010 р. № 889/23-2, від 02.08.2010 р. № 963/23-2, від 17.09.2010р. № 1194/23-2, Південною МДПІ у м. Кривому Розі проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1121/232/33575281 від 23.09.2010 р. (а.с. 140-179).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення платником податків п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість за квітень 2009 року на суму 58 032 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що у квітні 2009 року відповідно до видаткової накладної № РН-0000072 від 06.04.2009 р. ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»на адресу Приватного підприємства «Тредлайн»реалізовано оливу І-40 у кількості 4 100,8 кг за ціною 4,697 грн. на загальну суму 23 113 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ -3 852 грн. 27 коп. Договору на поставку зазначених нафтопродуктів підприємством до перевірки не надано. Позивачем покупцю видана податкова накладна № 72 від 06.04.2009 р. на суму 23 113 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 3 852 грн. 27 коп.

Також, у квітні 2009 року згідно договору № 15/09-09 від 05.03.2009 р. (а.с. 88), та відповідно до видаткової накладної № РН-0000073 від 21.04.2009 р., ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»на адресу Приватного підприємства «Грацвіт-Схід»реалізовано оливу на загальну суму 463 000 грн., в тому числі ПДВ 77 166 грн. 664 коп.:

- І-40 у кількості 59 493 кг за ціною 3,136 грн. на загальну суму 184 642 грн. 47 коп.;

- І-20 у кількості 64 825 кг за ціною 3,1036 грн. на загальну суму 201 190 грн. (а.с. 91)

Позивачем покупцю видана податкова накладна № 58 від 06.04.2009 р. на загальну суму 385 833 грн. 34 коп., в т.ч. ПДВ 77 166 грн. 66 коп. (а.с. 93). Покупцем здійснено оплату за отриманий товар в повному обсязі, про що свідчить виписка банку від 06.04.2009 р.

Крім того, у квітні 2009 року згідно договору № 16/02-09 від 05.03.2009 р. (а.с. 89-90), та відповідно до видаткової накладної № РН-0000078 від 29.04.2009 р., ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» на адресу Приватного підприємства «Торгівельні інвестиції»реалізовано оливу на загальну суму 133 203 грн. 18 коп., в тому числі ПДВ 22 200 грн. 53 коп.

- І-40 у кількості 4 101,2 кг за ціною 6,82 грн. на загальну суму 27 970 грн. 18 коп.;

- І-20 у кількості 15 637 кг за ціною 5,31 грн. на загальну суму 83 032 грн. 47 коп.;

Позивачем покупцю видана податкова накладна № 77 від 29.04.2009 р. на суму 111 002 грн. 65 коп., в т.ч. ПДВ 22 200 грн. 53 коп.

Крім того, перевіркою встановлено, що у квітні 2009 року ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» згідно договору № 08/1648 від 04.09.2008 р. придбало у підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Укарїна»оливу:

І-20 А 64825 за ціною 3,004167 на суму 194 745 грн. 11 коп., в т.ч. ПДВ 38 949 грн. 02 коп.;

І-40 А 59493 за ціною 3,004167 на суму 178 726 грн. 89 коп., в т.ч. ПДВ 35 745 грн. 38 коп.

Всього позивачем було придбано оливи 124 318 кг на суму 448 166 грн. (з ПДВ), що підтверджено актом прийому-передачі ТМЦ № КV-0023572 від 07.04.2009 р., видатковою накладною № КV-0023572 від 07.04.2009 р. на зазначену суму (а.с. 92). Оплата за отриману оливу здійснена позивачем згідно рахунку-фактури № КV-0006950 від 03.04.2009 р. Отриманий товар оприбутковано по дебету рахунку «Товари на складі»у сумі 373 472 грн.

При цьому, при перевірці зворотно-сальдової відомості по рахунку 28 «Товари», станом на початок перевіряємого періоду обліковано залишки:

- олива І-20 у кількості 31 274 кг на суму 165 900 грн. 39 коп., ціна якої станом на 01.04.2009 р. складає 5 грн. 30 коп.;

- олива І-40 у кількості 20 089 кг на суму 112 917 грн. 76 коп., ціна якої станом на 01.04.2009 р. складає 5 грн. 62 коп.

З огляду на це, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»здійснено реалізацію оливи І-20, І-40 на адресу ПП «Грацвіт-Схід»за цінами, що нижчі від звичайних, які були визначені податковим органом на рівні цін оприбуткування товарів (оливи) по рахунку 28 «Товари на складі»станом на початок проведення перевірки (5,30 грн. за 1 кг, 5,62 грн. за 1 кг, відповідно), чим порушено п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, занижено податок на додану вартість на загальну суму 58 032 грн. Сума заниження зобов'язання по податку на додану вартість розрахована податковим органом виходячи з різниці між ціною оприбуткованої оливи І-20, І-40 на початок перевіряємого періоду, та ціною реалізації оливи І-20, І-40 ПП «Грацвіт-Схід».

Так, сума заниженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість в результаті реалізації оливи І-40 на адресу ПП «Грацвіт-Схід»становить 29 556 грн. 12 коп.: 5,62 -3,136 (різниця цін оприбуткування та реалізації) х 59 493 (кількість реалізованої оливи, кг) х 20% (ставка податку), та 28 476 грн. 33 коп.: 5,30 -3,1036 х 64 825 х 20%.

20.09.2010 р. начальником Південної МДПІ у м. Кривому Розі видано наказ № 1052 про застосування звичайної ціни при визначенні податкового зобов'язання ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»(а.с. 139), про що зазначено на сторінці 23 акту перевірки (а.с. 162).

При проведенні перевірки, на письмовий запит податкового органу від 17.09.2010 р. № 24126/232-416 щодо формування ціни на товари, що призначені для реалізації у періоді, що перевірявся (а.с. 180), позивачем надані пояснення., згідно яких, ціна товару складається із ціни придбання товару, витрат на його придбання, прибутку та ПДВ. Також, позивачем у поясненнях зазначено, що документальне підтвердження ціни (первинна документація) надано податковому органу в період проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл». Для більш детального розгляду формування ціни, платник податків запропонував податковому органу конкретизувати господарські операції, по яким необхідно надати документальне підтвердження формування ціни товару (а.с. 181).

З метою вручення посадовим особам платника податків для ознайомлення та підписання акту перевірки, 23.09.2010 р. посадовими особами Південної МДПІ у м. Кривому Розі здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» вул. Жовтнева, 18, м. Кривий Ріг. Проте, у зв'язку перебуванням директора підприємства за межами м. Кривого Рогу, податковим органом було складено акт про неможливість вручення акту перевірки (а.с. 186), після чого останній було зареєстровано та, разом із супровідним листом, направлено на адресу платника податків поштовим відправленням з повідомленням про вручення (а.с. 187). Згідно поштового повідомлення про вручення кореспонденції, акт перевірки отримано позивачем 27.09.2010 р. (а.с. 188).

Не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки, ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»звернулось до Південної МДПІ у м. Кривому розі із письмовими запереченнями, (вих. № 20 від 30.09.2010 р.), за результатами розгляду яких, у відповіді на заперечення від 07.10.2010 р. за № 25827/232-246 податковий орган зазначив про правомірність висновків, викладених у акті перевірки (а.с. 82-87).

Відповідно до наказу № 1052 від 20.09.2010 р., згідно акту перевірки від 23.09.2010 р., керуючись п. 4.3 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі -Закон України № 2181), Південною МДПІ у м. Кривому Розі винесено рішення від 06.10.2010 р. № 0001982301 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін на загальну суму 87 047 грн., з яких 58 032 грн. -за основним платежем, 29 016 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 84), яке було оскаржено платником податків до суду.

При цьому, штрафні (фінансові) санкції в сумі 29 016 грн., застосовані до ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»згідно оскаржуваного рішення, складають 50 відсотків від суми основного зобов'язання (58 032 грн.), що відповідає п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (а.с. 193).

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Підпунктами 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України № 2181 визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 передбачено обов'язок платника податків доводити те, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України № 2181, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з абз. «а»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Отже, законом передбачено вичерпний перелік випадків, коли суми податкових зобов'язань щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) платника податків можуть бути визначені за непрямим методом.

На час проведення перевірки посадові особи ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»знаходились за юридичною адресою підприємства, та надавали на вимогу податкового органу необхідні для проведення перевірки документи, про що свідчить узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки позивача, підписаний службовими особами податкового органу (а.с. 182-185).

Таким чином, передбачені Законом підстави для застосування Південною МДПІ у м. Кривому Розі непрямого методу визначення податкових зобов'язань ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»при проведенні планової виїзної перевірки, були відсутні.

Крім того, суд вважає неправомірним визначення податковим органом рівня звичайної ціни на рівні ціни оливи, яка була оприбуткована підприємством на час початку проведення перевірки позивача (5, 62 грн. для оливи І-40, та 5,3 грн. - для оливи І-20).

Так, п.п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, при проведенні перевірки ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл», податковий орган, визначаючи звичайну ціну оливи І-2-, І-40 на рівні ціни її оприбуткування на рахунку 28 «Товари на складі», діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни.

Крім того, відповідно до абз. 2 п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Згідно п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Проте, зазначена методика протягом дії Закону України № 2181 законодавцем визначена не була.

Водночас, Державна податкова адміністрація України, з метою належної організації адміністрування податків, дотримання правил оподаткування та податкової дисципліни платників податків, визначила орієнтовний порядок застосування "звичайної ціни" у листі від 30.09.2009 р. № 21255/7/15-0217 «Про застосування звичайної ціни».

Так, згідно зазначеного листа, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за такою процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З метою забезпечення дотримання цієї процедури керівник (заступник керівника) податкового органу під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування "звичайної ціни", передбачених законом з питань оподаткування, тощо.

При цьому в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування "звичайної ціни", передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку в порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (об'єкта оподаткування), до якого застосовуються "звичайні ціни", тощо. Розраховані з використанням "звичайних цін" суми заниження податкових зобов'язань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки та додатках до нього.

Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття (складання), номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся, тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

За наслідками перевірки платника податків податковий орган:

- з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону № 2181 готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням "звичайних цін" сум податків (у т. ч. штрафних санкцій) до адміністративного суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням "звичайних цін" податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій).

Отже, податкові зобов'язання, визначені із застосуванням звичайних цін, сплачуються до бюджетів (державних цільових фондів) виключно на підставі судового рішення.

В даному випадку, Південна МДПІ у м. Кривому Розі зверталась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про стягнення з ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 87 048 грн. згідно рішення № 0001982301 від 06.10.2010 р., за результатами розгляду якого, постановою суду від 26.05.2011 р. по справі № 2а-12771/10/0470 (суддя Єфанова О.В.) у задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с. 127-129). Інформації щодо подальшого оскарження зазначеного рішення суду відповідачем при розгляді даної справи не надано.

Крім того, в порушення зазначеного вище порядку, при складанні акту планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»податковим органом не було зазначено ані підстав застосування непрямого методу визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість із застосуванням звичайної ціни, ані обґрунтування щодо визначення зазначеної ціни на зазначеному у акті рівні.

Також, пунктом 4.1 ст. 4 передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»ставка податку визначена на рівні 20 відсотків від бази оподаткування.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпунктом 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт реалізації ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»на адресу ПП «Грацвіт-Схід»оливи І-20 64 825 кг, І-40 у кількості 59 493 кг на загальну суму 463 000 грн., в тому числі ПДВ 77 166 грн. 67 коп. встановлено під час проведення перевірки позивача, та підтверджено актом перевірки від 23.09.2010 р. Крім того, згідно додатку № 5 до податкової декларації ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»за квітень 2009 року, зазначена господарська операція відображена позивачем у податковому обліку, шляхом включення до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість в розмірі 77 166 грн. 67 коп. (п. 12 розділу І додатку № 5) (а.с. 97).

З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо реалізації ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»оливи І-20, І-40 за заниженими цінами, оскільки останнім не дотримано вимог п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при визначенні звичайної ціни на зазначені товари.

Крім того, як вже зазначалося вище, суд вважає неправомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість за непрямим методом, оскільки підстави для проведення такого донарахування, передбачені п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у Південної МДПІ у м. Кривому Розі на час проведення перевірки були відсутні.

Отже, враховуючи, що факт здійснення господарської операції по реалізації ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»на адресу ПП «Грацвіт-Схід»оливи І-20 у кількості 64 825 кг, І-40 у кількості 59 493 кг на загальну суму 463 000 грн., а також її відображення у податковому обліку позивача підтверджено матеріалами справи, та сторонами в судовому засіданні не заперечується, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл»та визнання недійсним рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі № 0001982301 від 06.10.2010 р. про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін на суму 87 048 грн., в тому числі 58 032 грн. -за основним платежем, 29 016 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Кривбас-Оіл» - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 06.10.2010 р. № 0001982301 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Кривбас-Оіл» податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін по податку на додану вартість на суму 87 048 грн., в тому числі 58 032 грн. - за основним платежем, 29 016 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 01.02.2012 р.

Суддя В.В.Чорна