Постанова № 24229389, 16.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р. № 2-а- 4481/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Короткової Н.М.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська фабрика напівфабрикатів" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська фабрика напівфабрикатів", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.03.2012 р. № 0000522302.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що податковий кредит січня, квітня та червня 2011 р. був сформований за результатами здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог чинного законодавства. Правочини, укладені позивачем з ТОВ "Промспец консалтинг" та ТОВ "Промтехноопт" є дійсними, фактичне виконання яких підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та письмових заперечень на позов не надав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи спірне податкове повідомлення-рішення № 0000522302 від 03.03.2012 р. про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80 924,00 грн., (у тому числі за основним платежем 80 923,00 грн. та штрафна санкція у розмірі 1,00 грн.) було винесено Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м.Харкова з посиланням на акт перевірки від 31.01.2012 р. № 246/23-212/31432808.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.199 Податкового кодексу України, а саме, встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 76 63,96 грн., у тому числі за січень 2011 р. у сумі 32 423,00 грн., за квітень 2011 р. у сумі 30 500,00 грн. та за червень 2011 р. у сумі 18 000,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті від 31.01.2012 р. № 246/23-212/31432808, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем, ТОВ "Харківська фабрика напівфабрикатів"(Замовник) та ТОВ "Промспец консалтинг" (Виконавець) було укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.10.2010 р. № 95.

На виконання даного правочину ТОВ "Промспец консалтинг" були виписані наступні документи: акт виконаних маркетингових послуг від 31.01.2011 р. на суму 194 535,00 грн., у тому числі ПДВ, акт приймання-передачі звіту від 31.01.2011 р., та податкова накладна від 31.01.2011р. № 563 на суму 194 535,00 грн., у т.ч. ПДВ 32 422,50 грн. Зазначеними актами про приймання наданих послуг чітко визначено коло послуг, які отримувалися позивачем від виконавця, з зазначенням обсягу фактично витрачених годин на надання послуг, вартість роботи фахівця протягом 1 години та загальну вартість отриманих маркетингових послуг. Відповідно до акту перевірки позивача у ТОВ "Харківська фабрика напівфабрикатів" рахується кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Промспец консалтинг" на суму у розмірі 194 535,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області основними видами діяльності ТОВ "Харківська фабрика напівфабрикатів" є виробництво м'ясних продуктів, неспеціалізована торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту тощо. Тобто, реалізація полуфабрикатів, які були предметом маркетингового дослідження є одним з основних видів господарської діяльності позивача.

Основне завданням аналізу маркетингового середовища, проведеного ТОВ "Промспец консалтинг" полягає в тому, щоб взаємоузгодити вплив середовища, потреби цільового ринку, мету та можливості товариства.

Проведений аналіз маркетингового середовища забезпечує: розуміння конкуренції та інших факторів середовища; адекватне розуміння бізнесу, в якому працює Позивач; основи для вироблення чіткої стратегії; прийняття правильних тактичних рішень, що, у свою чергу, означає забезпечення стійких ринкових позицій товариства та сприятливих перспектив його розвитку.

Тобто, послуги, надання яких передбачено договором про проведення маркетингових досліджень, що був укладений між Позивачем та ТОВ "Промспец консалтинг", пов'язані з продажем і придбанням продукції ТОВ "Харківська фабрика напівфабрикатів" та стосуються товару, постачання якого є господарською діяльностю позивача. Відповідно до наявних документів, а саме, актів виконаних робіт, аналітичного звіту, та проведеного позивачем аналітичного аналізу щодо впливу наданих маркетингових послуг на збільшення об'ємів реалізації товару, вбачається, що послуги, надані ТОВ "Промспец консалтинг" та придбані позивачем, стосуються товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю ТОВ "Харківська фабрика напівфабрикатів". Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності ТОВ "Харківська фабрика напівфабрикатів" з продажу товарів та були направлені на отримання доходу.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" було укладено договір у квітні 2011 р. про надання послуг по ремонту обладнання № 040411 від 04.04.2011 р. на загальну суму у розмірі 183 000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 30 500,00 грн.. Предметом даного договору є виконання ТОВ "Промтехноопт" робіт щодо діагностування, ремонту та налагодження випарювального агрегату GUNTNER.

В ході розгляду справи судом встановлено, що дана господарська операція знайшла своє відображення у податковому та бухгалтерському обліку позивача на підставі таких первинних документів, як акт цільового використання матеріалів, акт приймання-передачі послуг щодо ремонту обладнання від 29.04.2011 р. та податкової накладної від 29.04.2011 р. № 542 на загальну суму 183 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30 500,00 грн..

Окрім цього, судом було встановлено, що між ТОВ "Харківська фабрика напівфабрикатів" та ТОВ "Промтехноопт" 10.06.2011 р. було укладено договір купівлі-продажу №100611 щодо придбання позивачем компрессору BITZER HSN7471-75 у кількості 2 одиниці на загальну суму 108 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18 000,00 грн.. Відображення даної операції у бухгалтерському та податковому обліку товариства здійснювалося на підставі видаткової накладної від 10.06.2011 р. № 1001/11 та податкової накладної від 10.06.2011 р. № 377.

В акті перевірки ДПІ зазначила про ненадання до перевірки товарно-траспортних накладних, які б свідчили про транспортування товарно-матеріальних цінностей та документів, які б підтверджували якість товару, що в свою чергу, на думку податкового органу, свідчить про безтоварність даної господарської операції

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" встановлено перелік документів, необхідних для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб. Так, відповідно до положень п.2 даної Постанови такими документами є:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто, діюче законодавство не передбачає, як підставу підтвердження перевезення вантажу для власних потреб наявності товарно-транспортної накладної.

В ході розгляду справи судом на підставі акту перевірки позивача встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін правочину як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Зазначені висновки були викладені і у судових рішеннях Харківського окружного адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду по справам № 2а-8226/11/2070 та № 2а-9525/11/2070.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що, оскільки, спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметами правочинів не є послуги, надання яких обмежене діючим законодавством або потребує отримання будь-яких дозвілів чи ліцензій, сторони мають статус платників ПДВ, то відсутні підстави для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Окрім цього, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду копії первинних документів, а саме, копії договорів, актів виконаних робіт, акту цільового використання матеріалів, акту приймання-передачі послуг щодо ремонту обладнання, видаткових та податкових накладних. Оцінивши ці документи в якості доказів, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи уклали договори, які за змістом є домовленістю, внаслідок яких у сторін виникають взаємні права і обов'язки. Суд зауважує, що укладання договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість полягають у тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 ЦК України).Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результат господарської діяльності замовника послуг.

Суд зауважує, що спір по справі склався з приводу формування платником податків податкового кредиту, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1, п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що мотиви відсутності надання послуг або купівлі-продажу обладнання у спірних правовідносинах, невикористання даних послуг та обладнання у господарській діяльності Позивача або змін у зобов'язаннях платника податків - учасників спірних господарських операцій не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як з'ясовано судом, єдиним мотивом, покладеним суб'єктом владних повноважень в основу судження про порушення позивачем закону є висновки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, викладені у актах перевірок ТОВ "Промспец консалтинг" від 07.04.2011 р. № 546/18-011/37091549 та ТОВ "Промтехноопт" від 01.07.2011 р. № 1489/23-03-05/37092055.

Однак, з положень ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного висновку органу державної податкової служби про нереальність здійснення господарської операції є недостатнью для висновку іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою про визнання господарських операцій такими, що не були вчинені та суперечать закону.

При цьому суд зазначає, що належним та допустимим в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України, доказами нереальності проведеної господарської операції платником податків можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.212 КК України), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно дло ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про визнання правочинів недійсними та стягнення одержаного за таким правочином.

Вивчивши зміст акту перевірки від 31.01.2012 р. № 246/23-212/31432808 суд зазначає, що відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг та придбаного обладнання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків щодо нереальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Промспец консалтинг" і ТОВ "Промтехноопт".

Як витікає зі змісту п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податків) де зазначено, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19. Конституції України, ст.ст. 9, 71, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська фабрика напівфабрикатів" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000522302 від 03.03.2012 року, винесеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська фабрика напівфабрикатів".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21.05.2012 року.

Суддя Заічко О.В.