Постанова № 2421962, 19.10.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.10.2008 р. № 4/528

За позовом Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» простягнення відрахувань за невиконання нормативу робочих місць у розмірі 402027,36 грн.

Суддя Вовк П.В.

Секретар судового засідання Жовтяк Я.В.

Представники:

ПрокурорРибалка Ю.В.

Від позивача Поліщук С.А.

Від відповідачаМельник Е.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.10.2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено 13.10.2008 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся заступник прокурора Дніпровського району м. Києва інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Позивач) з позовом до Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»(далі Відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік у розмірі 402 027,36 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2008 року відкрито провадження у адміністративній справі № 4/528.

09.10.2008 року у судовому засіданні прокурор та представник Позивача позов підтримали та просять суд позов задовольнити та стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 402 027,00 грн., з яких 366 213,00 грн. основного боргу та 35 814,36 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем не сплачені штрафні санкції у сумі 366213,00 грн., відповідно до порядку, передбаченого статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі Закон № 875-XII) за невиконання у 2006 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування 17 інвалідів, передбаченого ст. 19 цього Закону.

Крім того, оскільки основна сума адміністративно-господарських штрафних санкцій у розмірі 366 213,00 грн. станом на час звернення до суду Відповідачем не сплачена Позивач просить суд, стягнути з Відповідача пеню у сумі 35814,36 грн.

Представник Відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, а саме Відповідач зазначає, що відповідно ст. 21 Закону України «Про електроенергетику». створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві. Таким чином для підприємств електроенергетики зберігається чотирьохвідсотковий норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів але базою для нього є кількість працюючих в невиробничій сфері.

Отже, на думку Відповідача відповідно до ст. 21 Закону України «Про електроенергетику»його звільнено від обов'язку створювати робочі місця для інвалідів у частині, що пов'язана з чисельністю персоналу який задіяний у процесі виробництва теплової та електричної енергії, оскільки зазначеною вище нормою змінюється база до якої застосовується норматив у розмірі 4 відсотка.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серія А00 № 780545, 23.05.1997 року Відповідача зареєстровано як юридичну особу Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний код № 21661022.

Як підтверджується матеріалами справи Відповідач здійснює діяльність по виробництву електричної енергії її постачанню за нерегульованими тарифами та виробництву теплової енергії (ліцензія серія АВ № 147865, ліцензія серія АВ № 345681, ліцензія № 345682).

07.03.2008 року Прокуратурою Дніпровського району м. Києва з залученням працівників Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів проведено перевірку Відповідача щодо виконання нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження адміністративно-господарської санкції до Державного бюджету України, про що складено акт № 05-П.

Відповідно до висновків вищезазначеного акту, перевіркою встановлено невиконання Відповідачем нормативу робочих місць, встановленого ст. 19 Закону № 875-XII для забезпечення та працевлаштування 17 інвалідів, оскільки згідно річного звіту Відповідача з праці по формі № 1-ПВ „Звіт з праці" середньооблікова чисельність штатних працівників становить 703 особи, а згідно наданих Відповідачем списків працюючих інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників яким встановлена інвалідність становить - 11 осіб.

У результаті чого Відповідачу нараховано адміністративно-господарську санкцію, передбачену ст. 20 Закону № 875у сумі 366 213,00 грн. та 35814,36 грн. пені за прострочення сплати адміністративно-господарської санкції на 326 днів.

Крім того, перевіркою встановлено, що Позивача не зареєстровано в відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, заява про реєстрацію роботодавця до відділення Фонду соціального захисту інвалідів підприємством не надавалась. Форма № 10-ПІ „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2006 р., до відділення Фонду Позивачем не надавалась.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 875-XII передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу". Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електроенергетику»цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, саме Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, визначено норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок їх встановлення, розміри адміністративно-господарської санкції та порядок її обчислення, а тому, суд вважає посилання Відповідача на ст. 21 Закону України «Про електроенергетику», як на норму, яка на його думку для підприємств електроенергетики у сфері соціальної захищеності інвалідів в Україні визначає норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок їх встановлення є хибним.

Крім того, суд звертає увагу, що положення ст. 21 Закону України «Про електроенергетику»діють з моменту набрання цим Законом чинності, тобто з 20.11.1997 року, а положення ст. 19 Закону № 875, які визначають, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом, а якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону діють з 31.05.2005 року.

Отже, до зазначених правовідносин повинні застосовуватися положення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Щодо посилання Відповідача на пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, суд вважає його необґрунтованим та не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007, № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, Відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарську санкцію за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2006 рік до 15 квітня 2007 року.

Відповідно до відмітки канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом прав держави прокурор в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до адміністративного суду 18.03.2008 року.

Таким чином, з моменту Порушення Відповідачем вимог ст. 19, 20 Закону № 875-XII до моменту звернення прокурора в особі Позивача до адміністративного суду річний строк, встановлений ст. 99 КАС України не сплинув.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Позивачем доведено наявність у Відповідача заборгованості перед органами Фонду соціального захисту інвалідів по сплаті адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 20 Закону № 875 та пені у загальній сумі 402 027,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАСУ, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік, у сумі 402 027,36 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.В.Вовк