Постанова № 24212740, 08.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2012 року 14:26 № 2а-3152/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Адаменко Л.О.,

від відповідача: Магратій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення заборгованості у розмірі 359 988,66 гривень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (далі -позивач, УПФ в Солом'янському районі м. Києва) з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі «Автобусного парку № 3» (далі -відповідач, КП «Київпастранс»), в якому після остаточного уточнення позовних вимог заявою від 08.05.2012 р. просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 359 988,66 грн.

Ухвалою суду від 07 березня 2012 року було відкрито скорочене провадження у даній справі.

02 квітня 2012 року судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду адміністративної справи № 2а-3152/12/2670 за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства та призначено судове засідання на 08 травня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено вимоги статті 4 Закону України від 26 червня 1997 року № 400 «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування»та статтею 14, 17, 19, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV. Так, відповідно до рішень № 2509 від 24.03.2011р., № 4477 від 18.07.2011 року, № 4859 від 18.08.2011 року, № 5039 від 14.09.2011 року, № 5786 від 16.11.2011 року, № 6269 від 21.12.2011 року, №225 від 25.01.2012 року позивачем було застосовано фінансові санкції та пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків. Внаслідок неповної сплати відповідачем застосованих штрафних санкцій та пені утворилася заборгованість, що стало підставою звернення до суду.

У судовому засіданні 08 травня 2012 року, представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позовну заяву стверджував, що фінансово-господарську діяльність здійснює за рахунок власних доходів та коштів місцевого та державного бюджетів, проте у зв'язку з недоотриманням субвенцій та державних асигнувань з Державного та міського бюджету протягом періоду з 2008 року по 2011 рік виконання зобов'язань перед Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва зі сплати страхових внесків в повному обсязі було неможливим. Зазначав, що дотримуючись вимог ч. 6 п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності обігових коштів на розрахункових рахунках здійснював пропорційне перерахування страхових внесків до органів Пенсійного фонду України.

Також відповідач вказував, що згідно рішень про застосування штрафних санкцій, винесених Управлінням Пенсійного фонду у Солом'янському районі м. Києва, періоди за які нараховувались штрафні санкції та пеня, частково збігаються, що свідчить про ймовірне дублювання сум нарахованих фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Як встановлено судом, Комунальне підприємство «Київпастранс»зареєстроване як юридична особа 26.10.2001 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13434665 від 28.03.2012 року.

КП «Київпастранс»має відокремлений підрозділ -Ремонтно-Автобусний парк № 3, що перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва та відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі-Закон №1058-IV) у період до 01.01.2011 року було платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та мало обов'язки з нарахування, обчислення і сплати таких внесків в установлені строки в повному обсязі.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(тут і далі - у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування належить принцип відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків

Згідно п. 1, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

У відповідності до п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з п. 1, п. 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду (п. 9 ст. 20).

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Аналогічні положення містяться в пункті 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженій Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. №64/8663 (далі -Інструкція № 21-1).

У відповідності до п. 10 ст. 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несвоєчасною сплатою філією відповідача - Ремонтно-Автобусний парк № 3 сум страхових внесків протягом 2009 -2011 років, УПФУ в Солом'янському районі м. Києва було винесено ряд рішень, якими на відповідача накладено штрафи та нараховано пеню, а саме:

- рішення № 2509 від 24.03.2011 року, яким застосовано штраф у розмірі 24 967,04 грн. та нараховано пеню у розмірі 66 542,37 грн. Вказане рішення було вручене відповідачу 28.03.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7);

- рішення № 4477 від 18.07.2011 року, яким застосовано штраф у розмірі 31 447,34 грн. та нараховано пеню у розмірі 44 076,23 грн. Вказане рішення було вручене відповідачу 21.07.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11);

- рішення № 4859 від 18.08.2011 року, яким застосовано штраф у розмірі 102 097,66 грн. та нараховано пеню у розмірі 279 313,69 грн. Вказане рішення було вручене відповідачу 22.08.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14);

- рішення № 5039 від 14.09.2011 року, яким застосовано штраф у розмірі 1 262,89 грн. та нараховано пеню у розмірі 2 715,21 грн. Вказане рішення було вручене відповідачу 19.09.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17);

- рішення № 5786 від 16.11.2011 року, яким нараховано пеню у розмірі 11 187,97 грн. Вказане рішення було вручене відповідачу 21.11.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20);

- рішення № 6269 від 21.12.2011 року, яким нараховано пеню у розмірі 8 091,28 грн. Вказане рішення було вручене відповідачу 26.12.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23);

- рішення № 225 від 25.01.2012 року, яким нараховано пеню у розмірі 4 596,68 грн. Вказане рішення було вручене відповідачу 30.01.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Як вбачається з картки особового рахунку страхувальника -«Ремонтно-автобусного парку № 3», нараховані фінансові санкції та пеня були погашені відповідачем частково, сума заборгованості станом на момент розгляду справи становить 359 988,66 гривень.

Доводи відповідача щодо подвійного нарахування штрафних санкцій та пені за одні й ті ж самі періоди не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається з розрахунків фінансових санкцій та пені, доданих до вище перелічених рішень, наведені штрафні санкції та пені були нараховані на різні суми заборгованості та за різні періоди прострочення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 13 ст. 106 Закону № 1058-IV страхувальник має право оскаржити рішення органу Пенсійного фонду про застосування штрафних санкцій та пені до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Вищенаведені рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені відповідачем в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалось, відтак визначені ним суми фінансових санкцій та пені підлягають сплаті у встановлений законом строк.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому питання правомірності застосування штрафних санкцій та нарахування пені не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвал Вищого адміністративного суду України від 08.04.2012 року по справі № К -10088/09.

До того ж, наданими представником відповідача платіжними дорученнями № 1055 від 03.05.2012 року, № 1046 від 28.04.2012 року, № 1014 від 26.04.2012 року, № 1035 від 27.04.2012 року, № 989 від 24.04.2012 року, № 1005 від 25.04.2012 року, 975 від 23.04.2012 року, № 965 від 20.04.2012 року, № 873 від 10.04.2012 року, № 921 від 13.04.2012 року, № 849 від 06.04.2012 року, № 865 від 09.04.2012 року, № 827 від 04.04.2012 року, № 828 від 04.04.2012 року, № 788 від 30.03.2012 року, № 741 від 26.03.2012 року, № 775 від 29.03.2012 року, № 680 від 19.03.2012 року, № 693 від 20.03.2012 року, № 603 від 12.03.2012 року, № 620 від 13.03.2012 року, № 533 від 03.03.2012 року, № 552 від 05.03.2012 року, № 501 від 01.03.2012 року, № 523 від 02.03 2012 підтверджується часткова сплата штрафних санкцій та пені, застосованих згідно вищевказаних рішень, що додатково свідчить про визнання відповідачем правомірності прийнятих позивачем рішень.

Відповідно до абз. 2 ч. 13 ст. 106 Закону № 1058-IV суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.

Відповідач доказів сплати в повному обсязі суми пені та штрафів, застосованих згідно вище перелічених рішень, суду не надав.

Згідно ч. 5 ст. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»вiд 08.07.2010 № 2464-VI, який набирав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача зі сплати штрафних санкцій та пені у розмірі 359 988,66 грн. підлягає стягненню в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Пояснення представника відповідача стосовно неповного фінансування КП «Київпастранс»за рахунок бюджетних коштів не приймається судом до уваги, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не передбачено норм, які встановлюють пільги або інші підстави для звільнення від обов'язку сплати страхових внесків для страхувальників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Більше того, частиною 12 статті 20 вказаного Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, відповідач несе обов'язки щодо сплати страхових внесків і фінансових санкцій в загальному порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що суму фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 359 988, 66 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку страхувальника юридичної особи -відповідача; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов УПФУ у Солом'янському районі м. Києва підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Ремонтно-Автобусного парку № 3 (ідентифікаційний код 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2) заборгованість у розмірі 359 988,66 гривень (триста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 66 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26063721, адреса: 03151, м. Київ, вул. Керченська, 5-А, р/р 256023122613 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 16 травня 2012 року.