Постанова № 24212629, 10.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року 12:05 № 2а-211/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Собка О.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій, зобов'язання прийняти рішення про списання податкового боргу у розмірі 99 824,69 гривень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -позивач, ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України») з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Сумська МДПІ), в якому після остаточного уточнення позовних вимог заявою від 30 травня 2012 року (а.с. 98-99) просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у списанні податкового боргу в сумі 99 824,69 грн.;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про списання податкового боргу у сумі 99 824, 69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем всупереч пункту 21 підрозділу 10 Податкового кодексу України не було списано податковий борг з рентної плати за нафту та газовий конденсат у розмірі 99 824, 69 грн., який існував станом на 01.01.2011 року та залишився несплаченим станом на 01.06.2011 року.

Як зазначав позивач, керуючись нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», було направлено до Сумської МДПІ заяву про списання податкового боргу та неузгоджених податкових зобов'язань, за якими тривають процедури судового оскарження, проте станом на день подання позову рішення від відповідача про списання податкових зобов'язань на адресу позивача не надходило, а отже дане питання підлягає вирішенню в судовому порядку.

В судових засіданнях представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 10 травня 2012 року не з'явився, надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що податковий борг, який обліковувався у позивача станом на 01.01.2011 року, був погашений шляхом зарахування коштів позивача, сплачених платіжним дорученням № 11 від 10.01.2011 року, в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, а отже підстави для списання податкового боргу у розмірі 99 824, 69 грн. у податкового органу відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на неприбуття представника відповідача, належним чином повідомленого судом про час та місце розгляду справи, враховуючи думку позивача з приводу цього питання, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»(код ЄДРПОУ 30019775) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.08.1998 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 12741700 від 16.01.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», керуючись нормами Закону України від 12.05.2011 року № 3320-VI, направила до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції заяву № 19/1-1401 від 03.10.2011р. про списання податкових зобов'язань, в тому числі податкового боргу по рентній платі за газовий конденсат, який обліковувася за даними ДПІ станом на 01.01.2011 року та залишився несплаченим станом на 01.06.2011 року по Лебединському відділенню Сумської МДПІ, у розмірі 99 824,69 грн. (а.с. 16).

На зазначену заяву Сумською МДПІ було надіслано позивачу лист № 6270/10/24-010 від 20.10.2011 р., в якому зазначено, що згідно карток особових рахунків, які ведуться у Лебединському відділенні Сумської МДПІ, станом на 01.01.2011 року заборгованість по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні по ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»складає 99 824,69 грн. В зв'язку із наявністю заборгованості по підприємству була сформована та направлена податкова вимога за № 1/173 від 31.12.2010 на суму 99 824,69 грн. Дана податкова вимога була відкликана 14.01.2011 року в зв'язку з погашенням податкової заборгованості (платіжним дорученням № 11 від 10.01.2011 р.).

В зв'язку з тим, що заборгованість по рентній платі за газовий конденсат що видобувається в Україні, яка обліковувалась згідно карток особових рахунків станом на 01.01.2011 р., була погашена у січні місяці 2011 р., списанню дана сума не підлягає.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 12.05.2011 року №3320-VI підлягає списанню, зокрема:

- податковий борг станом на 1 січня 2011 року Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(крім податкового боргу з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку із порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»;

- визначені контролюючими органами станом на 1 січня 2011 року неузгоджені грошові зобов'язання та пені Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(крім зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», АТ «Чорноморнафтогаз»та ДП «Енергоринок», за якими тривають процедури адміністративного або судового оскарження.

Суми, списані відповідно до положень цього пункту та Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання.

Отже, вказаними вище положеннями передбачено механізм списання сум грошових зобов'язань дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в тому числі ДК «Укргазвидобування», які станом на 01 січня 2011 року є несплаченими (непогашеними). При цьому законодавець не ставить у залежність можливість списання таких зобов'язань (в тому числі податкового боргу) за ознакою їх узгодженості платником податку з контролюючим органом або перебування у процедурі адміністративного чи судового оскарження, цим самим установивши лише один критерій, за яким передбачена така можливість - наявність таких грошових зобов'язань станом на 01 січня 2011 року.

Відповідні рішення про списання зазначених сум приймаються контролюючими органами в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків. У разі відмови контролюючим органом у списанні згідно з цим пунктом платники податків можуть оскаржити такі дії в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу.

Згідно з положеннями цього пункту списанню підлягають суми, що залишаються несплаченими станом на перше число місяця, у якому набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», тобто станом на 01.06.2011р.

Отже, з аналізу даної норми випливає, що підлягає списанню податковий борг, який обліковувався станом на 01.01.2011р. та був несплачений до 01.06.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг, списання якого є предметом даного судового розгляду, виник на підставі поданого ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»податкового розрахунку рентної плати за видобуту нафту, природний газ та газовий конденсат за листопад 2010 року (вх. № 18865 від 16.12.2010 р.), в якому позивачем було самостійно визначено податкові зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат у розмірі 2 284 718,24 грн. (а.с. 94-96).

Згідно акту звірення розрахунків платника з бюджетом № 182 від 31.12.2010 року, розмір заборгованості позивача з рентної плати за газовий конденсат станом на 31.12.2010 року становить 99 824,69 грн. (а.с. 18).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи зворотного боку облікової картки платника податків -позивача, вказана заборгованість обліковувалась за позивачем станом на 01.01.2011 року, однак була погашена 10.01.2011 року шляхом зарахування відповідачем поточних платежів, сплачених позивачем платіжним дорученням № 11 від 10.01.2011 року, в рахунок погашення такого боргу (а.с. 72).

Таким чином податковий орган вважає, що такий податковий борг був погашений та списанню не підлягає.

Проте суд вважає, що відповідач не мав права змінювати призначення платежу, з огляду на наступне.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Водночас, згідно з пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що органи державної податкової служби вправі застосовувати п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01 січня 2011 року, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011 року, відповідно до ст. 58 Конституції України норми п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України не розповсюджуються.

З банківської виписки по рахунку позивача за 10 січня 2011 року вбачається, що платіжним дорученням № 11 від 10.01.2011 року ДК «Укргазвидобування»було сплачено грошові кошти у розмірі 761 572,75 грн. з призначенням платежу «рентна плата за газовий конденсат за грудень 2010 року»(а.с. 103).

Тож відповідач не мав права здійснювати зарахування цих коштів в рахунок погашення податкового боргу з рентної плати за газовий конденсат за листопад 2010 року всупереч напряму сплати, визначеного платником податків.

Суд зазначає, що правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, податковий орган не був наділений також чинним на момент виникнення спірної заборгованості Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, підпунктом 7.7. ст.7 вказаного Закону, що визначав принцип рівності бюджетних інтересів, було передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, ні вказана норма, ні в цілому Закон не визначали повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду України у справах з щодо застосування вказаної норми права у аналогічних правовідносинах (постанова ВСУ від 01.12.2009 р. у справі 21-1234 во 09; постанова у справі 21-1162во09, та інші), а також правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній Інформаційному листі адміністративним судам України від 20.07.10р. № 1112/11/13-10.

З наведеного вбачається, що податковий борг позивача у розмірі 99 824,69 грн., який утворився станом на 01 січня 2011 року, був неправомірно погашений відповідачем шляхом зарахування коштів, які поступили на особовий рахунок позивача за іншим цільовим призначенням, в рахунок погашення такого боргу на підставі ст. 87 Податкового кодексу України.

Вказаним спростовуються твердження відповідача щодо відсутності у позивача податкового боргу з рентної плати за газовий конденсат за листопад 2010 року у розмірі 99 824,69 грн., який не погашений до 01.06.2011 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у списанні податкового боргу по рентній платі за газовий конденсат у розмірі 99 824,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Сумської міжрайонної державної податкової інспекції щодо відмови у списанні податкового боргу в сумі 99 824,69 гривень.

3. Зобов'язати Сумську міжрайонну державну податкову інспекцію прийняти рішення про списання податкового боргу з рентної плати за газовий конденсат у розмірі 99 824,69 гривень.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»судові витрати у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 16 травня 2012 року.