Постанова № 24212397, 03.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2012 року № 2а-3638/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадженняза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ СХІД»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києвапроскасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі міста Києва № 0000722320 від 05.03.2012, за виключенням 37103,77 грн. та штрафних санкцій на суму 9271 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 19.04.2012 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів. Присутні у судовому засіданні представники сторін повідомлені про те, що справа буде розглянута протягом десяти днів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.02.2012 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «ТІДІСІ СХІД»ДПІ у Деснянському районі міста Києва складено Акт № 771/23-06/35493625 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201 ПК України, та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 1000650 грн.

05.03.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722320, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1000650 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 60496 грн.

Як встановлено судом, позивачем було укладено договори поставки автомобільних шин № 2 від 01.12.2010 з ТОВ «КБ ОКСІДОН»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100301758) та № 30-12/02 від 30.12.2010 з ТОВ «ФЕЛІС КО»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100301751) (далі -Договори), на виконання яких протягом грудня 2010 року та січня 2011 року ТОВ «КБ ОКСІДОН»та ТОВ «ФЕЛІС КО»поставили ТОВ «ТІДІСІ СХІД»автомобільні шини на загальну суму 7859091,44 грн., що підтверджується належним чином оформленими податковими деклараціями з ПДВ, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та податковими накладними.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «ТІДІСІ СХІД»пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201 ПК України на суму 963564,23 грн. стала встановлена ним нікчемність вищевказаних Договорів у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у грудні 2010 року та січні 2011 року, які підпадають під визначення пп.пп. «а», «б»п. 185.1 ст. 185 ПК України, не підтвердженням наявності поставок від ТОВ «КБ ОКСІДОН»та ТОВ «ФЕЛІС КО»на користь ТОВ «ТІДІСІ СХІД», недостатньою кількістю працівників та матеріальних ресурсів на вказаних підприємствах, а також, що ТОВ «КБ ОКСІДОН»та ТОВ «ФЕЛІС КО»мають ознаки фіктивності та наявність кримінальних справ відносно цих підприємств за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З матеріалів справи видно, що зобов'язання за Договорами поставки автомобільних шин між ТОВ «ТІДІСІ СХІД» та ТОВ «КБ ОКСІДОН», ТОВ «ФЕЛІС КО»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними та податковими накладними, банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до пп.пп. «а», «б»п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Водночас, твердження відповідача про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні ТОВ «ТІДІСІ СХІД»товарів у ТОВ «КБ ОКСІДОН», ТОВ «ФЕЛІС КО»у грудні 2010 року та січні 2011 року, які підпадають під визначення пп.пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, а також про непідтвердження наявності поставок від ТОВ «КБ ОКСІДОН», ТОВ «ФЕЛІС КО»на користь ТОВ «ТІДІСІ СХІД»не відповідають дійсним обставинам справи та спростовується належним чином оформленими видатковими накладними та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Товарність господарських операцій між ТОВ «ТІДІСІ СХІД»та ТОВ «КБ ОКСІДОН», ТОВ «ФЕЛІС КО»підтверджується також залученими до матеріалів справи видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками.

Судом не приймається посилання відповідача на недостатню кількість працівників на вказаних підприємствах як на підставу для нікчемності Договорів, оскільки з наявних у справі доказів видно, що зобов'язання за Договорами між ТОВ «ТІДІСІ СХІД»та ТОВ «КБ ОКСІДОН», ТОВ «ФЕЛІС КО»виконані сторонами у повному обсязі, а тому порушення контрагентами позивача трудового законодавства не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.01.2011 у справі №К-28642/10.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 53-9319 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, видаткових накладних та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «КБ ОКСІДОН»та ТОВ «ФЕЛІС КО»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «ТІДІСІ СХІД»та ТОВ «КБ ОКСІДОН», ТОВ «ФЕЛІС КО»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «КБ ОКСІДОН», ТОВ «ФЕЛІС КО»та ТОВ «ТІДІСІ СХІД»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.10.2010 у справі №К-22322/10, від 02.03.2009 у справі №К-21781/07 тощо.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «КБ ОКСІДОН», ТОВ «ФЕЛІС КО»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 1000650 грн., віднесена ТОВ «ТІДІСІ СХІД»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «КБ ОКСІДОН»та ТОВ «ФЕЛІС КО»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «КБ ОКСІДОН»та ТОВ «ФЕЛІС КО»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Деснянському районі міста Києва про порушення ТОВ «ТІДІСІ СХІД»пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201 ПК України, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000722320 від 05.03.2012 в частині суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 963546,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51225 грн., -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ СХІД»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000722320 від 05.03.2012 в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 963546,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51225 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ СХІД»(02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-А; код ЄДРПОУ: 35493625) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 41) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко