Постанова № 24212290, 20.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2012 року № 2а-3918/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової службипровизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 р. №0000103920, №00001323920

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби №00000103920 та №0000123920 від 05.03.2012 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах справи містяться заперечення Відповідача, в яких зазначено, що позапланова виїзна документальна перевірка Позивача проводилась відповідно до Постанови від 06.01.2012 р. старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва старшого лейтенанта ОСОБА_1 встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №79-00227, порушена за ознаками скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 КК України. Проведеними заходами по вказаній кримінальній справі встановлено, що директор та засновник ТОВ «Прайм Аутдор»гр. ОСОБА_2, зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності, а отже на підставі пояснень свідка Відповідачем зроблені висновки, що угоди між Позивачем та ТОВ «Прайм Аутдор»містять ознаки нікчемних правочинів (зокрема, підписання документів від імені контрагентів не уповноваженими особами, відсутність реальної можливості у контрагентів Позивача виконати свої договірні зобов'язання). На думку Відповідача, податкові повідомлення-рішення прийняті в межах вимог Закону, а вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(надалі по тексту Позивач) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Прайм Аутдор»за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 22.02.2012 р. за № 154/42-50/30722204 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Інтеренергоком»в результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся на суму 8 955 760,00 грн., у тому числі заниження за 9 місяців 2010 року у сумі 8 955 760 грн.; пп.7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 7 164 608,00 грн. у тому числі у липні 2010 року у сумі 7 164 608,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем було подано заперечення до Акту перевірки до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, проте останнім не було враховано заперечень, наданих Позивачем, та залишено висновки акту перевірки без змін.

На підставі даного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийняте податкове повідомлення-рішення: від 05.03.2012 р. № 0000103920 про сплату 8 955 760,00 грн. (за основним платежем -7 164 608,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 791 152,00 грн.) податку на додану вартість, застосованих за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями); від 05.03.2012 р. №0000123920 про сплату податку на прибуток на загальну суму 11 104 070 ,00 грн. (штрафні санкції в сумі -2 238 940,00 грн. та за основним платежем 8 955 760,00 грн.) застосованих за порушення п. 5.1 пп. 5.2.1. , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

По-перше. В частині щодо виявлених порушень пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Аутдор»(Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравозапчастина»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/07 від 20.07.2010 р. (надалі по тексту Договір №20/07).

У відповідності до п. 1.1 Договору №20/07, Продавець продає, а Покупець приймає у власність товар найменування, сорт, кількість, ціна та сума якого зазначається в Специфікаціях (Додатках), які являються невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1 Договору №20/07, Покупець сплачує суму за товар шляхом перерахування грошових засобів на поточний рахунок Продавця, не пізніше 90 днів з дня отримання товару.

Відповідно до 3.1 Договору №20/07, право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання товаророзпорядчих документів (накладна, акт прийому-передачі та ін.).

Згідно п. 3.2 Договору №20/07, приймання товару по кількості, якості та комплектності здійснюється у відповідності з інструкціями П-6, П-7 повноважними представниками сторін на складі продавця за адресою: м. Львів вул. Жовковська, 63.

У відповідності до Специфікації №1 від 20.07.2010 р. Продавець продав, а Покупець придбав у власність наступний товар: напівфабрикат BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт., в кількості 20 000 кг, ціна за 1 кг 99,72 грн.; напівфабрикат BLUE»4 сорт, кількість 282 000, вартість за кг 38,00 грн., на загальну суму 15 252 480,00 грн. та Специфікації №2 від 30.07.2010 р. Продавець продав, а Покупець придбав у власність наступний товар: напівфабрикат BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт., в кількості 80 000 кг, ціна за 1 кг 100,16 грн. без НДС; напівфабрикат BLUE»4 сорт, кількість 400 000 кг, ціна за 1 кг без НДС складає 38,00 грн. на загальну суму 27 855 360,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по банківським рахункам (копії даних документів містяться в матеріалах справи).

Крім того, в матеріалах справи міститься накладна повернення №Да 005190/1 від 04/02/2011 на напівфабрикат BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт., в кількості 1000 шт. на загальну суму 100160,00 грн. та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Відповідач зазначає: «Позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Укравтозапчастина»проводилась відповідно до Постанови від 06.01.2012р. старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва, старшого лейтенанта ОСОБА_1 встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва перебуває кримінальна справа № 79-00227, порушена за ознаками скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. З ст. 212 КК України. Проведеними заходами по вказаній кримінальній справі встановлено, що директор та засновник ТОВ «Прайм Аутдор»громадянин ОСОБА_2 зареєстрував вищевказане підприємство за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності.

Так, в ході допиту громадянина ОСОБА_2 як свідка, останній зазначив, що підписував документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Прайм Аутдор" не розуміючи суті даних документів, а тому дані документи є неправдивими.

26.12.2011 року проведений обшук за адресою розташування офісного приміщення "конвертаційного центру" в ході якого, з поміж багатьох інших печаток, було вилучено печатку ТОВ "Прайм Аутдор". В ході проведення досудового слідства встановлено, що ТОВ "Укравтозапчастина" мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Прайм Аутдор".

За даними Пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Прайм Аутдор" є гр. ОСОБА_2 (код засновника НОМЕР_1) сума в статутному фонді - 64000,00грн.

В ході допиту як свідка (протокол допиту від 06.09.2011р м. Київ.), ОСОБА_2 показав, що реєстрація ТОВ "Прайм Аутдор" була здійснена за наступних обставин. В 2006 році гр. ОСОБА_2 працював на ТД "Ізумруд" на посаді торгового представника, де і познайомився з гр. ОСОБА_3 В червні 2010 року ОСОБА_2 було запропоновано ОСОБА_3 перереєструвати на своє ім'я ТОВ "Прайм Аутдор" та призначити себе на посаду директора за винагороду 100 дол. США. З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 "... Я усвідомлював що перереєстрація підприємства на моє ім'я здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_3 та інших осіб... ". Для перереєстрації підприємства у нотаріуса гр. ОСОБА_2 підписав Статут ТОВ "Прайм Аутдор" та інші документи, які на даний час не пам'ятає, та поставив підпис у книзі вчинення нотаріальних дій. У подальшому гр. ОСОБА_2 відкрив розрахунковий рахунок у філії КБ "Південний". Для цього він разом з гр. ОСОБА_3 поїхав до банку, де за вказівкою ОСОБА_3 Підписав всі необхідні документи для відкриття рахунку. За свідченнями гр. ОСОБА_2 печатка ТОВ "Прайм Аутдор" завжди знаходилась у гр. ОСОБА_3 Також, разом з ОСОБА_3 гр. ОСОБА_2 їздив по ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва для отримання свідоцтва платника ПДВ. З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 "... Після чого ОСОБА_2 приїздив, як правило, до мого будинку та давав мені документи для підписання, а саме: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, за підписання яких мені ОСОБА_2 сказав, що буде платити 100 доларів США щомісячно, будь-яких робіт та послуг я нікому не виконував. Всі документи, підписані від мого імені являються неправдивими... "

Відповідно до бази даних АІС «Податки»встановлено, що декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 міс. 2010 року підприємство не подавало. Остання податкова звітність з податку на прибуток подана за 1 півріччя 2010 року. Наявності основних фондів підприємство не декларувало (додаток К1 до декларації не подано).

ТОВ "Прайм Аутдор" створено без врахування вимог п.1 ст.42 ГК України «...підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку...».

ТОВ «Прайм Аутдор»зареєстровано в державному органі реєстрації на підставі неправдивих даних, з порушенням діючого законодавства України».

На підставі вищевикладеного Відповідачем зроблено висновок про порушення Позивачем ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а первинні документи, що виписані ТОВ «Прайм Аутдор»не можуть бути прийняті до уваги як документи, що підтверджують правомірне віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених за товари (послуги) по операціям з ТОВ «Прайм Аутдор».

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «Прайм Аутдор»ліквідоване або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, вироків суду по справам за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеним договором позивачем було придбано товар, отже договір було належним чином та в повному обсязі виконано.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: договори, специфікацію на товар, рахунки-фактури, картки рахунків, податкові накладні.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в разі не сплати контрагентом податкових зобов'язань, а тому податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби від 05.03.2012 р. № 0000103920 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. за № В/9991/1186/11, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2011 р. за № К/9991/2957/11, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.10.2011 р. за № К/9991/14602/11.

По-друге. В частині щодо виявлених порушень п. 5.1 пп. 5.2.1. , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що між ТОВ «Укравтозапчастина»(Комітент) та ПП «Бізнес-8» (Комісіонер) було укладено Договір комісії №16/12/09 від 16.12.2009 р. (надалі по тексту Договір №16/12/09).

Згідно з п. 1.1 Договору №16/12/09, в порядку та на умовах обізнаності даного Договору Комітент доручає, а Комісіонер приймає зобов'язання від свого імені та за свій рахунок здійснити реалізацію на експорт шкіряного напівфабрикату BLUE».

У відповідності до п.1 2 Договору №16/12/09, умови реалізації товару на експорт, кількість товару, який належить реалізувати, мінімальна ціна реалізації, вартість, найменування і асортимент Товару зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору №16/12/09, Комітент відповідно до даного Договору зобов'язаний передати товар Комісіонеру по акту приймання-передачі за адресою -м. Львів, вул. Жовківська, 63.

В матеріалах справи містяться: Специфікація № 10 від 20.07.2010 р. зазначено, що Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується здійснити експорт товару по наступним умовам: напівфабрикат «WET-BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт., в кількості 20 000 кг, ціна за 1 кг в дол. США 14,00; напівфабрикат BLUE»4 сорт, кількість 282 000 кг, ціна за 1 кг в дол. США 5,20, на загальну суму 1 746 400,00 дол. США до Специфікації було підписано Акт приймання-передачі №1 до Специфікації № 10 від 20.07.2010 р. та Специфікації №12 від 30.07.2010 р. зазначено, що Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується здійснити експорт товару по наступним умовам: напівфабрикат BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт., в кількості 80 000 кг, ціна за 1 кг в дол. США 14,00; напівфабрикат BLUE»4 сорт, кількість 400 000 кг, ціна за 1 кг в дол. США 5,20, на загальну суму 3 200 000,00 дол. США до Специфікації було підписано Акт приймання-передачі №1 до Специфікації № 11 від 30.07.2010 р.

Між Позивачем та ПП «Бізнес-8»було підписано додаткову угоду №1 до Договору комісії № 16/12/09 від 16.12.09 р. до Специфікації №11 від 30.07.2010 р. підписана 04.02.2011 р. (надалі по тексту Додаткова угода №1).

У відповідності до умов додаткової угоди, передбачено, що в зв'язку з змінами умов експорту напівфабрикатів BLUE», сторони договорилися про повернення 1000 кг (одної тисячі кг) напівфабрикату BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт., зазначеною в специфікації №11 від 30.07.2010 р. до Договору комісії №16/12/09 від 16.12.2009 р. на загальну суму 14 000,00 дол. США.

До Додаткової угоди №1 було підписано Акт приймання-передачі № 1 від 04.02.2011 р. про повернення товару Комісіонера напівфабрикатів BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт. у кількості 1000 кг на адресу знаходження складських приміщень - м. Львів, вул. Жовківська, 63 (Комітента).

В матеріалах справи міститься Акти-звіти по виконанню робіт, додатки до Актів-здачі, ВДМ.

Зобов'язання Позивача за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

З аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Товар, який було придбано Позивачем у ТОВ «Прайм Аутдор»в подальшому був реалізований ПП «Бізнес-8»та в подальшому реалізовано за межами України, що підтверджується Договорами, які містяться в матеріалах справи.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 05.03.2012 р. № 0000123920, а отже вимоги Позивача є обґрунтованими.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби № 00000103920 та №0000123920 від 05.03.2012 р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук