Постанова № 24212250, 24.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року № 2а-3722/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 120 800,40 грн.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Подільському району м. Києва (далі - Позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 120 800,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що станом на 17.02.2012 року за Відповідачем обліковується податковий борг, а саме з податку на доходи фізичних осіб 44 208,88 грн. та з податку на додану вартість на суму 76 591, 50 грн. Дана заборгованість виявлена документальною плановою виїзною перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відповідача за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами проведення якої винесені податкові повідомлення-рішення від 06.01.2011 року №0002571730/2 на суму 44 208,88 грн. по податку на додану вартість; від 06.01.2011 року №0002581730/2 на суму 76591,50 грн. з податку на додану вартість; від 07.10.2010 року №002561730/0 на суму 431521,50 грн. з податку на додану вартість; від 07.10.2010 року №02551730/0 на суму 135626,33 грн.

Відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надавав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та податку на додану вартість були матеріали перевірки (акт № 93/17-405/2846403311 від 23.09.2010 р. про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. (далі - акт перевірки).

ОСОБА_1 листом ДПІ у Подільському районі м. Києва від 31.08.2010 р. №13222/М/17-426 було запропоновано надати письмові пояснення щодо фактичного виду діяльності, розрахункових рахунків, форми проведення розрахунків, ведення обліку доходів та витрат, використання праці найманих осіб та ін. Як зазначено в п.1.12 акту перевірки. СПД-ФО ОСОБА_1 документів до перевірки не надав, перевірку проведено на підставі відомостей з центральної бази даних ДРФО України про суми виплачених доходів, звітів суб'єкта малого підприємництва та матеріалів зустрічної перевірки з Представництвом «Веолія Вода Чеська Республіка, А.С.».

Перевіркою встановлено, що в період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. СПД ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за умови сплати єдиного податку за ставкою 200,00 грн. При перевірці правильності відображення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва у 2009 році встановлено, що обсяг виручки за даними скаржника складає 490930,00 гри., за даними перевірки - 637657,35 грн. Розбіжність виникла за рахунок того, що приватним підприємцем до складу виручки не включено кошти, виплачені йому в 3 кварталі згідно ЦКД ДРФО ДПАУ фірмою «Альтфатер Київ»у розмірі 51000,00 грн. та Представництвом «Веолія Вода Чеська республіка Л.С.»у розмірі 95727,35 грн. Таким чином, у IV кв. 2009 р., перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, СПД ОСОБА_1 перевищено обсяг виручки 500 тис. грн.

У зв'язку з перевищенням СПД ОСОБА_1 обсягу виручки 500 тис. грн. у 2009 році, приватний підприємець втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та підлягає реєстрації платником податку на додану вартість з 01.01.2010р.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 06.01.2011р. №0002571730/2 на суму 44208,88 по податку з доходів фізичних осіб; від 06.01.2011р. №0002581730/2 на суму 76591,50 грн. з податку на додану вартість; від 07.10.2010р. №0002561730/0 на суму 431521.50 грн. з податку на додану вартість; від 07.10.2010р. №0002551730/0 на суму 135626.33 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження СПД ОСОБА_1 донараховано 44208,88 грн. податку з доходів фізичних осіб та 76591,50 грн. податку на додану вартість (в тому числі 51061.00 грн. за основним платежем та 25530,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідачем оскаржено вказані повідомлення-рішення до Окружного адміністративного суду м. Києва. Постановою Окружного адміністративного від 21.04.2011р. у справі №2а-4509/11/2670 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Відповідач оскаржив вказану постанову до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011р. по справі № 2а-4509/11/2670 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін.

Враховуючи, що станом на 17.02.2012 р. за Відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб 44208.88 та з податку на додану вартість на суму 76591,50 грн., сума податкової заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28.06.1999 № 746/99), що діяла в оскаржуваний період, передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1999 № 1251-ХІІ. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції.

Пунктом 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.

Як зазначалось вище, відповідач зареєстрований як платник податків та застосовує спрощену систему оподаткування, що покладає на нього обов'язок не перевищувати обсяг виручки 500 000 грн.

Як встановлено перевіркою, Позивачем не включено кошти, виплачені йому в 3 кварталі згідно ЦКД ДРФО ДПАУ фірмою «Альтфатер Київ»у розмірі 51000,00 грн. та Представництвом «Веолія Вода Чеська республіка Л.С.»у розмірі 95727,35 грн., а відтак він підлягає реєстрації платником податку на додану вартість з 01.01.2010р.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

У підпункті 2.3.1. пункту 2.3 статті 2 цього Закону передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Статтею 16.1. ПКУ № 2755-VI закріплено обов'язки платника податків, зокрема платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У відповідності до п. 54.1 ст 54 ПКУ № 2755-VI платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені(крім випадків, передбачених податковим законодавством), яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, виходячи з положень п. 56.11. ст..56 ПКУ № 2755-VI податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно п. 31.1 ст. 31 ПКУ № 2755-VI строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства та наявних в матеріалах справи документів, Суд приходить до висновку щодо порушення Позивачем встановлених законодавством правил спрощеної системи оподаткування, а отже зобов'язаний сплатити донараховані 44208,88 грн. податку з доходів фізичних осіб та 76591,50 грн. податку на додану вартість (в тому числі 51061.00 грн. за основним платежем та 25530,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-ХІІ) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно ст. 62 ПКУ № 2755-VI податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.14.1.137. ст. 14 ПКУ № 2755-VI орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.5 статті 41 ПКУ № 2755-VI передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Податковий борг (виходячи з положень п. 14.1.175. ст. 14 ПКУ № 2755-VI) - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПКУ № 2755-VI орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПКУ № 2755-VI органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (04215, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_2) на рахунок: УДК у Подільському районі м. Києва, 36866872, МФО 820019, р/р 34129999700008) суму податкового боргу в сумі 120800,40 грн. (сто двадцять тисяч вісімсот грн.40 коп.)

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук