Постанова № 24212018, 15.05.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/349/12

10:50

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання -Самокішин М.І.;

з участю:

представника позивача -Чумака Д.О.;

представника відповідача -Васійчука С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Оптітрейд" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 20.02.2012 року адміністративному позові позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2011 року №0001280231.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 вересня 2011 року посадовими особами відділу оперативного контролю ДПІ у м. Чернівці була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Оптітрейд" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ "Віта Фокс" за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оптітрейд" та виявлено порушення ведення податкового обліку, а саме завищено суму податкового кредиту на суму 135936 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, чим було порушені вимоги п.198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України.

07 жовтня 2011 року ДПІ у м. Чернівці було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001280231, яким було зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість приватному підприємству "Оптітрейд" на суму 134117 грн. та накладено штраф в розмірі 1 гривня.

Позивач зазначив, що ревізорами досліджувалась наступна господарська операція.

Між ПП "Оптітрейд" та ТОВ "Віта Фокс" було укладено 10.06.2011 року договір поставки №1/100611, відповідно до якого ТОВ "Віта Факс" мав постановити ПП "Оптітрейд" розважальні автомати в кількості 37 штук згідно специфікації, що додана до договору як його невід'ємна частина.

Загальна вартість обладнання за договором склала 815616,18 грн., з них ПДВ 135936,03 грн. Покупець - ПП "Оптітрейд" зобов'язався оплатити обладнання та вивезти його зі складу в м. Одеса шляхом самовивозу.

Після укладення зазначеного договору ПП "Оптітрейд" здійснило в період з 22.06.2011 року по 30.06.2011 року повну оплату придбаного обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою.

22.06.2011 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі продукції та відповідна видаткова накладна.

Обладнання було вивезено зі складу ТОВ "Віта Фокс" в м. Одеса перевізником, СПД ОСОБА_3, за відповідними адресами в Автономній Республіці Крим.

В подальшому, зазначене обладнання було передано ПП "Оптітрейд" в оренду підприємцю ОСОБА_4 для використання на території АРК на підставі відповідного договору від 01.07.2011 року.

Також позивач зазначив, що в акті перевірки ревізорами зроблено висновок, що договір поставки обладнання, укладений між ПП "Оптітрейд" та ТОВ "Віта Фокс" 10.06.2011 року, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а отже, у відповідності до ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Позивач вважає, що наявні під час перевірки документи (договір та специфікація до нього, сертифікати відповідності на придбаний товар, акт приймання-передачі обладнання, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортні накладні та транспортування обладнання, подальший договір оренди розважальних апаратів) відповідають вимогам нормативних документів та норм ділового обороту, містять необхідні реквізити тощо.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення в якому зазначив, що підприємством не підтверджено належними документами виконання умов договору поставки №1/100611 від 10.06.2011 року, а саме п.1.1, 2.6, 3.1, 3.3, 3.4, 3.5, 5.1.

Відповідач зазначив, що відповідно до наданих регістрів бухгалтерського та податкового обліку відсутні витрати на транспортування продукції, а також товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування (доставку) обладнання. В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ПП "Оптітрейд" із ТОВ "Віта Фокс" не мали реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене, підприємством не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок від ТОВ "Віта Фокс".

В договорі на поставку №1/100611 від 10.06.2011 року та видатковій накладні від 22.06.2011 року не виявлено, прізвищ та посад посадових осіб або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у складанні акту прийому-передачі обладнання, відсутні дата складання акту, не виявлено прізвищ та посад посадових осіб або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у складанні регістрів бухгалтерського обліку приведених вище з боку ПП "Оптітрейд" і ТОВ "Віта Фокс".

Даний договір укладений 10.06.2011 року, дата складання акту прийому-передачі відсутня при цьому, керівник підприємства в червні 2011 року документи на відрядження не оформляв.

Також відповідач зазначив, що до проведення перевірки надано сертифікати відповідності в яких визначено термін з серпня 2011 року по липень 2012 року при тому, що операція з поставки обладнання задокументована в червні 2011 року. Крім того для проведення перевірки не надано, а перевіркою не встановлено довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

10 червня 2011 року укладений договір поставки №1/100611 між товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Фокс" (постачальник) та приватним підприємством "Оптітрейд"(покупець). Згідно з умовами даного договору постачальник зобов'язаний надати, а покупець прийняти і оплатити на підставах даного договору і додатків до нього розважальні автомати в кількості 37 штук згідно сертифікації, яка додана до договору як його невід'ємна частина (а.с. 78-81).

22 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Фокс" (постачальник) та приватним підприємство "Оптітрейд" (покупець) складено акт прийому-передачі продукції. В якому зазначено, що постачальник надав, а покупець отримав обладнання на суму 815616,18 грн.(а.с. 82).

22 червня 2011 року продавцем товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Фокс" на покупця приватне підприємство "Оптітрейд" виписано податкову накладну на загальну суму з ПДВ 815616,18 грн. (ПДВ 135936,03 грн.) (а.с.126).

Цього ж числа 22 червня 2011 року ТОВ "Віта Фокс" надано приватному підприємству "Оптітрейд" видаткову накладну на суму 815616,18 грн. в тому числі ПДВ 135936,03 грн. (а.с. 83).

01 липня 2011 року укладений договір оренди розважального обладнання між приватним підприємством "Оптітрейд" в особі директора Костенчука В.Д. (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар). Згідно з умовами даного договору орендодавець зобов'язується передати орендарю для використання і отримання доходу розважальне обладнання згідно додатку №1 (а.с. 84-87).

01 липня 2011 року між приватним підприємством "Оптітрейд" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) складено акт прийому-передачі розважального обладнання згідно договору від 01 липня 2011 року (а.с. 88).

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці в період з 09.09.2011 року по 15.09.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Оптітрейд".

22 вересня 2011 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №3007/23-1/31742504, про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Оптітрейд", з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Фокс" за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

Згідно акта перевірки, було встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, завищено суму податкового кредиту на 135936 грн., що призвело до завищення рядка 19 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду", рядка 20.2 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на суму 134117 грн. та завищення рядка 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на суму 1819 грн.;

П.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Оптітрейд" з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями;

Відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с. 8-29).

27 вересня 2011 року приватне підприємство "Оптітрейд" надало начальнику Державної податкової інспекції у м. Чернівці заперечення на акт перевірки (а.с. 30-32).

04 жовтня 2011 року Державна податкова інспекція у м. Чернівці надіслала на адресу ПП "Оптітрейд" відповідь на заперечення в якому зазначила, що надані позивачем до заперечення копії документів, не спростовують висновки викладені в акті документальної перевірки від 22.09.2011 року № 3007/23-1/31742504, у зв'язку з чим ДПІ у м. Чернівці за результатами розгляду заперечення, висновки викладенні в акті документальної перевірки залишено без змін (а.с. 33-40).

07 жовтня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівці було прийнято спірне податкове повідомлення -рішення №0001280231, яким приватному підприємству "Оптітрейд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134117 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1 грн. (а.с. 94).

17 жовтня 2011 року приватне підприємство "Оптітрейд" звернулось із скаргою до Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області(а.с. 42-44).

03 листопада 2011 року Державна податкова адміністрація в Чернівецькій області прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 07 жовтня 2011 року №0001280231 про зменшення на 134117 грн. від'ємного значення податку на додану вартість та застосування штрафної санкції в розмірі 1 грн., а скаргу без задоволення (45-50).

14 листопада 2011 року приватне підприємство "Оптітрейд" подало до ДПС України повторну скаргу в якій просило скасувати рішення ДПІ у м. Чернівці №0001280231 від 07.10.2011 року(а.с. 51-53).

12 січня 2012 року ДПС України прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 07.10.2011 року №0001280231 та рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, а скаргу без задоволення(а.с. 54-56).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом "а" п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 10 червня 2011 року укладений договір поставки №1/100611 між товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Фокс" (постачальник) та приватним підприємством "Оптітрейд" (покупець) предметом якого є: пп. 1.1 постачальник зобов'язаний надати, а покупець прийняти і оплатити на підставах даного договору і додатків до нього розважальні автомати в кількості 37 штук згідно специфікації, яка додана до договору як його невід'ємна частина(а.с. 78-81).

Заперечуючи проти позову податковий орган посилаючись на довідку №2202/23-34/32642173/69 від 01.09.2011 року (а.с.122-124) вказував на те, що звіркою ТОВ "Віта Фокс" згідно наявних матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП "Оптітрейд".

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділами 1-3 договору №1/100611 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Фокс" та приватним підприємством "Оптітрейд" передбачені і визначені умови поставки, оплати та передавання-прийняття товару, які є волевиявленням сторін, визначені і погоджені на власний розсуд в розумінні вимог ст.628 Цивільного Кодексу України, та виконувались з врахуванням норм ст.629 цього Кодексу. Посилання представників відповідача про недотримання вимог прийняття-передачі товару є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, так як порядок отримання продукції позивачем та контрагентом дотримано у відповідності до укладених умов, спір з даного приводу між ними відсутній, а стандарти, технічні умови, особливості, і т.і. влаштовувало сторін. Що в свою чергу підтверджує доводи позивача про отримання товарно-матеріальних цінностей, та спростовує заперечення представників відповідача в цій частині.

Факт реальності операції в ході судового розгляду справи позивачем повністю доведено наступним: наявністю податкової накладної №6 та видаткової накладної №1/22.06.11 згідно якої 22.06.2011 року позивачем отримано товар від продавця на загальну суму 815616,18 грн.; актом прийому-передачі розважального устаткування згідно договору від 10 червня 2011 року.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих в ході судового розгляду справи документів (видаткових накладних, податкових накладних та акту прийому-передачі вбачається, що суб'єктами господарювання (покупцями та продавцями) зазначено всі реквізити (за допомогою яких можна ідентифікувати останніх), та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88, а також підтверджено реальність господарських операції по ланцюгу реалізації придбаних товарів.

Виходячи з викладеного позивачем правомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові та податкові накладні, оскільки не було підстав які б забороняли у відповідності до п.2.15 та п.2.16 Положення №88, приймати ці документи до виконання.

Заперечуючи проти позову, відповідач (окрім іншого) вказував на відсутність товарно-транспортних накладних, які б свідчили про транспортування (доставку) обладнання і відповідно підтверджували реальність операції. Однак з такими запереченнями суд погодитись не може виходячи із того, що вказані документи в розумінні вимог ПК України не є визначальними документами, які дають право на включення сум до податкового кредиту при покупці товарів (послуг).

Незважаючи на це позивачем такі заперечення повністю спростовані наданими товарно-транспортними накладними (ААБ №047074 від 2506.2011 року, ААБ №047075 від 29.06.2011 року, ААБ №047072 від 28.06.2011 року), згідно яких СПД ОСОБА_3 отримав від ТОВ «Віта Фокс» на замовлення ПП «Оптітрейд» розважальне обладнання в загальній кількості 37 шт., для доставки в пункт призначення АР Крим, Судак (а.с.68-70).

Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він являється приватним підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, а згідно свідоцтва про сплату єдиного податку одним із видів його діяльності є транспортно-експедиційні послуги (а.с.136-137). Підтвердив здійснення вказаної господарської операції, зазначивши при цьому, що товар отримувався ним саме в м. Одеса, а не в м.Чернівці та доставлявся на Південний берег АР Крим.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона надавала ПП «Оптітрейд» послуги по підготовці документів на здійснення зазначеної господарської операції (купівлі-продажу і передачі в оренду) розважального обладнання. При цьому також спростувала той факт, що обладнання знаходилось в м.Чернівці, обґрунтувавши тим, що в своїх поясненнях, які надані податковому органу до перевірки вона зазначила, що юридична адреса ПП «Оптітрейд» знаходиться в м.Чернівці по вул. Маяковського, 2/8, а не саме обладнання, яке також не могло знаходитись за цією адресою, оскільки за цією адресою відсутні складські приміщення.

Слід також зазначити, що в ході судового розгляду відповідачем не заперечувався той факт, що розважальне обладнання було передане в оренду, а тому відповідно до ч.3 ст.72 КАС України суд вважає ці обставини за доведені і такі, що не підлягають доказуванню, що окрім цього також підтверджується встановленими обставинами справи, які підтверджені належними і допустимими доказами (договір оренди розважального обладнання між ПП "Оптітрейд" та ПП ОСОБА_4 від 01 липня 2011 року та акт прийому-передачі розважального обладнання від цього ж числа, згідно якого отримане обладнання відповідає (співпадає) специфікації до договору поставки від 10.06.2011 року).

Заперечуючи проти позову відповідач також вказував на те, що договір поставки обладнання задокументований в червні 2011 року, а сертифікати якості надані до перевірки терміном дії з серпня 2011 року по липень 2012 року (а.с.71-77). Однак такі заперечення на думку суду є безпідставними і з урахуванням пояснень представника позивача навпаки доводять реальність господарської операції - який в ході судового розгляду пояснив наступне. На час укладення договору поставки сертифікати відповідності втрачали свою чинність, оскільки діяли в період з вересня 2010 року по серпень 2011 року (а.с.138). В подальшому з метою експлуатації обладнання ПП «Оптітрейд» було отримано сертифікати відповідності з новим терміном дії переважно з серпня 2011 року по липень 2012 року. Перевірка податковим органом здійснювалась в вересні 2011 року, відповідно позивачем і надано для перевірки сертифікати з новим терміном дії.

Суд критично також оцінює заперечення відповідача в частині посилань на пояснення ПП ОСОБА_7, який пояснив, що в 2011 році він для ПП «Оптітрейд» виготовив 29 розважальних апаратів із запасних частин ПП «Оптітрейд».

Суд вважає, що вказані заперечення викладенні інформативно не спростовуючи або ж доводячи які-небудь факти, що стосуються предмету спору. При цьому в ході судового розгляду представником позивача і не заперечувався вказаний факт надання послуг ПП ОСОБА_7, який надавши (договір по виконанню робіт з комплектації ігрового обладнання від 25.02.2010 року та акт прийому-передачі послуг від 01.03.2011 року (а.с.146-147,148)) вказав, що така господарська операція дійсно виконувалась ПП «Оптітрейд», однак вона немає нічого спільного з предметом спору.

Щодо заперечень представника відповідача в частині нікчемності правочину (укладеного договору №1/100611 на поставку товарів приватному підприємству "Оптітрейд" судом зазначається наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із вказаних норм суд приходить до висновку, що правочин, в даному випадку (договір №1/100611 на поставку обладнання приватному підприємству "Оптітрейд") не може бути визнаний в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемний, так як: його зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства; укладений виходячи із волевиявлення і відповідає внутрішній волі його учасників; спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд звертає увагу також на те, що правовий наслідок у вигляді оплати, отримання товару

від контрагента і надання в оренду цього обладнання позивачем, а також отримання від цього доходу не спростований відповідачем жодним доказом.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до п.198.1, п. 198.3, п.198.6, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України віднесено до податкового кредиту ПДВ, що підтверджено належно оформленими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку - відповідно спірне рішення прийняте відповідачем всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказане рішення як протиправне підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, а адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 1341,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001280231 від 07 жовтня 2011 року.

3. Органу Державної казначейської служби України стягнути на користь позивача - приватного підприємства "Оптітрейд" судові витрати - судовий збір у розмірі 1341,18 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - ДПІ у м.Чернівцях.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 21 травня 2012 року

Суддя О.В. Боднарюк