Постанова № 24211655, 17.04.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/619/2012

16 год. 57 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Коваленка В.І.,

при секретарі -Поповій Ю.Є.,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1 за довіреністю,

представників відповідача -не з'явились,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -державного реєстратора виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Білоокої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державний реєстратор виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області, про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством та визнання недійсними установчих документів,

ВСТАНОВИВ:

Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з адміністративним позовом до колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством та визнання недійсними установчих документів.

Позивач зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців наявний запис про відсутність відповідача за вказаним її місцезнаходженням, що відповідно до статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством. Крім того, позивач зазначає, що оскільки установчі документи відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, це є підставою для визнання їх недісними у судовому порядку.

В подальшому позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що додатковими підставами припинення юридичної особи -відповідача є допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, оскільки відповідач заснований згідно з рішенням загальних зборів акціонерів шляхом перереєстрації відкритого акціонерного товариства «Золотоніська меблева фабрика»у колективне промислове підприємтсво «Золотоніська меблева фабрика», що протирічить вимогам Закону України «Про акціонерні товариства». Крім того, позивач посилається на невідповідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи -відповідача вимогам закону. У зв'язку з цим, просив суд: припинити юридичну особу -колективне промислове підприємство «Золотоніська меблева фабрика»(ідентифікаційний код 05486817), що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 24, м. Золотоноша, Черкаська обл., 19700; визнати недійсним статут колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»(ідентифікаційний код 05486817) у зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства України; визнати недійсною державну реєстрацію колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»(ідентифікаційний код 05486817) через допущені при його створенні порушення.

Ухвалою суду від 17.03.2012р. допущено заміну позивача -Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції (ідентифікаційний код 21367396) на іншого позивача -Золотоніську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби (ідентифікаційний код 38094776).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що державний реєстратор виконавчого комітету Золотоніської міської ради безпідставно та неправомірно вніс до Єдиного державного реєстру запис 11 -«Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою». Крім того, на думку представника відповідача, органи державної податкової служби мають право звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом. Даний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Протягом судового розгляду справи представники відповідача заперечували проти задоволення адміністративного позову з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов, однак в судове засідання, після оголошеної перерви, не з'явились.

В судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -державний реєстратор виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Білоока О.В. підтримала позицію викладену представником позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що колективне промислове підприємство «Золотоніська меблева фабрика», згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, 18.10.1994р. зареєстроване як юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, ідентифікаційний код 05486817, є платником єдиного податку.

Згідно статуту відповідача, він зареєстрований згідно з рішенням загальних зборів (протокол № 2 від 14.04.1998р.) шляхом перереєстрації ВАТ «Золотоніська меблева фабрика»у колективне промислове підприємство.

В судовому засіданні встановлено, що 7 лютого 2012 року державний реєстратор виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Білоока О.В. внесла до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис за № 1 022 143 0020 000363 про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Однак, станом на час розгляду справи Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить запису про відсутність відповідача за місцезнаходженням.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що згідно частин 1, 2, 3 Закону України «Про господарські товариства»від 19 вересня 1991 року № 1576-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

В подальшому, як це передбачено статтею 8 Закону України «Про підприємництво»від 7 лютого 1991 року № 698-ХII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

Однак, в порушення зазначених положень законодавства статут відповідача не містить відомостей про проведення процедури реорганізації підприємства, а лише містить відомості про його перереєстрацію.

Під час судового розгляду справи представники відповідача не надали доказів, які підтверджують проведення реорганізації відповідача, як того вимагають наведені положення закону.

Більш того, в силу положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності»від 21 вересня 2000 року № 1987-III (далі -Закон № 1987) суб'єкти підприємницької діяльності, створені в організаційних формах, не передбачених законами України, державна реєстрація яких проведена до набрання чинності цим Законом, зобов'язані привести організаційну форму у відповідність з вимогами законів України протягом п'яти років після набрання чинності цим Законом. При цьому плата за перереєстрацію не справляється. Згаданий закон набрав чинності 19 жовтня 2000 року.

1 січня 2004 року з набранням чинності Господарським кодексом України, втратив чинність Закон України «Про підприємства в Україні»від 27 березня 1991 року № 887-XII стаття 2 якого (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність», може діяти підприємство, зокрема такого виду як колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Пунктом 2 частини 1 статті 63 Господарського кодексу України визначено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти підприємство такого виду, як підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності).

В розумінні частини 2 статті 93 Господарського кодексу України підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Отже, законодавець чітко визначив види підприємств колективної власності.

З наявних у матеріалах справи копій статуту відповідача суд встановив, що останній не є виробничим кооперативом, підприємством споживчої кооперації, підприємством громадських та релігійних організацій, іншим підприємством, передбаченим законом, оскільки жодним законом прямо не встановлено правомірність існування підприємства з такою організаційно-правовою формою як «колективне промислове підприємство».

Таким чином, відповідач до 19 жовтня 2005 року зобов'язаний був привести свою організаційно-правову форму та свої установчі документи у відповідність до вимог чинного в Україні законодавства, однак таких дій не вчинив.

Суд критично оцінює твердження представників відповідача про відсутність повноважень органів державної податкової служби на звернення з вимогою про припинення суб'єктів господарювання з підстав, зазначених в адміністративному позові, виходячи з такого.

Статтею 58 Господарського кодексу України передбачена державна реєстрація суб'єкта господарювання як юридичної особи чи фізичної особи -підприємця у порядку, визначеному законом.

Статтею 59 Господарського кодексу України визначаються способи припинення діяльності суб'єкта господарювання (шляхом реорганізації або ліквідації) та підстави припинення діяльності суб'єкта господарювання, зокрема частиною 6 передбачено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, у Господарському кодексі України вживаються терміни «скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання», «припинення діяльності суб'єкта господарювання». Водночас, термін «припинення юридичної особи»вживається у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»та у статті 104 Цивільного кодексу України.

Усі зазначені вище нормативно-правові акти пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

Виходячи із приписів частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припинилася.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. в свою чергу, одержання прибутку, згідно статті 67 Конституції України та Податкового кодексу України, передбачає в обов'язковому порядку сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Тобто, підприємницька діяльність нерозривно пов'язана з одержанням прибутку та сплатою податків суб'єктом такої діяльності.

Якщо підприємство здійснює свою діяльність з порушенням норм законодавства з питань його реєстрації, то такі обставини мають безпосередній вплив на формування податкових зобов'язань цього підприємства та його контрагентів і тому органи державної податкової служби зобов'язані вживати заходи щодо попередження та усунення можливих порушень законодавства, що стосується оподаткування.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Викладене дає підстави для висновку, що позовні вимоги органу державної податкової служби, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, зокрема вимоги про припинення юридичної особи або вимоги про визнання недійсною державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, визнання недійсними його установчих документів, відповідають на час подання позову у даній справі повноваженням органу державної податкової служби.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

В силу положень частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання представників відповідача щодо правомірності реорганізації відповідача та правомірності реєстрації підприємства з такою організаційно-правовою формою як «колективне промислове підприємство».

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Припинити юридичну особу -колективне промислове підприємство «Золотоніська меблева фабрика»(ідентифікаційний код 05486817), що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 24, м. Золотоноша, Черкаська обл., 19700.

Визнати недійсним статут колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»(ідентифікаційний код 05486817).

Визнати недійсною державну реєстрацію колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»(ідентифікаційний код 05486817).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 23.04.2012р.