Постанова № 24211482, 29.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року Справа № 2а/2370/637/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Чалої А.С.,

при секретарі судового засідання -Хатковому А.В.,

за участю: представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2 за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма»Діоніс»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Фірма»Діоніс»з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 13.12.2011 року № 0004632301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 332961 грн., від 29.02.2012 року № 0000892301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 3460 грн. та від 13.12.2011 року № 0004622301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 272942 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом та фіктивності господарських операцій. Під час проведення перевірки позивачем надані всі первинні документи, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства та свідчать про реальність здійснених господарських операцій.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та вказував, що валові витрати та податковий кредит позивача сформовані за рахунок контрагенту позивача ПП «АТП Автомобіліст», директор якого в ході розслідування кримінальної справи, що порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та об'єднана в одне провадження з кримінальною справою, порушеною прокуратурою за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (підробка документів), надав пояснення про здійснення ним та гр. ОСОБА_3 фіктивних господарських операцій, з метою формування податкового кредиту та штучних валових витрат для суб'єктів господарської діяльності. Аналогічні пояснення надані і гр. ОСОБА_3, який пояснив, що ПП «АТП Автомобіліст»здійснювало безтоварні операції з метою переведення безготівкових коштів у готівку за винагороду з метою формування податкового кредиту для діючих СГД, серед яких ТОВ «Фірма «Діоніс». Окрім того, представник відповідача зазначила, що первинні документи позивача складені з порушеннями чинного законодавства і не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року при проведенні взаємовідносин з ПП «АТП Автомобіліст»та інших СПД.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 30.11.2011 року № 2675/23-2/21362262, встановлені порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток та пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 235010 грн.

Аналогічні порушення знайшли свою відображення в акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинах з ПП «АТП Автомобіліст», що складений 07.02.2012 року за № 100/23-1/21362262.

За наслідками проведених перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.12.2011 року № 0004632301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 332961 грн., від 29.02.2012 року № 0000892301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 3460 грн. та від 13.12.2011 року № 0004622301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 272942 грн.

Згідно актів перевірки підставою для висновку про порушення позивачем зазначених вище норм Законів, слугував факт порушення кримінальних справ за ознаками статей 205 та 358 КК України, в ході розслідування яких встановлено здійснення незаконної діяльності шляхом заснування ПП «АТП Автомобіліст»з метою формування податкового кредиту та штучних валових витрат для суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до звітності позивача встановлено придбання послуг з перевезення вантажу від ПП «АТП Автомобіліст».

В результаті отримання даних послуг позивач відніс до складу валових витрат витрати на їх придбання та включив до податкового кредиту суму ПДВ, понесену в результаті отримання транспортних послуг, що також не підтверджується належно оформленими товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

Суд погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного завищення сум валових витрат та податкового кредиту з огляду на обов'язковість наявності належно оформлених товарно-транспортних накладних при здійсненні операцій з перевезення вантажу, виходячи з наступного.

В силу п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, платник податків має право включати до складу валових витрат лише витрати, які підтверджено відповідними розрахунковими первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено поняття податкового кредиту звітного періоду, який визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 зазначеної статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «АТП Автомобіліст»(Виконавець) та позивачем (Замовник) укладені договори на транспортне обслуговування, а саме: договір від 04.01.2010 року та від 04.01.2011 року № 0111-05.

04.01.2010 року та 05.01.2011 року між сторонами укладені додаткові угоди до вказаних договорів, з яких вбачається, що Замовник надає для перевезення вантаж або приймає його на свою адресу, а Виконавець організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів на умовах, обумовлених дійсним договором, Правилами транспортного експедирування вантажів № 39 від 20.11.2002 року, Правил перевезення вантажів автотранспортом та ін. Виконавець за заявкою замовника організовує перевезення вантажів транспортом і маршрутом, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні та перебуванні на складі.

Також фактично кожного місяця до зазначених договорів на транспортне обслуговування в зв'язку зі збільшенням обсягів перевезень та подорожчанням паливно-мастильних матеріалів складались додаткові угоди, в яких зазначалась сума абонплати у відповідному місяці.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Положеннями пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (надалі -Правила) ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників.

Відповідно пункту 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Підпунктом 11.6 пункту 11 Правил передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

В пункті 1 вищевказаних Правил, зазначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у позивача мають бути в наявності товарно-транспортні накладні як у вантажовідправника товару (замовника послуг з перевезення вантажу) для підтвердження факту отримання послуг з перевезення вантажу.

Позивачем,в підтвердження факту отримання послуг з перевезення вантажу, під час розгляду справи були надані копії товарно-транспортних накладних, що також були досліджені посадовими особами відповідача під час проведення перевірок.

Судом встановлено, що надати для огляду оригінали товарно-транспортних накладних позивач позбавлений можливості, оскільки папка із вказаними документами була викрадена з автомобіля директора підприємства позивача, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.02.2012 року за фактом зникнення особистих речей гр. ОСОБА_4 за малозначністю.

З досліджених судом копій товарно-транспортних накладних, вбачається, що вони складені з порушенням пп. 11.6 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме жодна товарно-транспортна накладна не містить підпису водія (експедитора).

Крім того, в товарно-транспортних накладних, а саме та від 29.01.2010 року та від 27.04.2010 року, зазначені вантажні транспортні засоби, зокрема, марки DAF дн НОМЕР_5 та DAF дн НОМЕР_6, водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно. (а.с.136,169)

Згідно показів гр. ОСОБА_7, допитаного в якості свідка, що підтверджується протоколом від 28.03.2012 року, останній пояснив, що з 1995 року надає послуги з транспортних перевезень, на даний момент у його власності перебувають три вантажних автомобіля, зокрема і марки DAF дн НОМЕР_5. На даних автомобілях їздять водії, зокрема ОСОБА_5Також ОСОБА_7 пояснив, що на протязі всього часу своєї роботи, він жодного разу не здавав належний йому вантажний транспорт в оренду чи будь-яке інше тимчасове володіння іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Назва ПП «АТП Автомобіліст»йому не відома, директора не знає. Щодо співпраці з ТОВ «Фірма «Діоніс»свідок повідомив, що на початку лютого 2012 року, він виконував замовлення ФОП Зобов, який був вантажовідправником, а вантажоотримувачем було ТОВ «Фірма «Діоніс». Замовлення виконувалось автомобілем марки DAF дн НОМЕР_5, водій -ОСОБА_5 Інших взаємовідносин з ТОВ «Фірма «Діоніс»ОСОБА_7 не мав.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. При цьому, в пункті 2.4 даного Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7 вищевказаного Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до частини1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, відповідно до частини 4 статті 70 цього, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене, оцінивши в сукупності достовірність та допустимість наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку, що надані товарно-транспортні накладні не можуть підтвердити фактичне отримання позивачем послуг з транспортного обслуговування від свого контрагента ПП «АТП Автомобіліст».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг та включено до податкового кредиту суму ПДВ, понесену в результаті отримання цих послуг, а тому підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.С. Чала

Повний текст постанови виготовлений 23.04.2012 року.