Постанова № 24211344, 16.05.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р. Справа № 2-а-568/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до Відділу Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання нечинним та скасування припису від 16.01.2012 р. № 50/4-1,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (далі - позивач, ПАТ «ЕК «Херсонобленерго») звернулось до суду із позовом до відділу Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просить визнати нечинним і скасувати припис № 50/4-1 від 16.01.2012р., яким позивача зобов'язано у місячний термін звільнити земельну ділянку площею 0,484 га на території Мар'янської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, оформлену актом від 16.01.2012р., яким зафіксовано факт самовільного зайняття Нововоронцовським РЕЗ і ЕМ ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» земельної ділянки площею 0,484 га на території Мар'янської сільської ради.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено оскаржений припис, яким позивача зобов'язано у місячний термін звільнити земельну ділянку площею 0,484 га на території Мар'янської сільської ради.

Позивач вважає цей припис таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вказує позивач, відділом Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області було порушено вимоги ст.ст. 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.п. 4.1, 4.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. № 312 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за № 1223/8544, що полягало у здійсненні перевірки без оформлення відповідних розпорядчих документів (направлень на перевірку) та без присутності представників позивача і двох свідків. Позивач стверджує, що таким чином його було позбавлено можливості скористатись своїми правами щодо обґрунтування своєї позиції з приводу правомірності користування земельною ділянкою та заперечення висновків перевірки стосовно наявності в діях позивача порушень земельного законодавства, внаслідок чого відповідач не об'єктивно і упереджено прийняв оскаржений припис.

Також позивач посилається на те, що відповідачем неналежним чином з'ясовано питання про правомірність використання земельної ділянки, а отже зроблено помилковий висновок про самовільне її зайняття.

Це твердження позивач обґрунтовує тим, що відповідно до затвердженого 26.08.2002р. Міністерством палива та енергетики України переліку нерухомого майна, яке передано під час корпоратизації згідно Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93, в статутний фонд ВАТ «Херсонобленерго» було передано у власність ПЛ-35 кВ «Марьянська 154/35-Нововоронцовка» 1966 року побудови, ПЛ-35 кВ «Мар'янська 150-Мар'янська СГ» 1972 року побудови та ПЛ-35 кВ «Мар'янське СГ-Нововоронцовка» 1972 року побудови. Зазначений факт також підтверджується інвентарними картками №2 48 від 1972 р., №2 50 від 1966 та №2 164 від 1972 р.

Крім того, 30.06.1988р. у відповідності до Закону СРСР «Про державне підприємство (об'єднання)»та наказу Міненерго СРСР № 846 на базі Херсонського комплексного підприємства електромереж та Новокаховського комплексного підприємства електромереж було створено Херсонське підприємство електромереж.

Згідно з Указом Президента України від 04.04.1995р. № 282/95 та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 21.04.1995р. № 80 на базі Херсонського підприємства електромереж було засновано на правах правонаступника ДЕП «Херсонобленерго», яке в подальшому за наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 11.08.1995р. № 148 було перетворено у ДАЕК «Херонобленерго». У зв'язку з прийняттям рішення акціонерів (протокол Загальних зборів акціонерів від 29.12.1998р. №1) відбулась зміна форми власності з державної на колективну (приватну) та шляхом корпоратизації ДАЕК «Херонобленерго» перетворено у ВАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго». В процесі корпоратизації у власність ВАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» було передано майно засновників, у тому числі електричні мережі, що розташовані на земельних ділянках у Апостолівському районі Дніпропетровської області.

Позивач вважає, що згідно з положеннями ст.ст. 7, 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-XII, ст. 28, п.6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III та Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005 ВАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» мало право постійного користування землями під об'єктами електроенергетики, в тому числі тими, що розташовані на земельних ділянках у Апостолівському районі Дніпропетровської області, яке підлягає зміні на інші правові титули (право власності або право оренди), що в даний час позивач і робить, розпочавши процедуру оформлення права користування цим земельними ділянками.

З цього позивач робить висновок, що ним не здійснювалось самовільного зайняття земельної ділянки.

Також позивач вказує на те, що виконання припису саме у вказаний відповідачем спосіб призведе до порушення конституційний прав людей, які споживають електричну енергію та мешкають у Нововоронцовському районі Херсонської області та с. Мар'янське Дніпропетровської області, а також соціально значущих установ - споживачів електричної енергії (лікарень, шкіл, дитячих садків), оскільки позивач буде змушений демонтувати повітряні лінії електропередач, через які до них поставляється електроенергія.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при прийнятті оскарженого припису він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Сторони у судове засідання не з'явились, будучі належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Статтею 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.01.2012р. відділом Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, оформлену актом від 16.01.2012р., яким зафіксовано факт самовільного зайняття Нововоронцовським РЕЗ і ЕМ ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» земельної ділянки площею 0,484 га на території Мар'янської сільської ради.

Такий висновок зроблено відповідачем у зв'язку з тим, що на час проведення перевірки були відсутні правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності позивача на вказану земельну ділянку або його право користування нею.

Крім того, судом встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташоване належне позивачу нерухоме майно, а саме повітряні лінії електропередач ПЛ-35 кВ «Марьянська 154/35-Нововоронцовка» 1966 року побудови, ПЛ-35 кВ «Мар'янська 150-Мар'янська СГ» 1972 року побудови та ПЛ-35 кВ «Мар'янське СГ-Нововоронцовка» 1972 року побудови.

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем винесено оскаржений припис, яким позивача зобов'язано у місячний термін звільнити земельну ділянку площею 0,484 га на території Мар'янської сільської ради.

Позивач вважає цей припис таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямовання на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003р. № 963-IV (далі - Закон № 963-IV).

Стаття 2 Закону № 963-IV визначає основні завдання державного контролю за використанням та охороною земель, яким зокрема є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ст. 6 Закону № 963-IV до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.

Відповідно до п. 8 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів рішення Держкомзему є обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Згідно п. 2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. № 312 (далі Порядку), відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, серед іншого шляхом проведення перевірок.

Відповідно до п. 3 Порядку інспекційний орган Держкомзему не пізніше десяти днів до початку проведення перевірки надсилає письмово (з повідомленням) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичній чи фізичній особі, яких планується перевірити, повідомлення про проведення перевірки.

Підпунктом 5.1 п. 5 Порядку визначено, що при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Підпунктом 6.2. п. 6 Порядку визначено, що з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення (додаток 2). Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.

Відповідно до п.п. 6.4. п. 6 Порядку з метою усунення наслідків правопорушення державний інспектор повторно видає припис про припинення правопорушення чи усунення його наслідків та встановлює строк його виконання, але не більше 30-денного строку.

Суд враховує, що відповідач не надав доказів, які б могли надати суду можливість перевірити правомірність підстав та дотримання встановленої законодавством процедури проведення перевірки.

Більше того, відповідачем проігноровано ухвалу суду від 16.03.2012р., якою його було зобов'язано надати відповідні докази, тобто завірені належним чином копії розпорядчих документів, на підставі яких проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої зроблено висновок про порушення ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" вимог земельного законодавства, а також документів, якими оформлені результати такої перевірки.

Зважаючи на викладене, суд розглядає дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 30.06.1988р. у відповідності до Закону СРСР «Про державне підприємство (об'єднання)» та наказу Міненерго СРСР № 846 на базі Херсонського комплексного підприємства електромереж та Новокаховського комплексного підприємства електромереж було створено Херсонське підприємство електромереж.

Згідно з Указом Президента України від 04.04.1995р. № 282/95 та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 21.04.1995р. № 80 на базі Херсонського підприємства електромереж було засновано на правах правонаступника ДЕП «Херсонобленерго», яке в подальшому за наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 11.08.1995р. № 148 було перетворено у ДАЕК «Херонобленерго». У зв'язку з прийняттям рішення акціонерів (протокол Загальних зборів акціонерів від 29.12.1998р. №1) відбулась зміна форми власності з державної на колективну (приватну) та шляхом корпоратизації ДАЕК «Херонобленерго» перетворено у ВАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго». В процесі корпоратизації у власність ВАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» було передано майно засновників, у тому числі електричні мережі, що розташовані на земельних ділянках у Апостолівському районі Дніпропетровської області.

Пунктом 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» передбачено, що це товариство є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго».

Крім того, відповідно до затвердженого 26.08.2002р. Міністерством палива та енергетики України переліку нерухомого майна, яке передано під час корпоратизації згідно Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93, в статутний фонд ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» було передано у власність повітряні лінії електропередач ПЛ-35 кВ «Марьянська 154/35-Нововоронцовка» 1966 року побудови, ПЛ-35 кВ «Мар'янська 150-Мар'янська СГ» 1972 року побудови та ПЛ-35 кВ «Мар'янське СГ-Нововоронцовка» 1972 року побудови. Зазначений факт також підтверджується інвентарними картками № 48 від 1972 р., № 50 від 1966 та № 164 від 1972 р., паспортами зазначених повітряних ліній електропередач.

Також з матеріалів справи видно, що зазначені повітряні лінії електропередач знаходяться, в тому числі, на земельній ділянці площею 0,484 га на території Мар'янської сільської ради, яка була предметом перевірки відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону № 963-IV, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-XII, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього ж Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Проте судом встановлено, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,484 га на території Мар'янської сільської ради у позивача відсутні.

Отже, суд погоджується із висновком відповідача про те, що позивач користується вказаною земельною ділянкою без наявності документів, які посвідчують його право користування нею.

В той же час, суд вважає помилковим, а також таким, що не відповідає визначеному ст.2 КАС України принципу пропорційності, обраний відповідачем спосіб усунення виявленого порушення вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цьому конституційному принципу кореспондують положення ст.2 КАС України, якими передбачено, що суб'єкти владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності мають діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також пропорційно.

Зокрема, рішення суб'єкта владних повноважень можливо визнати таким, що відповідає принципу пропорційності тоді, коли воно прийняте з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Пропорційність ґрунтується на тому, що рішення суб'єкта владних повноважень породжує правові наслідки як для особи, стосовно якої воно приймається, так і для держави, її органів, органів місцевого самоврядування, а також може впливати на права та інтереси інших осіб. Ці інтереси та наслідки прийняття рішення суб'єкт владних повноважень повинен також враховувати.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд погоджується із позицією позивача про те, що оскаржений припис відповідача не відповідає вимогам законодавства, у тому числі принципу пропорційності.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

На думку суду, відповідач, встановивши факт використання позивачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, повинен був урахувати всі обставини та внаслідок цього мав можливість обрати інший спосіб усунення порушень вимог земельного законодавства, ніж звільнення цієї земельної ділянки. Таким способом, який би не суперечив меті діяльності відповідача та відповідав його повноваженням, міг би бути припис щодо зобов'язання позивача у певний строк оформити право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому споруди.

В той же час оскаржений припис, яким позивача зобов'язано звільнити земельну ділянку, не відповідає принципу пропорційності, оскільки його виконання фактично передбачає демонтаж повітряних ліній електропередач, через які поставляється електроенергія 6852 споживачам побутового сектору (громадянам, які проживають на території Нововоронцовського району Херсонської області та в с. Мар'янське Дніпропетровської області), а також 197 споживачів юридичного сектору, серед яких є соціально значимі установи - лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти, дитячі садки, підприємства водопостачання.

Позбавлення цих споживачів можливості споживати електричну енергію призведе до суттєвого порушення їх конституційних прав, що є неприпустимим у демократичній і правовій державі.

З матеріалів справи вбачається, що під час прийняття оскарженого припису відповідач не врахував вказаних обставин.

Доказів на підтвердження правомірності такого рішення відповідач всупереч вимог ст. 71 КАС України не надав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач не спростував доводів позивача щодо протиправності оскарженого припису, у зв'язку з чим приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» до відділу Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання нечинним і скасування припису - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним і скасувати припис відділу Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області № 50/4-1 від 16.01.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (код ЄДРПОУ 05396638) судові витрати в розмірі 139 (сто тридцять дев'ять) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок, сплачені відповідно до платіжного доручення № 13388 від 09.02.2012р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 6.2